Бабійчук Тамара САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЗФПО (ЕСЕЙ «МАЛОРОСІЙСТВО» Є. МАЛАНЮКА)

 

Бабійчук Т.В.,

канд. пед. наук, викладач-методист

Бердичівський педагогічний фаховий коледж

 

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЗФПО

(ЕСЕЙ «МАЛОРОСІЙСТВО» ЄВГЕНА МАЛАНЮКА)

 

Безперечно, самостійна робота студентів (будемо говорити про заклади фахової передвищої освіти, зокрема педагогічні коледжі) потребує і продуманої мотиваційної складової, і коректного супроводу компетентного та зацікавленого викладача, і обов’язкове озвучення її результатів, і обговорення та оцінювання її актуальности та потрібности.

Звертаємо увагу на проведення заняття, присвяченого Євгену Маланюку. Після невеликого в часі знайомства з біографією (5 хв., прийоми сторітелінг і скрайбінг) викладачеві слід коротко поінформувати юнаків і дівчат про есей «Малоросійство» (1959), а потім уважно послухати відповіді на питання студентів (у нашому випадку – двох), що стосуються есею.

Питання промовцям доцільно запропонувати заздалегідь, а під час виступу проєктувати на екран (Додаток 1). Бажано, щоб сам викладач підготував питання – з метою, по-перше, зекономити час студентів на підготовку виступу, по-друге, допомогти промовцям виокремити головне і зробити виступ лаконічним, динамічним, цікавим і предметним.

Наприкінці виступу промовці зачитують кілька уривків з есею Євгена Маланюка (Додаток 2) і роздають роздруковані аркуші кожному слухачеві. Вислухавши виступи товаришів, маючи на руках уривки з есею, студенти ставлять питання до тих, хто готував презентацію (Додаток 3). Наголошуємо на потрібности саме роздрукованих аркушів. По-перше, з такими аркушами робота тут і зараз, безперечно, стає ефективнішою (оскільки насправді читали есей, що є додатковим завданням, далеко не всі присутні). По-друге, студентам вже не треба в майбутньому самостійно роздруковувати матеріал (на жаль, дуже мало хто це зробить). По-третє, такі роздруковані аркуші не тільки займуть своє місце в папці накопичень (не віртуальних, а реальних!), а й стануть предметом ознайомлення в родині студентів, що є надзвичайно важливим (ми розуміємо, що тільки в кількох родинах ці аркуші прочитаються і осмисляться, однак завжди віримо в те, що таких дорослих ставатиме більше, якщо подібне прохання – поділитися інформацією з рідними – буде не поодиноким, а регулярним, традиційним).

Кілька зауваг щодо питань слухачів до промовців. Вимога викладача щодо їхньої обов’язковости дозволяє, по-перше, залучити якомога більше юнаків і дівчат до активного слухання, а значить – до розуміння важливости і актуальности думок Євгена Маланюка, які пояснюють наші невдачі в державотворенні незалежної України. По-друге, такі питання допомагають з’ясувати рівень свідомости, громадянськости, патріотизму молодих людей, звідси – акцентувати увагу педагогів на проблемні місця у вихованні і навчанні юної зміни.

Як правило, кожне заняття закінчується рефлексією. Показово, що майже всі студенти говорять про вплив на розум та почуття, на спонукання до дії есею «Малоросійство» (Додаток 4).

 

Додаток 1. Питання для промовців:

1.Кого Євген Маланюк називає малоросом? 2.У якій соціальній групі населення України найбільше малоросів? 3.Невже це, як переконаний Євген Маланюк, небезпечно? 4.Чому проблема малоросійства повинна стати першою проблемою незалежної України? 5.Коли, на думку автора, українців вразила ця хвороба? 6.Чи мали комплекс малоросійства діячі Центральнї Ради? 7.Як саме москва впорскувала в нас комплекс меншовартости? 8.Імена яких великих українців, що їх московія вважає рузкімі діячами, називає Євген Маланюк? 9.Імена великих невгнутих українців (за Маланюком), що їх московія знищила. 10.Євген Маланюк про Івана Мазепу. 11.Пушкін про Мазепу. 12.Чи є ефективні ліки від малоросійства? 13.Сім’я в боротьбі проти малоросійства. 14.Ставлення Євгена Маланюка до Гоголя. Причини такого несприйняття. 15.Яка мета дискредитації московією та малоросами Тараса Шевченка?

