Лущій Микола НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІЙ РОЗВІДЦІ Ю. ЛОБОДОВСЬКОГО «МОЛОДИЙ ЛІС НА ЧУЖИНІ»

 

Лущій М. В.

                                                                            аспірант першого року навчання

                                                     Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ

                                                     Наук. кер.: Жулинський М. Г., акад. НАНУ,

      д. філол. н, професор

 

НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІЙ РОЗВІДЦІ Ю. ЛОБОДОВСЬКОГО «МОЛОДИЙ ЛІС НА ЧУЖИНІ»

 

1.У сучасному літературознавстві постійно зростає інтерес до тих культурних подій і феноменів, що забезпечували тяглість та неперервність українського літературного процесу другої половини ХХ століття в періоди політичних обмежень і жорстких ідеологічних регламентацій. Одним із таких помітних явищ стало літературно-мистецьке об’єднання молодих українських митців повоєнної діаспори - Нью-Йоркська група, діяльність якої відіграла важливу роль у збереженні і розвитку національної культури.

2.Відомо, що до Нью-Йоркської групи входили і літератори, і художники. Ньюйорківці в інтерв’ю різним виданням, пояснюючи мотиви та  специфіку своєї діяльності, постійно підкреслюючи, що слово «група» в назві свідчить про те, що усіх учасників пов’язують лише творчі стосунки: вони не покладають на себе жодних громадянських та мистецьким зобов’язань.

3.Письменник і літературознавець Б. Бойчук назвав такі причини її виникнення: «Деяке значення мав також той факт, що ми були ізольовані від літературних процесів в Україні та від суспільного життя діяспори. Тому й тулилися разом» [1, 1267]. Інший ньюйорківець,  Б. Рубчак,  визначив три аспекти діяльності Нью-Йоркської групи: зібрання приятелів зі спільними та відмінними поглядами на літературу й мистецтво, видавнича корпорація, певний  «стан свідомості», притаманний усім учасникам.

4.Розмірковуючи на тим, яке значення для української літератури мала діяльність письменників Нью-Йоркської групи, Ю. Тарнавський слушно відмітив: «Попри те, що традиційні елементи зустрічаються часто у творчості членів Групи…, загальне враження, яке вона творить, це без сумніву враження сучасности, модерности, новаторства. Нью-Йоркська група, перша в історії української літератури, масово і цілеспрямовано працювала на те, щоб звільнити її від давно пережитої в решті західного світу романтичної мови і суспільної заангажованости, і цього вона  осягнула. Ввела вона в українську літературу цілу низку нових елементів, таких, як модерна поетика (вільний вірш, зосередження на метафорі), нераціональний виклад («сюрреалізм»), екзистенціялістичну філософію, еспанські, латиноамериканські, французькі, англійські та американські впливи, витворивши при тім їх своєрідні українські відповідники» [5, 172].

5.Учасники  Нью-Йоркської групи були активними експериментаторами і в поезії, і в прозі,  тому їхня творчість викликала неоднозначне ставлення в колишніх мурівців, тобто старшого покоління митців (у більшості випадків це ставлення було негативне та осудливе). У листі до Б. Бойчука від 20 серпня 1968 року пізніший учасник групи  Р. Бабовал писав: «Після таборування, я перенісся на тиждень до Лондону. Тут стрічався з культурними діячами Видавничої Спілки, зі сторони яких я почув розчарування відносно мого схилення до Нью-Йоркської Групи. Між нами - я завважив, що в Европі (в Англії та Бельгії - точніше) крім одиниць певних - Вас не долюбляють, а навіть ненавидять. Цікавий я знати, яка про Вас опінія в Америці» [2, 108].

6.Ю. Лавріненко, І. Кошелівець, В. Барка, І. Костецький, Ю. Шерех підтримували молодих літераторів. Ю. Лавріненко взагалі став «хрещеним батьком» цього молодіжного творчого об’єднання, активно популяризуючи їхні твори. Протягом  1953–1958 рр. він написав чимало статей про Нью-Йоркську групу для журналу  «Листи до приятелів», а також англомовні рецензії на їхні твори для часопису «Books Abroad». Разом із І. Кошелівцем в «Українській літературній газеті» Ю. Лавріненко друкував твори членів Нью-Йоркської групи: Е. Андієвської, Б. Бойчука, Ж. Васильківської, Патриції Килини, Б. Рубчака, Ю. Тарнавського, а також підготував передачі про них для радіо «Свобода».

7.Власне, Ю. Лавріненко (псевдонім Ю. Дивнич) першим звернувся з проханням до діячів польської еміграції написати про українську молодь в діаспорі. Для нього було дуже важливо, щоб про неї дізналися не лише українці. Учений хотів, щоб на творчість ньюйорківців поглянули «стороннім оком» польські інтелектуали. Тому в  листі від 9 жовтня 1959 року до головного редактора польського видавництва «Культура» Є. Ґедройця вчений просив звернути увагу на обдаровану молодь діаспори:

 «Дорогий Пане Редакторе!

