Інформацій- ний лист

Збірники наукових праць

середа, 22 лютого 2023 р.

Клевцова Наталія, Клевцова Анастасія АРХІТЕКТУРНІ СПОРУДИ, ЩО ВИСТУПАЮТЬ ЯК ХУДОЖНІ АРХЕТИПИ В ТВОРАХ В. ГЮГО «СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ» ТА О. ГОНЧАРА «СОБОР», ЇХ ЛІТЕРАТУРНА ЗНАЧУЩІСТЬ

 

Клевцова Н. В

аспірантка

Дніпровська академія неперервної освіти

Клевцова А. К

студентка 3 курсу

Камянський музичний коледж імені Мирослава Скорика

Наук. кер.: Романенко К. М., д. наук з держ. управління, доцент

Дніпровська академія неперервної освіти

 

АРХІТЕКТУРНІ СПОРУДИ, ЩО ВИСТУПАЮТЬ ЯК ХУДОЖНІ АРХЕТИПИ В ТВОРАХ В. ГЮГО «СОБОР ПАРИЗЬКОЇ БОГОМАТЕРІ» ТА О. ГОНЧАРА «СОБОР», ЇХ ЛІТЕРАТУРНА ЗНАЧУЩІСТЬ

 Кілька століть тому зник з-поміж живих людей той, що накреслив на стіні це слово;  у свою чергу, зникло зі стіни собору і саме слово;  можливо, скоро зникне з лиця землі і сам собор.

В. Гюго.

 Термін «художній архетип» на сьогоднішній день відіграє значну роль під час аналізу літератури. За його допомогою ми можемо виділити основні елементи твору, образи, що складаються з певних рис та ознак і є втіленнями людського досвіду. Якщо брати до уваги загальне визначення такого поняття, як «архетип», можна сказати, що це – шаблон сюжету, літературного героя тощо. Також архетипом може виступати архітектурна споруда. У такому випадку вона займає визначне місце у творі, є одним з найважливіших символів, на фоні якого розвиваються події та сюжетні лінії інших персонажів.

Наприклад, таким архітектурним значним символом можна вважати собор у творі В. Гюго «Собор Паризької Богоматері». Дія роману розгортається в Парижі 1482 року і під час читання ми спостерігаємо за історією Есмеральди, Квазімодо і Клода Фролло. Сюжет розкривається на фоні головного образу, собору Паризької Богоматері, монументальної споруди, що відіграє символічну роль. Усі персонажі так чи інакше відносяться до собору, вони спостерігають за ним, переймаються, живуть і працюють. Всі дороги, сплітаючись і перетворюючись на мереживо, знову повертаються до нетлінного образу. Врешті-решт, ми можемо сказати, що собор є головним образом у творі, справжнім художнім архетипом, що утворений на основі людського досвіду, вражень, асоціацій і характерних рис.

Завдяки тому, що Гюго виділив основне місце у романі собору і підкреслив його змучений стан, почалася реставрація. Таким чином, письменник зміг покращити стан споруди і наголосити: собор є притулком для знедолених душ.

Також художнім архетипом є старий собор у Зачіплянці, описаний Олесем Гончарем у романі «Собор». Твір розповідає про післявоєнне життя, герої стикаються з різними проблемами, однією з яких є чистота душі. «Собори душ своїх бережіть, друзі... Собори душ!..» – наголошує автор. Роман не лише хоче проілюструвати історії різних людей, але й зобразити боротьбу героїв за моральні цінності, національну єдність, збереження пам'яті. Тут також центральним образом виступає собор. Ми можемо чітко розмежувати персонажів за основною якістю – чистотою серця: ті герої, що належать до світлої сторони борються за спасіння собору. Це можна порівняти з самовідданістю Гюго, його прагненням висвітлити для населення проблему зруйнування священного місця у романі, показати, що собор – не лише будівля, але й місце для очищення душі. Роман О.Гончара «Собор» представляє молоде тогочасне покоління українців, що були готові боротися за спадщину предків, працювати і розвиватися.

Літературна значущість таких образів полягає в описі собору, вкладенні додаткових сенсів у звичайний зовнішній каркас. Як не буває двох однакових соборів, так і не буває двох абсолютно однакових образів у творах, і саме цим вони цінні; але ми можемо бачити – Гюго і Гончар використали схожий художній архетип для зображення, схоже мислення і висвітлювання цінності будівлі.

Основними задачами, які перед собою ставлять письменники, є дати читачу можливість усвідомити важливість соборів. Вони височіють над землею, як хранителі нашої духовності, і ми йдемо до них, щоб очистити серця і душі. І просто бути людьми.

Не дарма ж, досліджуючи собор, В. Гюго побачив на стіні башти слово, що з грецької переводиться, як «доля». Те саме слово, що може стертися зі стіни, але ніколи – зі шляху кожного з нас.

Література

1.      URL: https://blog.selfpub.ru/arhetipy (дата звернення: 20.02.2023)

2.      URL: https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=5587 (дата звернення: 20.02.2023)

3.      URL: https://gdz4you.com/literatura/analizy-tvoriv/analiz-tvoru-sobor-oles-gonchar-23679/ (дата звернення: 20.02.2023)

4 коментарі:

  1. Добрий вечір! Досліджувана вами тема надзвичайно цікава, однак чи існують ще якісь паралелі між цими соборами? Собор Паризької Богоматері - символ прихистку, а собор у Зачіплянці сам потребує захисту. Крім того, порівнюються не художні образи, а художній образ із діяльністю письменника, що не зовсім зрозуміло
    І також досить дивно бачити в списку літератури домен .ру.

    ВідповістиВидалити
  2. Вітаю. На даному етапі дослідження було важливо розглянути і зрозуміти, яким чином збереження архітектурної пам'ятки минулого дозволяє зберегти людям свою духовність і людяність, передати ці якості майбутнім поколінням. Таким чином, дані собори являють собою художні архетипи в кожному з даних творів. Вони мають якісь індивідуальні особливості, що надає значущість всьому твору. Тобто слово автора і введення такого "Героя" працює на збереження історії народу, повернення до місць, де можна знайти себе, місць відродження втраченої енергії і сили. Дякую.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую за відповідь. Також, можливо, є сенс взяти до уваги концепцію "місць пам'яті" П. Нора?

      Видалити
    2. Т. Джадт писав, що «амбіційний проект П’єра Нора з’явився на
      світ в епоху сумнівів та розгубленості» , думаю, що м пройшли цю епоху, тепер потрібно відбудувати наші "місця пам'яті" для інших. В мене річ про місця віри і сили.

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.