Дирибян Анна ВЛАСНІ ІМЕНА ЯК ХУДОЖНІЙ ЗАСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ

 

Дирибян А. С.

студентка 3 курсу

Запорізький національний університет

                                 Наук. кер.: Ільченко І. І., к. філол. наук, доцент

 

ВЛАСНІ ІМЕНА ЯК ХУДОЖНІЙ  ЗАСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ

Будь-який твір мистецтва є особливою формою інтерпретації людських думок і почуттів, також він  має свою організацію та елементи. Важливе місце в цій системі займають власні назви. При написанні робіт на історичну тему їх використання є обов’язковим.  О. В. Бока зазначає, що власні назви як своєрідні культурноісторичні та мовні індекси є джерелом вивчення лексичного багатства мови, оскільки відбивають назви предметів, понять та реалій [1, c. 15].   М. П. Кочерган стверджує, що власні імена служать для виділення названого ними об’єкта, явища або особи з низки подібних для його ідентифікації та індивідуалізації [3, с. 186].

За допомогою онімів відображаються особливості образу автора, його ідеї та сюжетні задуми. Власні назви в історичних творах виступають історичними та національно-культурними маркерами, підпорядковуються законам правдивого відтворення минулого й утворюють розгалужене онімне поле.

За предмет аналізу було взято твір Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана», де від особи маленької дівчинки єврейки розповідається про часи Голокосту,  життя у Збаражі, зокрема в збаразькому гетто, Америці та у родині, яка її прихистила. Власні імена твору відіграють важливу роль у розкритті історичного контексту та культурних особливостей різних народів. Вони допомагають авторці створити реалістичну картину минулого.

Функцію хрономаркерів у книзі Н. Гербіш виконують власні назви різних лексико-семантичних груп.

Найбільш значущою групою для створення історичного хронотопу є антропоніми, імена та прізвища. Авторка оперує власними іменами різних етносів: українськими, єврейськими та польськими, демонструючи багатство та різноманітність національних традицій та вірувань. Три антропонімних пласти дуже тісно переплітаються у художній канті твору.

 До єврейського антропонімікону належать такі імена, як-от: Естер, Якуб, Давид, Клара, Рівка, Ребека, Барух  та прізвища Ґольдберґ, Райценбаум.

Наприклад, ім’я головної героїні – Естер – єврейського походження і у творі можемо спостерігати його тлумачення: ... бабуся Клара завжди кличе мене Естерою, хоч записана я просто – Естер. Мене назвали на честь цариці, яка колись урятувала весь єврейський народ. ... вона каже, що справжнє, єврейське імʼя цариці Естер – Гадасса. Так її назвали в отчому домі й так її треба вшановувати, а Естер – імʼя чужинське, навʼязане в палаці поганського царя [2, с.10].

Бабусю героїні звати Клара – це єврейське ім’я Крейна, записане в українській інтерпретації [4, с. 149]. Антропонім виконує соціальнозначущу функцію, оскільки поряд з ім’ям авторка використовує апелятив бабуся, що   вказує на родинні зв’язки: ...бабуся Клара супиться и невдоволено хитає головою [2, с. 9]. Коли я була мала, бабуся Клара розповідала мені багато казок [2, с. 16].

Чоловіче ім’я Якуб давньоєврейського походження [4, с. 111]. У творі воно набуває характеристичної функції: ... Якуб же зовсім таким не цікавиться! – тато кудлатить братові чуба [2, с.10].

Другорядним персонажем твору є дядько Давид –  ім’я давньоєврейського походження [4, с. 54], у творі цей антропонім крім номінативної функції, виконує й національну: ..., але не в дядька Давида, бджоляра, бо він також єврей, ... [2, с. 10]. Номінація (Давид – бджоляр) + національно значущу функцію (Давид – єврей).