Забув написати про одну справу. У нас є така «Ньюйоркська група» – молоді укр[аїнські] письменники і поети. Я з ними чимало працював.

На мою пораду вони вислали Вам свої книжкові видання і перше число свого журналу «Нові поезії». Я думав, що було б добре, якби Ви послали те п[ану] Лободовському, може б, він набрався охоти написати рецензію для «Культури», якщо б Ви вважали таке за бажане для Вас. Цю молодь вже лаяла київська преса. Є тут проблема еміґраційної літературної молоді, яку якось обговорювала польська преса еміґраційна (як вона – ця проблема стоїть в поляків). Пару аналогій чи відмінностей тут не шкодило б провести» [3, 659].

8. І польський дослідник Ю. Лободовський відгукнувся на прохання Лавріненка. Для журналу «Культура» написав розвідку про поетів Нью-Йоркської групи з метафоричною назвою «Молодий ліс на чужині». Окреслюючи основні завдання, поставлені в згадуваній статті, Ю. Лободовський зазначив, що для нього надзвичайно важливо «встановити відмінності, що відділяють їх від старших поколінь. А відмінності ці немалі» [4, 399].

9. Варто наголосити на тому, що чимало поглядів Ю. Лавріненка та Ю. Лободовського на творчість молодого покоління діаспори дуже збігаються. Обидва дослідники вели мову про відхід Нью-Йоркської групи від ідеологічної заангажованості, про урбанізм, метафоризм та катастрофізм їхніх творів. Ю. Лободовський згадує про те, що катастрофізм був притаманний попередникам ньюйорківців, зокрема Маланюку, Гординському, Ольжичу. Але, на його думку, «велика різниця полягає лише в тому, що в тих катастрофізм був нерозривно пов’язаний з національною долею, а тут він має загальніші риси» [4, 404].

10. Ведучи мову про метафоризм молодих авторів, польський дослідник, як і Ю. Лавріненко, відзначив, що надмірне вживання метафори іноді шкодить ньюйорківцям: «Всі автори дуже метафоричні, а найбільше Андієвська, І не завжди їм удається втримати рівновагу; в остаточному рахунку, навіть найускладненіший образ повинен осявати вірш зсередини, а не затемнювати» [4, 403]. Він наголосив на тому, що уже наступна поезія відрізняється від попередньої, що вірші дедалі стають «ритмічно густіші, глибше занурені в поетичну конкретику, очищені від випадкових нашарувань. Менше слів, більше ліричного стрижня» [4, 403].

11. Цілком слушно польський дослідник стверджував, що «ця група ближча до сучасних західних напрямків, ніж до вітчизняної традиції» [4, 402]. Однак застерігає щодо надмірного наслідування світового досвіду і втрати власного творчого обличчя: «Небезпеку я бачу в іншому. Спілкування з поезією інших народів завжди приносить користь, але остаточні результати залежать від точки відліку. Новий досвід слід прикладати до успадкованого інвентаря власного обійстя…» [4, 405-406]. Завершуюючи розвідку про молодих поетів діаспори, Ю. Лободовський оптимістично зазначив, що Нью-Йоркська група - цікаве й оригінальне мистецьке явище в діаспорі. Кожен учасник «пропонує власний тон, виразно окреслену індивідуальність. На наших очах на чужині виріс молодий ліс, спростовуючи всі твердження, що еміграційна література приречена на загибель і не переживе одного-двох поколінь» [4, 410].

12. Творчість Нью-Йоркської групи - оригінальна сторінка українського письменства другої половини ХХ століття, яка не втратила своє актуальності й сьогодні. А стаття Ю. Лободовського «Молодий ліс на чужині» буде важливою лектурою для сучасних дослідників Нью-Йоркської групи.

 

Література

1.Бойчук Б. Нью-Йоркська група у перспективі часу. Кур’єр Кривбасу. 2008. Травень-червень. № 222-223. С. 266-275.

2.Лист Р. Бабовала до Б. Бойчука від 20 серпня 1968 року // Ревакович М. Дещо про Нью-Йоркську Групу. Світо-вид. Літературно-мистецький журнал. 1996. Число II (23). Київ-Нью-Йорк. С. 102-110.

3. Лист Ю. Лавріненка до Є. Ґедройця від 9 жовтня 1959 року // Єжи Ґедройць та українська еміґрація: листування 1950–1982 років; пер. з пол. та англ. / упорядкув., переднє слово і комент. Боґуміли Бердиховської. Київ : Критика, 2008. С. 659.

4.Лободович Ю. Молодий ліс на чужині // Простір свободи: Україна на шпальтах паризької «Культури». Київ : Критика, 2005. С. 399-410.

5.Тарнавський Ю. Акварій у морі. Про минуле і сучасне Нью-Йоркської групи. Кур’єр Кривбасу. 2006. № 200.  Липень. С. 160-1