Ольшанська Олена ПОЕТИЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ ДОБИ У ЗБІРЦІ М. БРАЦИЛО «ШОВКОВА ДЕРЖАВА»

 

Ольшанська О.О.

аспірантка

Запорізький національний університет

Наук.кер.: Стадніченко О.О., к.філол.н., професор

 

 

ПОЕТИЗАЦІЯ ЦИФРОВОЇ ДОБИ

У ЗБІРЦІ М. БРАЦИЛО «ШОВКОВА ДЕРЖАВА»

 

Період розквіту творчого генія М. Брацило припав на кінець ХХ ст. (перша збірка «Хортицькі дзвони» вийшла друком 1995 р.) та трагічно обірвався невиправдано рано – на початку ХХІ ст. Збірка «Шовкова держава» була надрукована 2014 р., вже після загибелі авторки.

За життя поетеса активно користувалася принадами та перевагами цифрової доби, задля популяризації своєї творчості: публікувала вірші у соціальних мережах та мала власний сайт, який і зараз є відкритим для читачів [4] та дослідників, адже в українському літературознавстві досі бракує ґрунтовних комплексних досліджень поезії М. Брацило. Біографію мисткині вивчали такі автори: О. Стадніченко, А. Рекубрацький, П. Юрик, І. Кушніренко, Ф. Штейнбрук та інші. Наявні публікації переважно у формі критичних статей на окремі видання.

М. Брацило належить до покоління «дев’яностиків», яке «увійшло в літературу в часи національної депресії, що супроводжувалася економічним колапсом, катастрофічним спадом українського книговидання, слабкістю національної демократії та постійною загрозою втрати хисткого державного суверенітету» [3, с.132]. Однак зазначмо, що саме на долю цього покоління випало порубіжжя між письменством у традиційному сенсі цього слова та письменством віртуальним. Поезія переходить до онлайн-простору, стає доступною для всіх.

Після переїзду із Запоріжжя до Києва та здобуття кандидатського ступеня в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М. Рильського НАНУ, М. Брацило працювала літредактором у видавництвах, редактором у журналах «Пані», «Вона», «Даша», а також контент-редактором сайту «IVONA» [2]. Інтернет («інет» – як у вірші «Лови мої пальці…» [1, с. 166]) став для поетеси і простором професійного зростання, і тлом щоденної дійсності, і зрештою засобом творення нових смислів.

У тому ж вірші «Лови мої пальці…» натрапляємо на виразне відбиття реалій цифрової доби: окремі рядки авторка записує латинськими літерами із символами нижнього підкреслення між словами. Таким чином, фраза нагадує адресу сайту: «ja_bez_tebe/uzhe_davno», «ty_she_ne_zabuv_mene» [1, с.166]

Подібні приклади транслітерації знаходимо також в інших поезіях. Зокрема, у вірші «Я мовби заїжджена та іномарка…» читаємо: «Так просто набрати: три «дабі» pivneba_ / pivsvitu_pivpodyhu. (крапка) u_serci» [1, с.235]. Поетеса дає назву процесу пошуку в мережі аторським неологізмом – «тебешукання», яке б «…навіки заглючило «Ґуґл» [1, с.235]. Авторка  описує психологічний стан людини в цифрову епоху, почуття самотності та відчуженості, що можуть виникнути через використання соціальних мереж та інших цифрових інструментів.

Трансформуючи рядки в адреси сайтів, М. Брацило використовує запозичене з російської мови слово «ссилка»: «Я не умію з тобою занадто різко / ссилку лови…» [1, с.166].

Творче перетворення та уподібнення лексичних конструкцій до URL-адрес поетеса здійснює не лише шляхом транслітерації, а й за допомогою літер українського алфавіту. Так, у вірші «Море» фінальна строфа має таке завершення: «Ніжність моря. Підступність моря. / Я_між_пальцями_утекла…» [1, с.168]. У вірші «Віриш – лишилося тільки очі тримати сухими…» також натрапляємо на рядок: «Тиша. Упевненість. Сила. Від себе_до себе_дорога» [1, с.313]

Ще одним способом поетизації реалій цифрової доби є своєрідні поезії-тести, в яких авторка будує строфу у форматі «запитання + варіанти відповідей»: «Світом блукають усі, хто вважає себе: / 1) Господом / 2) Демоном / 3) Злиднем / 4) Героєм / 5) Страждальцем…» [1, с.303] Одна з таких поезій, власне, й має назву «Тест», що повністю відповідає її формі: «Де ти є? Це тест. / Вибирай «любе»: / а) очі, в яких я бачу себе, / б) очі в яких я бачу тебе, / в) очі – є. А погляд?..» [ЩД, с.257]

Віршам зазначеної тематичної групи притаманне використання комп’ютерного сленгу (інет, ссилка, заглючило) та розмовної лексики (вибирай «любе»). Одиниці комп’ютерного сленгу мисткиня вживає без лапок, що свідчить про те, як міцно ці слова увійшли до щоденного мовлення.

Поезії зі згадками реалій цифрової доби одночасно відображають глибоку філософічність М. Брацило та її здатність відтворювати сучасну їй дійсність легко й лаконічно. Як швидко інформаційні технології увійшли в повсякденне життя людей, так само природно вони проникли й у царини поетичного слова, залишаючи поезію дзеркалом доби.

У збірці «Шовкова держава» М. Брацило лишається зануреною в історію свого роду, філософічною та водночас суголосною своєму поколінню. Реалії цифрової доби органічно вплітаються в мереживо її текстів та насичують їх новими відтінками.

 

 

Література

 

1.   Брацило М. Шовкова держава: Лірика. Київ : Наш Формат, 2014. 336 с.

2.   Брацило М. Я зроду тут живу..: Рання лірика, спогади сучасників. Запоріжжя : Дике поле, 2018. 248 с.

3.   Даниленко В. Г. Лісоруб у пустелі: Письменник і літературний процес. Київ : Академвидав, 2008. 352 с.

4.   Персональний сайт Марини Брацило URL:http://www.bratsylo.com.ua