Зеленко С. С.
магістрантка 1
курсу
Запорізький
національний університет
Наук. кер.: Сабліна
С. В., к. філол. н., доцент
ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ Й СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ
ЗООПОЕТОНІМІВ У ТВОРАХ ДЛЯ ДІТЕЙ ВСЕВОЛОДА НЕСТАЙКА
Зоопоетоніми як особливий пласт онімної лексики
відіграють важливу роль у художньому творі, виконуючи не лише номінативну, а й
характеризувальну, стилістичну та ідейно-естетичну функції. Дослідження
зоопоетонімів у творах для дітей набуває особливого значення, оскільки імена
тварин у дитячій літературі часто стають засобом створення яскравих образів,
передачі авторського світобачення та формування мовної картини світу юного
читача.
Творчість Всеволода Нестайка, одного з
найвидатніших українських дитячих письменників ХХ століття, представляє багатий
матеріал для вивчення особливостей творення та функціонування зоопоетонімів. У
його творах («Тореадори з Васюківки», «Пригоди Робінзона Кукурудзи»,
«Незнайомець із тринадцятої квартири» та ін.) зоопоетоніми не лише називають
персонажів-тварин, а й характеризують їх, створюють комічний ефект,
відображають народну мовну традицію.
Мотивація зоопоетонімів у творах В. Нестайка є
різноплановою. Найпоширенішим типом мотивації виступає зовнішня характеристика
тварини: колір (Рябко, Чорнуха), розмір (Малюк), особливості зовнішності
(Вухань). Поведінкова мотивація відображається в іменах, що характеризують
звички чи темперамент тварини (Бешкетник, Верзила). Значну групу складають
зоопоетоніми з емоційно-оцінною мотивацією, що виражають ставлення персонажів
до тварин (Красунчик, Розумник). Окремо виділяються імена з асоціативною
мотивацією, що пов'язані з літературними, історичними чи культурними алюзіями.
Способи словотворення зоопоетонімів у творах В.
Нестайка демонструють багатство українського словотвірного потенціалу. Серед
продуктивних способів словотворення виділяються: суфіксація (здрібніло-пестливі
суфікси -ик-, -ок-, -ко-), префіксація, словоскладання, абревіація. Особливу
увагу привертають оказіональні зоопоетоніми, створені письменником за індивідуально-авторськими
моделями, що надають іменам експресивності та художньої виразності.
Дослідження зоопоетонімів у творах В. Нестайка
дозволяє виявити їх роль у створенні художнього світу письменника, розкрити
особливості ідіостилю автора та визначити місце онімної лексики в системі
художніх засобів дитячої літератури. Результати дослідження можуть бути
використані в практиці викладання курсів з ономастики, стилістики, теорії
літератури та методики викладання української мови.
Література
1. Горпинич В. О. Українська
словотвірна дериватологія : навч. посіб. Дніпропетровськ : Дніпропетровський
національний університет, 2011. 218 с.
2. Калінкін В. М. Поетика
оніма : монографія. Київ : Академвидав, 2017. 328 с.
3. Карпенко О. Ю. Когнітивна
ономастика : навч. посіб. Одеса : Астропринт, 2010. 158 с.
Бажаю успіху у подальших студіях Всеволода Нестайка
ВідповістиВидалитиДобрий день. Дуже зацікавила Ваша розвідка. Наведіть, будь ласка, приклад оказіональних зоопоетонімів В. Нестайка. Дякую!
