Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

неділя, 18 лютого 2024 р.

Дирибян Анна ТЕМА ДИТИНСТВА ПІД ЧАС ВІЙНИ В КНИЗІ Н. ГЕРБІШ «МИ ЖИВЕМО НА КРАЮ ВУЛКАНА»

 

Дирибян А. С.

студентка 3 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент


ТЕМА ДИТИНСТВА ПІД ЧАС ВІЙНИ

В КНИЗІ Н. ГЕРБІШ «МИ ЖИВЕМО НА КРАЮ ВУЛКАНА»

 Тема дитинства під час війни не нова в літературі, особливо в дитячій. Як у світовому, так і в українському письменстві існують твори, присвячених їй. Однак книга Н. Гербіш має свою специфіку, оскільки відображає долю дітей під час Голокосту – тему, що тривалий час була обійдена увагою вітчизняних авторів.

Актуальність нашого дослідження пов’язана з потребою всебічного дослідження книги Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана», оскільки тема воєнного дитинства в умовах російсько-української війни набуває нового звучання, так як дозволяє зрозуміти трагічні сторони історії, осмислити вплив війни на життя дітей, виховувати в них цінності гуманізму, толерантності та миру. Мета дослідження – виявити і проаналізувати, як війна впливає на дитинство в книзі Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана».

Відсутність літературознавчих досліджень книги Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» дає підстави говорити про наукову новизну цієї розвідки.

Тема війни та Голокосту в дитячій літературі – одна з найскладніших, але водночас і одна з найважливіших, оскільки пов’язана з трагічними подіями ХХ століття, які вплинули на життя мільйонів людей, у тому числі й дітей. «Підвищена вікова сензитивність дитини, нижчий поріг чутливості порівняно з дорослою людиною перед травмуючими свідомість подіями, – за словами Н. Горбач, – увиразнює антигуманність війни, дозволяє письменникам показати її як абсолютне зло» [2, с. 123]. Дитяча література про війну та Голокост має виконувати не лише художню, а й просвітницьку та виховну функції.

Дитячу літературу про війну та Голокост можна поділити на кілька видів за часовими, просторовими, перспективними та родо-видовими чи родо-жанровими критеріями. У часовому відношенні можна виділити зразки, створені під час війни, відразу після неї або в пізніші періоди. За місцем розгортання дії можна виділити твори, які описують події на території України чи в інших країнах. Літературу, яка розповідає про війну та Голокост з точки зору дітей-учасників, дітей-спостерігачів, дітей-жертв, дітей-рятівників чи дітей-спадкоємців, можна виділити за перспективою зображення подій. Твори також можна класифікувати за родами (епічні, ліричні, драматичні), видами (художні, документальні, мемуарні, публіцистичні, епістолярні) та жанрами (оповідання, новели, повісті, романи тощо).

Щодо особливостей художнього зображення світу дитинства в книзі Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» це один із важливих аспектів аналізу твору, який відображає реальність єврейської дитини часів Другої світової війни. Оповідь у ньому ведеться від першої особи – єврейської дівчинки Естер, яка бачить світ крізь призму свого дитинства, своєї єврейської ідентичності та власної трагедії. Вона розповідає про передвоєнне життя своєї родини у Збаражі, про друзів, мрію стати археологом, страхи та надії. Вона не приховує своїх емоцій, а відверто ділиться ними з читачем.

Естер дивиться на світ очима свідка Голокосту, який пережила у гетто, де втратила батьків і брата. Дівчинка тонко і точно відчуває і оцінює події навколо себе: «Якщо вони переможуть і прийдуть аж сюди, то можуть і нас убити» [1, с. 10], «Тепер усі надто часто мовчать, і від цієї тиші в мене коле десь у правому боці» [1, с. 12]. Дитина-оповідач використовує просту та емоційну мову, яка відображає її вік, характер, настрій та враження. Наприклад, брата вона називає братиком, а своє життя в гетто порівнює з життям на краю вулкана, татові слова – із мухою тощо. Метафора «серце гупає в грудях» допомагає читачеві краще зрозуміти емоційний стан героїні, епітети «злякані очі», «дні в’язкі, липкі» підкреслюють складність і виснажливість життя в гетто тощо.