Батька Естер звати Барух Ґольдберґ – це двослівне найменування за антропоформулою «ім’я + прізвище». Ґольдберґ (нім. Goldberg, івр. גולדברג‎ –  золота гора) – прізвище єврейського й німецького походження. Письменниця намагається через іменування дати характеристику героїв: ...шовковий, з ініціалами «BG», які вишила мама: Барух Ґольдберґ. Гостинець! [2, с. 9].

До українського антропонімікону відносяться такі імена, як Галя, Петрусь, Зіна, Зося, Гриць, отець Іван, пані Параскева.

Однослівні іменування називають звичайних дівчат та хлопців, наприклад: Сьогодні Зося не захотіла зі мною бавитися. Зіна й Гриць, діти православного священика... [2, с. 12]. Імена Зіна, Гриць та Галя  виконують соціальнозначущу функцію, оскільки вони являються дітьми священника. Галя, помічниця, приходить тричі на тиждень... [2, с. 13]. Антропонім Галя має також соціальнозначущу функцію тому, що вона помічниця у родині.

Літературно-художні антропоніми, на відміну від офіційних іменувань, можуть набувати характеристичних чи емоційно-оцінних конотацій, наприклад: Помічник Петрусь заводить коней [2, с. 9].

До антропонімів польського походження відносяться: Рафал та Пауліна Бжезовські, Мечислав, Ґражина, вони є поліфункційними антропонімами, оскільки крім  номінативної, виконують ще й характеристичну та локалізаційну функції.

Родина, що прихистила єврейську дівчину – поляки, у яких прізвище –  Бжезовські. Жінку звати Пауліна Бжезовська. А її чоловіка – Рафал. У них є малий син, Мечислав. Рафал і Пауліна – християни, поляки [2, с. 32]. Проте, не зважаючи на польське прізвище, ім’я Рафал – це чоловіче особове ім'я біблійного походження від єврейського Рафаель [4, с. 94]. Ґражина – це нове польське ім’я головної героїні  Естер для безпечного життя: Тебе буде звати Ґражина [2, с. 33].

Засобами творення просторової та часової локалізації є також ім’я відомої англійської письменниці, археологині Гертруди Белл – запозичене: нім. Gertrud, Gertrude; дек. ger – спис і двн. trut – сильний, міцний [4, с. 131]: Тато знає, що я мрію стати археологом, як Гертруда Белл [2, с. 10].

У творі Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» велика кількість антропонімів мають номінативну функцію. Інколи літературно-художні антропоніми добираються згідно з існуючими традиціями іменування представників певних професій, роду заняття тощо. Так, до служителя культу додається індикатор-апелятив: отець Іван. На позначення шанобливого ставлення до чоловіків та жінок використовується індикатор пан/пані/міс: пан Райценбаум, пані Пауліна, міс Ребека, пані Параскева.

Висновки

У творі Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» власні імена виконують важливу роль у створенні художнього образу Голокосту та його наслідків для єврейського народу. Антропоніми несуть в собі різні семантичні, стилістичні, естетичні та ідеологічні значення, які відображають історичну епоху, соціальний статус, національну приналежність, психологічні риси, світоглядні позиції та долю персонажів. Власні імена є важливим елементом композиції, характеризації, символіки та інтертекстуальності твору, який відтворює складну і драматичну історію України в період Другої світової війни та Голокосту. Таким чином, антропоніми є не просто номінативними одиницями, а ефективним художнім засобом, який збагачує зміст, форму та виразність твору Н. Гербіш.

 Література

1.Бока О. В. Власні імена як компресовані тексти-носії когнітивної інформації. Вісник СумДУ, 2008. (Серія «Філологія»). №1. С. 15–19.

2.  Гербіш Н. Ми живемо на краю вулкана : книга. Портал, 2020. 64 с.

3.   Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. 2 вид. Київ: Академія, 2005. 368 с.

4. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей : словник / ред. В. М. Русанівський. НАН України, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні. 3-тє вид. Київ : Наукова думка, 2005. 334 с.