Миронюк Ліна, Борисенко Єлизавета ПОЕТИКА ОБРАЗУ УКРАЇНСЬКОГО ВОЇНА У ВІРШІ Г. ДУДКИ «ВОЇНИ ТРИМАЮТЬ ОБОРОНУ»

 

Миронюк Л. В.,

старший викладач кафедри українознавства та загальної мовної підготовки

НУ «Запорізька політехніка»

Борисенко Є. Д,

студентка НУ «Запорізька політехніка»

 

ПОЕТИКА ОБРАЗУ УКРАЇНСЬКОГО ВОЇНА

У ВІРШІ Г. ДУДКИ «ВОЇНИ ТРИМАЮТЬ ОБОРОНУ»

 

В українській літературі образ воїна зображується в межах широкого рецептивного простору – від символу національної відваги, гідності, самопожертви задля захисту рідної землі до змалювання психологічно вразливої особистості, що переживає травматичний досвід війни.

Образ воїна в контексті історичних подій та сьогодення України письменники репрезентують у творах різних жанрів, як приклад: романи «Червоний» А. Кокотюхи, «Інтернат» С. Жадана; кіноповість «Україна в огні» О. Довженка, повість «Чорне Сонце» В. Шкляра; оповідання (зокрема збірка «Точка нуль») А. Чеха; новела О. Гончара «Модри Камень»; документальна проза «Поєдинок з “Вервольфом”» М. Дашківського та П. Жука, «Сліди на дорозі» В. Маркуса; і звичайно ж вірші, зокрема таких авторів, як П. Воронько, П. Тичина, І. Драч, П. Вишебаба, Б. Гуменюк, М. Кравцов та інших.

Нашу увагу привернула збірка поезій Г. Дудки «Небесна Сотня», до якої ввійшов вірш «Воїни тримають оборону», що торкається однієї із героїчних сторінок у протистоянні ворогові під час російсько-української війни.

Творчість Г. Дудки наразі ще малодосліджена; є лише окремі літературно-біографічні публікації [4], інтерв’ю [5], де йдеться про тематику її творів; а також наукові студії віршів [2, 3, 6]. Тож вивчення особливостей творення поеткою художнього образу стане вагомим внеском у розуміння її індивідуального поетичного стилю.

Мета цієї роботи – дослідити засоби творення образу українського воїна у вірші Г. Дудки «Воїни тримають оборону».

У вірші «Воїни тримають оборону» Г. Дудка репрезентує художній портрет українських добровольців, які 242 дні (з 26 травня 2014 р. до 22 січня 2015 р.) надлюдськими зусиллями захищали Донецький аеропорт імені Сергія Прокоф’єва. Добре екіпіровані російські загарбники, які не могли здолати озброєних лише стрілецькою зброєю кілька десятків українських воїнів, прозвали їх кіборгами (у фантастичній літературі кіборгами називають фантастичних персонажів – напівлюдей-напівмашин).

Генезу хоробрості оборонців поетка розглядає на рівні генетичного коду – характерництва, який начебто передається хліборобам-українцям («Сіяти і жати – його доля» [1, с. 215]) із покоління в покоління й активується в лиху годину: «Сіножаті й поле у росі, / Ночі, ніби ягоди із терну. / Відгуки далеких голосів – / То у поле вийшов характерник» [1, с. 215]. Тож у вірші авторка вживає художній прийом психологічного паралелізму, зіставляючи красу природи та велич людини, сповненої сили духу своїх пращурів. Про глибинні джерела тієї потужної сили характерника-хлібороба письменниця говорить у стислій метафоричній формі: «Гордих скіфів кров у нім тече, / Пив він воду з глечиків трипільських. / … знав він  силу слова «честь» … / Плуг і меч уміло він тримав, / І підкови по степах губились. / Він же характерник недарма: / Так літав, мов за плечима крила» [1, с. 215]; «Сам він дивувався власній силі, / Коли з побратимами вони / Вистояли на Савур-Могилі» [1, с. 216]. Авторка вдало вживає стилістичний засіб повтору, зокрема займенник він у поданій цитаті не тільки забезпечує ритмічну організацію вірша, а й утримує увагу реципієнта та разом із влучним порівнянням «літав, мов за плечима крила» [1, с. 215] додає емоційності до художнього змалювання образу воїна.

Генеалогічну лінію формування мужності українського воїна Г. Дудка виводить із глибини віків, стверджуючи, що він (воїн) є нащадком скіфів, тобто представників однієї з найдавніших могутніх цивілізацій, яка мала, як відомо, складний державний устрій і високорозвинену культуру. Відтак здобутки гордих предків за цією концепцією дістались у спадок українцям, і їх можна вважати носіями давньої культури та традицій. А плуг і меч, з якими майстерно справляються воїни, – це, як відомо, традиційні символи хліборобської праці та військової доблесті.

