Гарасим Юлія ТРУДНОЩІ УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ДРАМИ-ФЕЄРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «ЛІСОВА ПІСНЯ»

 

Гарасим Ю. А.

студентка 3 курсу

Тернопільський національний педагогічний університет

 імені Володимира Гнатюка

Наук. кер.: Данилевич М. М., к. філол. наук

ТРУДНОЩІ УКРАЇНСЬКО-АНГЛІЙСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ДРАМИ-ФЕЄРІЇ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «ЛІСОВА ПІСНЯ»

Світоглядні відмінності українців та англійців постають у різних сферах суспільного і культурного життя. Проте найвиразніше вони простежуються у фольклорній картині світу, зокрема в міжмовному спілкуванні та літературній рецепції, створюючи неабиякі труднощі при перекладі. Досліджуючи фольклор різних країн світу, ми маємо змогу розпізнати етномовну належність людини, спосіб її життя, кліматичні особливості, історію та культуру етнічної спільноти. Українська національна специфіка знайшла найбільш яскраве відображення у етномовному компоненті поетичних творів, які містять фантастичні та казкові елементи.

Найбільші труднощі викликає переклад і сприйняття читачем у художніх творах реалій, національно забарвленої просторічної й діалектної лексики, власних назв, зокрема імен персонажів, а також метафоричних образів. Всі ці елементи розкривають нам особливості матеріального, духовного життя нації, її соціальну історію, ґенезу, побут, ландшафт, звичаї, культуру, вірування, міфологію, менталітет, поведінку та інші своєрідні явища етносу.

Отже, мета нашої статті полягає у дослідженні труднощів, які виникають при перекладі та сприйнятті національних сюжетів іноземними читачами на прикладі драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».

Переклад вважається одним із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, а також найбільш дієвим способом міжкультурної комунікації. Метою перекладу є донесення до читача, який не володіє мовою оригіналу, зміст відповідного тексту. Перекласти означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що зафіксовано засобами іншої мови в нерозривній єдності змісту і форми [4, с. 601].

Проблема українських реалій у перекладі привернула увагу дослідників ще минулого століття. Під реаліями в перекладознавстві розуміють не лише конкретні факти, явища і предмети, але і їх назви. На думку таких науковців як Л. В. Гнаповська, Д. І. Єрмолович, А. В. Суперанська, основним завданням перекладача є зробити відмінну трансформацію власних назв і реалій щодо іншомовного оригіналу, для того щоб читач зміг не просто зрозуміти сюжет інонаціонального твору, але й глибоко усвідомити мету його написання та перейнятися атмосферою культури, вірувань та міфології нації.

Предметом нашого зацікавлення стала драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня», що перекладалася багатьма мовами світу і була інтерпретована у кінопостановках, театральних виставах, телефонних додатках і відеоіграх. Проте найбільш анонсованим проєктом є вихід мультфільму «Mavka», показ якого на великих екранах заплановано у грудні 2022 року.

Специфіка драми-феєрії полягає у використанні фольклорно-міфологічних дійових осіб у творі, які виникли внаслідок синтезу рідної культури, книжної та уснопоетичної, світової літератури, а також внутрішньої художньої еволюції авторки [2, с. 80].

Відображення національного світобачення Лесі Українки  у її творах завжди цікавило перекладачів [2, с. 80]. Одним із найкращих перекладів «Лісової пісні» вважається англомовний переклад Вірляни Ткач та Ванди Фіппс. Вірляна Ткач є американкою, яка має українське коріння, тому вона не тільки вільно володіє нашою мовою, а й детально ознайомлена із життєвим та творчим шляхом Лесі Українки.

Загалом, фольклорний колорит «Лісової пісні» представлений міфологічними реаліями. Насамперед варто зазначити, що перекладачки зберігають назву головної героїні «Мавка», але відтворюють її латинськими літерами. Для того, щоб читач краще зрозумів цього персонажа, Вірляна та Ванда додають пояснення: Mavka, а forest nymph (лісова німфа). Такий коментар цілком доречний, адже мавки – душі померлих дітей, які, на відміну від русалок, живуть на деревах у лісах, на полях і траві [4, с. 69]. Леся Українка описує свою героїню так: «З-за стовбура старої розщепленої верби, півусохлої, виходить Мавка, в ясно-зеленій одежі з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами, розправляє руки і проводить долонею по очах» [3, с. 23].