 

Додаток 2. Уривки з есею «Малоросійство» Є.Маланюка

«… малорос – це – тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово.

 

У нас малоросійство було завжди хворобою… передовсім інтелігентською, бо поражало верству, що мала виконувати роль мозкового центру нації.

 

… проблема українського малоросійства є однією з найважніших, якщо не центральних проблем, безпосередньо зв'язаних з нашою основною проблемою – проблемою державности.

 

… малоросійство – то неміч, хвороба, каліцтво внутрішньонаціональне. Це – національне пораженство. … це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція. Капітуляція ще перед боєм.

 

… малоросійство – це також затьмарення, ослаблення і – з часом – занИк історичної пам'яти.

 

Малоросійсіво, як показує досвід, одночасно плекається також систематичним впорскуванням комплексу меншовартости ("ніколи не мали держави", "темне селянство", "глупий хохол" і т. п.), насмішкуватого ставлення до національних вартостей і святощів.

Це – систематичне висміювання, анекдотизування й глузування зі звичаїв, обичаїв, обрядів, національної етики, мови, літератури, з ознак національного стилю, реалізації якого ставляться систематичні, планові й терором підперті перешкоди.

А коли пісню чи танець висміяти не вдається, тоді їх вульгаризують і примітивізують... так, щоб гопак непомітно переходив у камарінскій, а бандура – через різні "капели" – у балалайку чи гармонь.

Коли ж в області науки чи мистецтва постає твір українського національного духу вартости бездискусійної і самопереконливої, тоді приходить просто реквізиція чи "соціалізація" і твір проголошується "нашим" ("рускім" чи – тепер – "совєтським").

 

Гоголь… дав під малоросійство своєрідну… "ідеологію".

 

Тарас Шевченко перший вжив це слово (малорос). Так Шевченко поставив діагноз і сформулював поняття – національне каліцтво.

 

… воно (малоросійство) є еквівалентом нашої окрадености» [1].

 

5.Додаток 3. Питання до промовців

1.Чому сьогодні в Україні так багато малоросів? Де ґрунт, на якому вони проростають? 2.Що можемо конкретно зробити ми, молоді люди, щоб унеможливити малоросійство? 3.Що повинна була зробити Україна в 1991-му і не зробила? 4.Чому не зробила? 5.Якою сьогодні, у час московсько-української війни, повинна бути внутрішня політика держави? 6.Чи справді українська література може стати ефективними ліками від малоросійства? 7.Чи не здається вам, що суспільство продовжує аплодувати шевченкофобам різних ґатунків? 8.Як протистояти такому руйнівництву душ, часто ще не сформованих?

 

Додаток 4. Рефлексія

1.Знайомство з есеєм «Малоросійство» Євгена Маланюка стало для мене не просто відкриттям поета-державника. Це знайомство спонукає до дії. Я, наприклад, зрозуміла, що сьогодні, у час кровопролитної війни проти ординської московії, ми, українці, усі до єдиного, або викорчуємо з кожної своєї клітинки страшну хронічну хворобу, що в багатьох має жахливі масштабні рецидиви, або ж будемо приречені постійно боротися за свою Україну, втрачаючи при цьому найкращих своїх синів і доньок… Здираючи з себе малоросійство, цю гидку і небезпечну непотріб, маємо проаналізувати трагічні сторінки нашої історії. До кожної трагедії народу причетний малорос…

2.Хочу прочитати твори пушкіна, щоб мати докази його гнилого імперського нутра. Це мені потрібно для переможної боротьби проти вєлікай рузкай літєратури, яку обожнюють у світі.

3.Есей увиразнив моє ставлення до Гоголя.

 

Література

1.https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13777