Безумовно, ланцюжок джерел хоробрості українського воїна був би не цілісним без згадки про славні минулі часи України – козаччину. У вірші Г. Дудка про це говорить образно й лапідарно, використавши антитезу: «І стояла непорушно Січ, / І ворожі полчища тікали» [1, с  215]. Січ стояла / полчища тікали – так поетка вказує на загартування гену мужньої стійкості українських воїнів у часи козаччини, який уповні розкрився в протистоянні російським загарбникам, зокрема під час оборони Донецького аеропорту: «Відбивався [воїн – Л. В. Миронюк, Є. Д. Борисенко] від шалених орд / І у 21- сторіччі / До кінця стояв аеропорт, / Коли смерть аж дихала у вічі»» [1, с. 216]. Аеропорт став міцною фортецею, яку, докладаючи надлюдських зусиль (для передання емоційної напруги захисників авторка вживає фразеологізм «смерть дихала у вічі», що означає смертельну небезпеку життю людини), утримували українські воїни, щоб зупинити ворогів, набуває такого ж символічного значення в новітній історії України, як і Запорозька Січ, яка є символом мужності, відваги у боротьбі за волю часів Гетьманщини. Тож аеропорт (і це не лише про донецький) та Січ – це семантично місткі символи двох епох, які вже записані в книгу пам’яті нашого народу.

Моделюючи образ сучасного українського воїна, Г. Дудка в нетиповій для поетичного твору наративній манері декларує беззаперечні істини: «Він народився ж бо не для війни» [1, с. 215]; «І його немає в тім вини, / Що дорога вистелена болем» [1, с. 215]; «Будуть, певно, сховані мечі, / Як настане мир у нашім домі, / Ми ж бо, українці, сіячі, / Волю ми не віддамо нікому» [1, с. 216]. Використавши художній прийом антитези, авторка сконцентровує увагу реципієнта на ключовій ідеї твору щодо ментальності українців: народ мирний, проте непохитний у боротьбі за волю. Окрім цього, поетка вводить у структуру вірша кільцеве обрамлення «Пісня наша дужа і тремка, / До свободи шлях наш незворотній. / Дух над нами смілого Сірка, / Й з вічності зорить Небесна Сотня! …» [1, с. 215], яке не тільки забезпечує форматування художнього твору відповідно до вимог жанру, а й містить вказівку на ключові символи українського народу, що передаються із покоління в покоління, – пісня, прагнення свободи, дух Сірка, які доповнює символ, що став надбанням новітньої історії України, – Небесна Сотня.

Образ сучасного українського воїна Г. Дудка змальовує, опираючись на власне докладне вивчення специфіки характеру, захоплень та професійних умінь тих, хто загинув під час Революції Гідності, чиї імена навіки залишаться в пам’яті українського народу. Оповідаючи про кожного з них, поетка намагається не лише подати художній портрет героя, а насамперед спонукає читача побачити високодуховну особистість, життя й діяльність якої гідні наслідування [3, с. 233]. Тож можемо стверджувати, що створений письменницею образ воїна, котрий тримає оборону, має сотні прототипів – українців із різних куточків  нашої держави.

Отже, поетика художнього образу українського воїна, змальованого Г. Дудкою у вірші «Воїни тримають оборону», репрезентована в діахронному розрізі історичних подій із залученням традиційної (характерники, Січ, дух Сірка) та новітньої (кіборги, аеропорт, Небесна Сотня) символіки українського народу.

Література

1. Дудка Г. І. Небесна Сотня : поезія. Харків : Фоліо, 2019. 220 с.

2. Миронюк Л. В., Полковникова С. М. Художній образ Героя Небесної Сотні у вірші «Козачата» Ганни Дудки. Література й історія : матеріали Всеукраїнської наукової конференції (17–18 листопада 2022 р.). Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2024. С. 181–184.

3. Миронюк Л. В., Полковникова С. М. Образ воїна у вірші Г. Дудки «Характерник». Література й історія : матеріали Всеукраїнської наукової конференції (14–15 листопада 2024 р.). Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2024. С. 233–234.

4. Орєхович О. Небесна Сотня: Ганни Дудки. Товариство «Чернігівське земляцтво». URL: https://chz.org.ua/nebesna-sotnia-hanny-dudky/

5. Поетеса Ганна Дудка «…Дві реальності, два світи… у якому сьогодні ти?»  Радіо Марія. URL: https://radiomaria.org.ua/poetesa-ganna-dudka-dvi-realnosti-dva-sviti-u-yakomu-sogodni-ti-4200?utm_source=chatgpt.com

6. Сходинками до наукових вершин: тези наукових робіт учнів-членів Київського обласного територіального відділення Малої академії наук України. Біла Церква : Київський обласний комунальний позашкільний навчальний заклад «Мала академія наук учнівської молоді», 2018. 288 с.