Також, авторка зображує, як війна впливає на світ дитинства, руйнуючи його гармонію, радість та безпеку. У цьому виявляється протиставлення світу дитинства світові війни. У книзі воно передається через контраст між минулим і сьогоденням, між внутрішнім і зовнішнім. Контраст між минулим і сьогоденням виявляється в тому, як дитина-оповідач згадує своє довоєнне життя, як вона святкувала своє день народження: «...сподіваюся, тато поведе нас із братом до цукерні, як звично. Я їстиму свої улюблені тістечка-сови і маківник. Раніше в мій день народження, якщо не дощило, після цукерні ми йшли на пляж» [1, с. 13]. Також теплі спогади пов’язані в дівчинки з образом бабусі: «Коли я була мала, бабуся Клара розповідала мені багато казок. І завжди додавала, що добро неодмінно перемагає зло» [1, с. 15]. Естер також згадує сімейні вечори та атмосферу в домі: «Ми прочинимо вікна із сонячного боку. Затопимо грубку. Наберемо повну ванну теплої води, додамо солі та лавандової олії» [1, с. 18].  Контраст між внутрішнім і зовнішнім полягає в тому, що дитина-оповідач зберігає свою ще дитячу душу, незважаючи на жорстокість і безглуздість оточуваної її дійсності. Наприклад, вона розуміє, що потрібно вижити, як цього хотіла мама, тому вчить християнські звичаї, покладається на польську родину, яка переховує її, самотужки долає довгу дорогу на Захід та вже не боїться свого походження і впевнено дивиться в очі іншим. Проте спостерігаємо, що дитяча душа дає про себе знати: часті сльози, зневіра, коли хочеться тільки одного – повернутися в безтурботне дитинство, де за все відповідають батьки і є кому піклуватися про тебе.

Примітною особливістю твору є символіка образів природи в дитячому сприйнятті. Якщо вулкан є символом страху дитини, небезпеки та невпевненості, які вона відчуває внаслідок війни («Тут ми живемо, наче на краю вулкана...» [1, с. 26], «І дякую, що мій вулкан поки що заснув»[1, с. 36]), то  веселка є символом дитячої надії на майбутнє, радості, краси та життєлюбства, які були втрачені внаслідок війни («Та мій погляд жадібно шукає веселку – он же вона, над ліском! Красива, яскрава, легка, прозора, така самісінька, як із попереднього життя» [1, с. 16]).

Отже, у книзі Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» тема дитинства під час війни розкрита з великою художньою майстерністю. Авторка показує, як війна руйнує світ дитинства, позбавляючи дітей безтурботності, щастя, мрій та радості. Війна змушує дітей подорослішати раніше часу, змушує бути сильними та мужніми, щоб вижити в жорстокому світі дорослих. Книга «Ми живемо на краю вулкана» може допомогти дітям зрозуміти, що таке війна, і чому важливо цінувати мир, а також підкреслити відповідальність дорослих за збереження миру та життя дітей.

 Література

1.              Гербіш Н. Ми живемо на краю вулкана. Київ : Портал, 2020. 64 с.

2.              Горбач Н. Буття дитини в часи Голокосту: художні стратегії осмислення травматичного досвіду. ХІІІ Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik "Dialog der Sprachen – Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht" (München, 03–06 November, 2022). Wien, 2023. С. 120–127.

 

11 коментарів:

  1. Добрий день, пані Анно! Дякую Вам за надзвичайно актуальну розвідку! На Вашу думку, чи можна вважати, що мотив мовчання у творі пов’язаний із мотивом травми? Якщо так, то як це простежується в авторських наративних стратегіях?
    Дякую!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день, Ганно! Дякую за запитання! На мою думку, мотив мовчання у творі Н. Гербіш «Ми живемо на краю вулкана» дійсно тісно пов'язаний з мотивом травми. Мовчання персонажів можна розглядати як симптом їхнього психологічного стану, що виник внаслідок пережитих травм.
      Ось декілька прикладів, як це простежується в авторських наративних стратегіях:
      1. Внутрішній монолог:
      Авторка використовує внутрішній монолог, щоб продемонструвати боротьбу персонажів з травматичними спогадами. Ці спогади занадто болісні, щоб про них говорити вголос, тому персонажі замикаються в собі.
      2. Недомовленість:
      Персонажі часто не до кінця говорять те, що думають або відчувають. Це створює атмосферу таємниці і невизначеності, що підсилює відчуття травми.
      3. Символіка:
      Н. Гербіш використовує символи, щоб передати емоційний стан персонажів. Наприклад, вулкан може символізувати потенційну небезпеку, яка завжди існує в житті людей, які пережили травму.
      4. Фрагментарність:
      Розповідь не лінійна. Авторка використовує флешбеки, щоб показати спогади персонажів, які переслідують їх. Це демонструє, як травма впливає на їхнє сприйняття дійсності.
      Важливо зазначити, що мовчання не завжди є негативним явищем. Воно, таким чином, стає потужним наративним інструментом, що відображає вплив травми на людську психіку.

      Видалити
    2. Дякую Вам за змістовну і розгорнуту відповідь!

      Видалити
  2. Вдячна вам за пронизливі почуття, які в мене особисто викликала ваша доповідь. Яку, на вашу думку, літературу краще читати дітям, які живуть в країні, що знаходиться в стані війни і постійної небезпеки: про героїв, які опинились в таких же умовах чи, навпаки, про пригоди на морі і суші, пошуки скарбів, наприклад?
    Анастасія Клевцова

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день! Щиро дякую за Ваш коментар! Я вважаю, що вибір літератури для дітей, які живуть у країні, що переживає війну, залежить від багатьох факторів, включаючи вік дитини, її емоційний стан та індивідуальні інтереси. Література про героїв, які опинилися в подібних умовах, може допомогти дітям знайти в собі силу та мужність, а також навчити їх емпатії та розуміння складних життєвих обставин. З іншого боку, книги про пригоди, фантастику, пошуки скарбів можуть стати джерелом відволікання від стресу та надати можливість відпочити від тривожних думок, розвиваючи уяву та творчі здібності. Ось декілька рекомендацій щодо вибору літератури для дітей:
      • Книги про героїв, які опинились в схожих умовах:
      ◦ "Діти повітряних тривог" Лариси Денисенко
      ◦ "Яблука війни" Надійки Гербіш
      • Пригодницькі книги:
      ◦ "Острів скарбів" Роберта Льюїса Стівенсона
      ◦ "Діти капітана Гранта" Жюля Верна

      Видалити
    2. Дякую, ваша відповідь дає наснагу читати дітям вголос!

      Видалити
    3. https://youtu.be/zFqqaHPKhH0?si=7s07NujqiZY_PA3r

      Видалити
  3. Добрий день, пані Анно! Дякую Вам за таку актуальну розвідку!

    ВідповістиВидалити
  4. Дякую за цікаву розвідку! Пані Анно, чи відомо Вам, якими документальними матеріалами послуговувалася Н. Гербіш під час написання книги?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день, пані Наталіє! Дякую Вам за коментар! На жаль, Надійка Гербіш не публікувала детального списку документальних матеріалів, які вона використовувала під час написання книги "Ми живемо на краю вулкана".
      Однак, з деяких джерел відомо, що авторка опиралася на такі ресурси:
      • Спогади очевидців: Гербіш спілкувалася з людьми, які пережили події, описані в книзі, або ж з їхніми близькими.
      • Архівні документи: Авторка досліджувала архівні записи, що стосуються життя єврейської громади в Збаражі під час Другої світової війни.
      • Історичні дослідження: Гербіш вивчала наукові праці та монографії, присвячені цій темі.
      Також варто зазначити, що у книги був науковий консультант. Тетяна Федорів – історик та дослідниця, яка народилася у Збаражі, вивчає історію життя єврейської громади, наразі переважно у Збаражі. Не дивно, що вона й стала науковим консультантом до книги “Ми живемо на краю вулкана” та допомогла Н. Гербіш розібратися з історичною основою.

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.