ВідповістиВидалитиДякую за запитання, Павле! Оказіональні зоопоетоніми (власні назви тварин, створені автором для конкретного художнього контексту) у творчості Всеволода Нестайка є одним із головних джерел його неповторного гумору.Яскравим прикладом оказіональних зоопоетонімів у творчості В. Нестайка є імена тварин із трилогії «Тореадори з Васюківки». Контрибуція — мабуть, найвідоміший приклад із цієї повісті. Назва корові дана за терміном із міжнародного права (платежі після війни), що звучить абсурдно і піднесено стосовно звичайної сільської худоби. Собакевич — прізвисько цуценяти, якого врятували Ява та Павлуша. Тут автор іронічно обігрує прізвище персонажа Гоголя, підкреслюючи саму «собачу» природу героя. Зіна Бебешко — коза з «Дивовижних пригод у лісовій школі». Прізвище є оказіональним, оскільки утворене від звуконаслідування «бе-бе». Кося Вухань (заєць) та Колько Колючка (їжак) — приклади антропонімізації, де імена та прізвища акцентують на характерних зовнішніх ознаках звірів.
ВидалитиДобрий день. Дуже цікава Ваша стаття. Особливо зацікавило і водночас хотілося б дізнатися більше про наступне.
ВідповістиВидалитиУ роботі Ви виокремлюєте різні типи мотивації зоопоетонімів (зовнішню, поведінкову, емоційно-оцінну, асоціативну). Чи можна, на Вашу думку, простежити ієрархію цих типів мотивації в ідіостилі В. Нестайка, тобто визначити домінантний тип, який найбільшою мірою формує його авторську модель дитячого світу?
Добрий день! Ви зачепили саме той аспект, який дозволяє зрозуміти Нестайка не просто як казкаря, а як тонкого психолога дитячої душі. На мою думку, в ідіостилі Всеволода Нестайка справді можна простежити чітку ієрархію типів мотивації, де домінантним є емоційно-оцінний та асоціативний типи.
ВидалитиДомінантним типом, на мою думку, є асоціативна мотивація в поєднанні з емоційно-оцінною . Саме вони найбільше відображають авторську модель дитячого світу — ігрову, іронічну, пройняту літературними алюзіями. Наприклад, ім'я пса Собакевич апелює до гоголівської традиції, а корова Контрибуція — це асоціація з суспільно-політичною лексикою, перенесена у світ дитинства навмисне комічно.
Хоча зовнішня мотивація (на кшталт «Вухань» чи «Колючка») є базовою для ідентифікації тварини, у Нестайка вона майже завжди поєднується з емоційно-оцінною. Автор створює назви, які викликають у дитини миттєву емпатію, усмішку або довіру. Це відповідає дитячому світосприйняттю, де об'єкт оцінюється передусім через почуття («добрий», «смішний», «свій»).
Дякую за цікаву розвідку! Ви називаєте найпоширенішою зовнішню характеристику (колір/розмір/ознаки). Як Ви пояснюєте її домінування саме у дитячій літературі? Як ім’я тварини впливає на мовну картину світу дитини-читача?
ВідповістиВидалитиДякую за цікаві запитання! Домінування зовнішньої мотивації в дитячій літературі пояснюється насамперед когнітивними особливостями дитячого сприйняття. Дитина пізнає світ передусім через зорові образи — колір, форма, розмір. Ім’я, побудоване на зовнішній ознаці (Рябко, Чорнуха, Малюк), є для юного читача прозорим і митьєво впізнаваним: воно не потребує додаткового пояснення й одразу малює конкретний образ у свідомості. Щодо впливу імені тварини на мовну картину світу дитини-читача, то цей вплив є багатовимірним. По-перше, зоопоетонім формує перше виявлення дитини про зв’язок між словом і образом, між назвою і властивістю — тобто закладає основи наївної етимології та мовної образності. По-друге, імена тварин у творах Нестайка часто несуть оцінний заряд (Красунчик, Розумник, Бешкетник), що непомітно транслює певну систему цінностей дитини і формує її емоційно-оцінне ставлення до світу. По-третє, оказіональні зоопоетоніми на кшталт Контрибуції чи Собакевича розширюють словниковий горизонт дитини, знайомлять її з новими пластами лексики у грайливій, нестрашній формі. Отже, ім’я тварини в дитячій літературі — це не просто кличка, а мікромодель мовної картини світу, через яку дитину вчиться бачити, оцінювати й називати дійсність.
Видалити