Соловйов Дмитро, Федоренко Ольга МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ В. СИМОНЕНКА (ПАТРІОТИЧНА ЛІРИКА ПОЕТА-ШІСТДЕСЯТНИКА)

 

Соловйов Д. О.,

учень 9 – А класу,

Криворізький ліцей № 35 «Імпульс» Криворізької міської ради

Федоренко О. Б.,

кандидат філологічних наук

 

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ В. СИМОНЕНКА

(ПАТРІОТИЧНА ЛІРИКА ПОЕТА-ШІСТДЕСЯТНИКА)

«Народ мій є! Народ мій завжди буде!» 

В. Симоненко

 

Василь Симоненко (1935 – 1963) – видатний український поет ХХ століття, яскравий представник покоління шістдесятників. Його творчість припала на складний період в історії України, коли свобода слова була обмежена, а відкрито говорити про любов до Батьківщини було небезпечно. Попри це В. Симоненко сміливо висловлював власні думки і завжди залишався вірним своїм переконанням. Він був сильною та чесною особистістю, прагнув справедливості й правди. 

Любов до України – провідна тема в творчості В. Симоненка, що виразно простежується в збірках його поезій «Тиша і грім» (1962), «Земне тяжіння» (1964), «Вино з троянд» (1965), «Берег чекань» (1965). Дослідники відзначають, що образ України в творчості В. Симоненка суголосний образу матері [3, с.  31]. Поетичні твори В. Симоненка і сьогодні виховують у читачів почуття відповідальності за долю України, за яку він щиро переживав і вірив у її щасливе майбуття.

Поезію «Задивляюсь у твої зіниці» дослідники вважають маніфестом усієї творчості В. Симоненка [4, с. 303]. Поет промовляє до України, як до рідної неньки, яку любить усім серцем, готовий за неї боротися і віддати за Батьківщину життя:

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права [5, с. 222].

Поет немов звертається до нас, українців ХХІ століття, і сьогодні творчість В. Симоненка звучить потужно й актуально, набуваючи нових сенсів.

У поезію «Лебеді материнства» В. Симоненко вклав глибокий патріотичний зміст, адже Батьківщину не можна обирати, її треба любити від народження і берегти. Важливість пам’яті, традицій і зв’язку поколінь поет передає за допомогою народнопоетичних художніх засобів – епітетів («тихі зорі», «білява хата», «материнська добра ласка»), порівнянь («лебеді, як мрії»), інверсії («сади зелені», «зорі сургучеві», «очі материнські», «заглядає казка»), метафор:

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть [5, с. 222].

Читаючи поезію «Лебеді материнства», розумієш, що любов до країни починається з родини та виховання, і людина має проявляти її впродовж життя через щоденні справи та відповідальність за рідну землю:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину [5, с. 222].

Поезія «Де зараз ви, кати мого народу?» вражає своєю емоційною силою. В. Симоненко змушує читачів замислитися про власну роль у житті Батьківщини: як наші думки, слова і дії впливають на життя людей і вирішують майбутнє України. Поет вірить у міць і незнищенність українського народу і його здатність вистояти:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

І орди завойовників-заброд! [5, с. 224].

Поезія «Гранітні обеліски, як медузи» – це гнів і біль за український народ, який страждав від насильства і неправди. Справжній патріот В. Симоненко закликає відстоювати правду і боротися за щасливе майбутнє для рідного українського народу. В. Симоненко стверджує, що катам і тиранам доведеться відповісти за їхні злочини, а сильні духом українці переможуть, продовжуючи справу своїх волелюбних пращурів: 

Гранітні обеліски, як медузи,

Повзли, повзли і вибилися з сил.

На цвинтарі розстріляних ілюзій

Уже немає місця для могил [4, с. 175].

Епіграфом поезії «Курдському братові» митець обрав слова Т. Шевченка «Борітеся – поборете», що виражають ідею твору. Художніми засобами метафор В. Симоненко влучно передав заклик українців до рішучої боротьби за свої права та свободу:

Але життя убивців не щади!                             

На байстрюків свавілля і розбою

Кривавим смерчем, бурею впади! [5, с. 223].

Відповідно до української фольклорної традиції, що простежується і в «Слові про Ігорів похід», В. Симоненко художніми засобами епітетів («підбиті зорі»), метафор («волають гори») говорить, що від нападу ворогів рідна природа страждає разом з народом.

В. Симоненко наголошує, що патріотизм природньо поєднується з повагою до інших народів, адже справжній патріот любить рідну країну і водночас розуміє боротьбу інших людей за волю. Поет промовляє до всього народу, апелюючи й до рідного українського народу:

О курде! Бережи свої набої –

Без них тобі свій рід не вберегти [5, с. 223].

Поезії В. Симоненка – це молитва за Україну, сповнена глибоким і щирим патріотизмом, справжнім почуттям відповідальності за рідний народ і його долю. Вірний син України В. Симоненко вчить нас любити рідну землю і людей, які на ній живуть, пам’ятати мужність, страждання українців і здатність нашого народу протистояти злу. Справжня любов до країни – це не лише гордість і теплі почуття, а щоденна турбота, повага до історії, готовність підтримати тих, хто бореться за справедливість, і вміння стояти за правду.

Творчість В. Симоненка – дороговказ для сучасної молоді проявляти патріотизм у простих речах, у словах і вчинках. Читаючи поезії В. Симоненка, приходить розуміння, що бути патріотом – це щодня діяти в ім’я України, берегти і відстоювати Батьківщину завжди, навіть коли дуже важко.

Література

1.       Василь Симоненко: «Україно, ти моя молитва...»: біобібліогр. нарис / авт. нарису Л. Тарнашинська; Бібліограф-упоряд. Г. Гамалій; наук. ред. В. Кононенко; Нац. парлам. б-ка України. Київ, 2007. 119 с.

2.       Майстер високого слова: до 80-річчя від дня народження В. Симоненка / Черкаська міська центральна бібліотека ім. Лесі Українки; уклад. Н. М. Смаглій. Черкаси, 2015. 28 с.

3.       Масловська Т. О. Індивідуальність поетики Василя Симоненка. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер. Філологія. 2015. № 19. Т. 2. С. 29 – 32.

4.       Симоненко В. Берег чекань. Видання друге, доповнене. Вибір і коментарі І. Кошелівця. Мюнхен: Сучасність, 1973. 310 с.

5.       Хрестоматія української літератури ХХ століття / упор. Є. Федоренко та П. Маляр. Друге, доп. й переробл. видання. Нью-Йорк: В-во Шкільної Ради при УККА, 1997. 400 с.