Межова Оксана ДУХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ФОРМУВАННІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТИРІВ ЧИТАЧА

 

Межова О. В.

викладач,

Відокремлений структурний підрозділ

«Волинський фаховий коледж

Національного університету

харчових технологій», м. Луцьк

 

ДУХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У ФОРМУВАННІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТИРІВ ЧИТАЧА

 

Українська література завжди виконувала не тільки естетичну, але й духовну функцію. Вона була і залишається духовним джерелом, з якого в процесі непростого історичного розвитку на шляху до побудови незалежної держави український читач черпав енергію і сили, життєву мудрість. Українська література є мірилом духовності українського народу, його ідентичності. Українські поети і письменники піднімали актуальні питання сенсу буття, віри, відповідальності, національної ідентичності, гідності, свободи, морального вибору, любові до України. Художні тексти ставали джерелом духовного досвіду читача і формування його ціннісних орієнтирів. Свідченням високого духовного потенціалу української літератури є творчість Дмитра Павличка, Володимира Сосюри, Василя Стуса.

Поезія Дмитра Павличка несе ідею утвердження національної гідності, активної життєвої позиції, єдності особистого і загальнонаціонального, любові до України, відповідальності за долю народу, утвердження ролі української мови як духовної сутності нації («Два кольори», «Я стужився, мила, за тобою…», «Ти зрікся мови рідної», «Коли помер кривавий Торквемада», «О рідне слово, хто без тебе я?»). Єдність особистого і національного розкривається у збірці «Гранослов». Автор піднімає важливі питання відповідальності людини перед народом і державою.

Високу патріотичну і духовну місію несуть «Покаянні псалми» Дмитра Павличка. Це відверта розмова поета з Богом, у якій він усвідомлює власні і колективні гріхи. У них автор піднімає важливі питання гріха, відповідальності та духовного очищення людини і нації. Автор вірить, що шлях до духовного оновлення лежить через каяття, вказує на важливу очищувальну силу слова і молитви, наголошує на відповідальності за гріхи пристосуванства і страху, на велику силу смирення і всепрощення:

«Я викидаю на смітник
Всі месницькі клейноди.
Прощати каже нам Господь –
Хай буде так, як каже…» [3, с. 208].

Особливу відповідальність за мовчання і компроміси автор покладає на інтелігенцію.

Василь Стус, пройшовши непрості життєві випробування в умовах радянської системи, лишився вірним собі і духовним цінностям. Збірка поезій Василя Стуса «Зимові дерева» є символом стійкості, людяності і гуманізму, здатності вистояти у складних життєвих обставинах. У передмові до збірки «Зимові дерева» Василь Стус зазначає: «Поет повинен бути людиною. Такою, що повна любові, долає природне почуття зненависті, звільнюється від неї, як од скверни…» [1, с. 18]. Ліричний герой В. Стуса прагне внутрішньої гармонії, осмислює проблеми сенсу життя, свободи, людського призначення. А образи зимових дерев є символом здатності вистояти у складних життєвих обставинах.

Збірка поезій Василя Стуса «Веселий цвинтар» розкриває філософію життя і смерті, моральну деградацію суспільства, де знецінюються духовні цінності («Пам’яті М. К. Зерова», «Вертеп).

Збірка Василя Стуса «Палімпсести» показує жорстокість тоталітарної системи, моральну деградацію суспільства, де знецінюються духовні цінності.                У збірці «Палімпсести» поет розкриває мотиви віри, духовного очищення, служіння правді.  В. Стус осмислює страждання як шлях духовного зростання. Його ліричний герой усвідомлює власну місію – залишатися вірним моральним принципам навіть перед загрозою фізичного знищення («Крізь сотні сумнівів я йду до тебе», «Господи, гніву пречистого…»). Поезія Василя Стуса є прикладом екзистенційної свободи. Ліричний герой В. Стуса відповідальний за результат свого вибору – залишатися вірним собі, своїм моральним цінностям.

Яскравим прикладом глибокого духовного осмислення внутрішнього світу особистості, людського буття, національної ідентичності є поезія Володимира Сосюри. У центрі поетичних творів В. Сосюри – людська душа, її переживання, любов і біль. Духовність у поезіях Сосюри – це щирість і чистота почуттів, боротьба між обов’язком і покликом серця. Гуманізм поета проявляється у вмінні співпереживати людському болю, запереченні насильства, утвердженні права на свободу.

Глибоким духовним змістом наповнена патріотична лірика Сосюри. У поезії «Любіть Україну» образ Батьківщини постає як джерело моральної сили й національної гідності. Любов до України для поета – це основа самоідентифікації особистості, духовний захист від знецінення людини [2, с. 100].

Українська література виступає потужним засобом становлення  духовних цінностей, національної самосвідомості, культури, формування духовного стрижня нації. Поетичні твори Д. Павличка, В. Сосюри, В. Стуса мають важливе значення у духовному становленні української нації. Вони пробуджують духовну відповідальність за себе, націю, рідну землю, формують національну свідомість і гуманістичні ідеали. Їхня поезія формує високі моральні орієнтири, пробуджуючи духовну відповідальність за себе, Батьківщину, її майбутнє.

Література

1.   Стус В. Вибране. 2-ге вид. Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2023. 320 с.

2.   Заборонений Сосюра : вибране з творів / упоряд. В. І. Гришко. Луцьк : Надстир’я, 1992. 104 с.

3.   Павличко Д. Ялівець. Київ : Веселка, 2004. 399 с.

 

1.   Межова Оксана Володимирівна, викладач вищої категорії, викладач-методист.
2. Відокремлений структурний підрозділ «Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій», м. Луцьк.

3. ДУХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ФОРМУВАННІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТИРІВ ЧИТАЧА.