Другорядні персонажі теж є міфологічними істотами для розуміння яких інонаціональний читач потребує додаткових пояснень, які подаються за допомогою експліцитної трансформації. Проілюструємо такі приклади:

1) «Той, що греблі рве» – різновид водяного чорта, який у творі перекладається «Spring Flood» (весняна повінь). Цей варіант перекладу наближений до оригіналу, але не передає індивідуально-авторського стилю Лесі Українки. Досліджувана міфологічна реалія не має аналога в англійській мові, проте у фольклорі існують водяні фейрі – дракі, які заманюють дівчат та жінок у воду, а потім змушують їх доглядати своїх дітей.

2) «Потерчата» – «Water Brats», дослівне значення якого «водні нахабники»; однак перекладацький коментар яскраво характеризує індивідуально-авторську характеристику: «spirits of children, drowned before being baptized» (духи дітей, що потонули перед хрещенням). У народних повір'ях – це душі дітей, що народилися мертвими або померли нехрещеними і стали болотяними вогниками [4, с. 110].

Такі мандрівні вогники існують і в англійському фольклорі під назвою Will-o'-the-Wisp, проте перекладачки використовують описовий переклад для кращого відтворення реалій Потерчат.

3) «Лісовик» – «Lesh», old forest gnome. Народна уява змальовує лісовика у вигляді дикого чоловіка, який випасає лісову худобу [4, с 205].

В англійській міфології не існує точного відповідника українській міфологічній реалії Лісовик. Адже цей персонаж у драмі Лесі Українки є володарем лісу, позитивним персонажем, а Вірляна Трач та Ванда Фіппс, маючи намір наблизити англомовного читача до творчості поетеси, надають негативного забарвлення цьому образу як  у старогерманському фольклорі.

4) «Той, що в скалі сидить» – «Keeper of the Shadows», a spirit. Якщо перекладати цю номінацію дослівно, то вона трактується як «Хранитель Тіней», що викликає позитивні асоціації та приємні враження. На жаль, пояснення авторки, що це дух не повністю передає сутність цієї дійової особи. Відсутність негативного лексико-семантичного навантаження прослідковується й у перекладі назви дійової особи Марище – Keeper. Інонаціональний читач знаючи, що цей онім походить від дієслова to keep (зберігати, хранити), уявлятиме цю особу, як хранителя, тобто вважатиме Марище позитивним персонажем, що також є хибним. Тому можна зробити висновок, що переклад «Лісової пісні» Вірляною Трач та Вандою Фіппс зроблений не досконало і може ускладнити іноземним читачам рецепцію сюжету та скласти хибні уявлення щодо картини української міфології.

Отже, прочитавши англомовний переклад драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», інонаціональний читач може поринути в атмосферу багатства українських традицій, що втілені поетесою через фольклорні та міфологічні образи. Аналізований переклад Вірляни Трач та Ванди Фіппс дав змогу побачити, що дослідниці для розкриття значення реалій у драмі використовують експліцитну трансформацію. Також варто зазначити, що на основі цього твору чітко простежуються усі труднощі перекладу індивідуально-авторських особливостей онімів.

Література 

1.              Войтович В. Міфи та легенди давньої України. Тернопіль: Навчальна книга «Богдан», 2007. 392 с.

2.              Удовіченко Г. М. Особливості відтворення міфологічних реалій в англійському перекладі драми-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня". Записки з романо-германської філології. 2016. Випуск 2. С. 77-85.

3.              Українка Л. Лісова пісня: драма-феєрія в трьох діях українською та англійською мовами. Київ: Київський Будинок Книги, 2018. 2018. 256 с.

4.              Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник. Київ: Алерта, 2012. 696 с.