Румянцева Анна ПОЕТИКА ОКОПНОГО ДОСВІДУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

 

Румянцева А. С.

студентка 4 курсу

Дніпровський національний університет

ім. Олеся Гончара

Наук. кер.: Безродних І.Г., к. філол.

н., доцент

 

ПОЕТИКА ОКОПНОГО ДОСВІДУ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

 

З початком повномасштабного вторгнення значна кількість громадян України була змушена кардинально переосмислити власний спосіб життя. Нові соціальні та екзистенційні обставини закономірно позначилися і на сучасному літературному процесі. У художніх текстах дедалі частіше порушуються теми війни, особистих переживань та життя в умовах постійної небезпеки. У цьому контексті формується явище так званої окопної поезії, яку можна розглядати як різновид сучасного воєнного дискурсу, зорієнтованого на безпосередню фіксацію індивідуального воєнного досвіду та його художню рефлексію.

Поезія однією з перших відреагувала на ці зміни. Сьогодні в соціальних мережах та на спеціалізованих онлайн-платформах, зокрема «Поезія Вільних» [4], активно публікуються тексти, створені безпосередніми учасниками бойових дій. Такі твори фіксують індивідуальний досвід війни та водночас формують новий тип художнього висловлювання, у якому особисте переживання поєднується з колективною пам’яттю.

Одним із представників сучасної окопної поезії є Валерій Пузік — письменник, художник і режисер родом із Хмельниччини. Він є автором низки творів, наприклад, «Ким ми були», «Мисливці за щастям» та «Моноліт». У січні 2015 року Валерій пішов добровольцем на фронт та брав участь у бойових діях. За той час він написав низку оповідань про реалії перебування на фронті та долучився до створення кількох короткометражних фільмів, у тому числі і «Перемир’я» (2015), що отримав відзнаку за проникливість та переконливість. Варто зазначити, що окрім режисерської та письменницької діяльності, Валерій займався ілюстрацією. З березня 2022 року він перебуває у лавах ЗСУ, захищає нашу країну та продовжує робити значний внесок у сучасну українську літературу. Творчість митця поєднує документальність пережитого досвіду з його художнім осмисленням, що дозволяє розглядати поезію автора як показовий приклад репрезентації окопного досвіду в сучасній українській літературі.

         Для аналізу було обрано три поезії автора: «говорити про міста в яких ми росли завжди важко…», «історія що пишеться кров’ю…» та «за ці двісті годин ми постаріли на вічність…». У цих текстах окопний досвід передається через поєднання лаконічної мови, фрагментарної побудови висловлювання та виразної художньої деталі, що відтворює психологічний стан ліричного суб’єкта.

         Поезія «за ці двісті годин ми постаріли на вічність…» репрезентує досвід перебування на фронті, віддаленість від дому та поступове внутрішнє виснаження людини. Через короткі, різкі образи автор передає фізичну й емоційну втому військових:

«пальці тепер наждак

очі сухі

усміхався останній раз тиждень назад» [2].

У цих рядках війна постає як досвід, що змінює емоційні реакції людини та звужує її життєвий простір. Ускладнюється і комунікація з близькими, що підкреслюється уривчастістю мовлення:

«зв'язок поганий

ривками зникає

і обривається» [2].

Окопна реальність зображується як стан постійної напруги, у якому повсякденність підпорядковується військовій необхідності:

«зранку до ночі

зовсім різні люди вулиць

чистять зброю

набивають 5,45 в магазини

одягають бронежилети» [2].

Водночас у тексті зберігається мотив пам’яті про мирне життя, що повертається у формі фрагментарних спогадів, підкреслюючи контраст між минулим і теперішнім.

         У вірші «говорити про міста в яких ми росли завжди важко…» увага зосереджується на трансформації сприйняття реальності. Воєнний досвід поступово витісняє звичні асоціації, формуючи нову систему образів:

«в повітрі висне запах вугілля та обстріляних трас

мазут в мозолях схожий на іконостас» [1].

Буденність війни впливає і на внутрішній стан людини, змінюючи її емоційне сприйняття світу:

«сни з часом набираються сірого

колір втрачає сенс

а знання про синє небо

обтяжує» [1].

Фінальні рядки підкреслюють необхідність постійної зосередженості, адже від дисципліни залежить життя:

«тримай удар

зберігай інтервал

та лінію вогню…» [1].

У поезії «історія що пишеться кров’ю…» індивідуальний досвід набуває ширшого історичного виміру. Війна постає як процес, що формує колективну пам’ять і стає частиною національної історії:

«історія

що пишеться кров’ю

на брудному армійському пікселі…» [3].

Попри трагічність образів, у тексті наявний мотив надії, який виявляється через символічний образ світла:

«історія

що не описується словами

а горить мов свічка

різдвяна» [3].

Усі розглянуті поезії вирізняються лаконічністю, фрагментарністю та образною насиченістю. Короткі синтаксичні конструкції й відсутність розгорнутих пояснень відтворюють специфіку окопного досвіду, у якому переживання передається через деталь, жест або окремий образ. Поетика Валерія Пузіка демонструє тяжіння сучасної окопної поезії до максимальної концентрації змісту та переосмислення традиційної ліричної моделі.

         Отже, аналіз наведених поезій дозволяє стверджувати, що окопна поезія є важливим явищем сучасної української літератури, оскільки фіксує індивідуальний досвід війни у процесі його безпосереднього переживання. Через лаконічну форму, образну конкретність і зосередження на внутрішньому стані людини такі тексти формують новий спосіб художньої рефлексії воєнної реальності через поетику фрагментарності та художньої деталі.

Література

1.     Валерій Пузік - говорити про міста в яких ми росли завжди важко... Поезія Вільних - Міністерство культури та інформаційної політики України. URL: https://warpoetry.mkip.gov.ua/2011 (дата звернення: 05.02.2026).

2.     Валерій Пузік - за ці двісті годин ми постаріли на вічність... Поезія Вільних - Міністерство культури та інформаційної політики України. URL: https://warpoetry.mkip.gov.ua/1999 (дата звернення: 05.02.2026).

3.     Валерій Пузік - історія що пишеться кров'ю... Аркуші. URL: https://arkushi.com/історія-що-пишеться-кровю/ (дата звернення: 05.02.2026).

4.     Поезія Вільних. Міністерство культури та інформаційної політики України. URL: https://warpoetry.mkip.gov.ua/ (дата звернення: 04.02.2026).