Богма І. О. СТЕРЕОТИПИ МАСКУЛІННОСТІ В ПОВІСТІ «ПАЦИКИ» А.ДНІСТРОВОГО: АСПЕКТ ВЗАЄМИН СТАТЕЙ

Богма І. О.
студентка 3 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю. Р., к. філол. н., доцент

Роман А.Дністрового «Пацики» проаналізований у розвідках окремих дослідників (Н.Філоненко, Я.Голобородько, Т.Трофименко, І.Андрусяк, С.Мармеладова, А.Богуславська, Д.Стус). Здебільшого дослідження присвячені філософським категоріям екзистенційності, маргінальності, а також думкам про те, що автор «дослідник гопництва». Проте наразі немає жодного дослідження повісті, де було б приділено увагу ґендерній проблематиці твору. Отже, мета нашої статті – виявити, як реалізуються ґендерні стереотипи, дослідити репрезентації жіночих образів. Досягнення мети передбачає реалізацію таких завдань: проаналізувати ґендерну проблематику повісті, продемонструвати на прикладі образів прояви стереотипізації, репрезентацію стереотипів фемінності-маскулінності.

Незважаючи на те, що багато культурних досліджень і творів українського письменства свідчать про домінування матріархальності в українській культурі (див. [2], [3], [4], [5]), усе ж варто акцентувати увагу на специфіці періоду, який описує А.Дністровий, а саме – останні роки існування СРСР, коли ще від сформованих та усталених суспільних стереотипів, нав'язаних радянською ідеологією, мало хто намагався відійти.

У гендерному дисплеї роману спостерігаємо стереотипи,сформовані на основі характеристик маскулінності (особливо виявлені самовпевненість, агресивність, емоційна стриманість, що найхарактерніше відбилося в образах Толяна, Артура, малого Машталіра), а також фемінності – пасивність, залежність, нерішучість, надмірна емоційність (найхарактерніше виявили себе в образах матері Толяна, Ірусі, Ляні, Капусти). Наведені стереотипи сформовані під впливом сексизму й упередженого ставлення суспільства до жінок, причому оцінка формується здебільшого тільки відносно статі, а не психологічного стану чи особистісних проявів.

Загалом у творі наявні декілька гендерно-нерівних репрезентацій жінки в суспільстві: 1) жінка як предмет задоволення сексуальних потреб; 2) жінка як трофей; 3) жінка, що забезпечує домашній затишок.

До першого типу репрезентації можна віднести Ляню у ситуації з Петром Григоровичем [1; с. 110], Таню [1; с. 48-49, с. 69-70], Ахінацею (Оксану) [1; с. 160-161], Маріну[1; с. 137-141]. Однак цікавим є те, що Таня врешті сама вирішила, яким шляхом йти, і перестала бути тільки об’єктом сексуальних втіх; Маріна й сама використовувала чоловіків; Ахінацея ж у такий спосіб просто досягла одруження з Дефіцитом; тільки Ляня виявила себе настільки пасивною, що повернулася до того, хто «зробив із неї звичайну підстилку» [1; с. 110].

Другий тип репрезентації проявляється у стосунках між представниками протилежних статей, його можна взагалі охарактеризувати як щось із звичаїв первісних людей, у розумінні яких чоловік міг самоствердитися лише в якості мисливця. Наприклад, Ляня у сприйнятті Толяна, Іруся у сприйнятті Артура, Іра Капуста у сприйнятті Рині, а також Маріна у сприйнятті Валіка. Слід зазначити, що тільки Маріна проявляє незалежну позицію серед інших названих представниць жіноцтва і не вважає Валіка її здобувачем.

Третій тип репрезентації жінки на ґендерному дисплеї художнього світу повісті втілено в образі матері Толяна, яка хоча й єдина в сім’ї працює, проте не має ніякого впливу на чоловіка та сина, і сприймається ними здебільшого як годівниця та прибиральниця, яка намагається втручатися у їхні чоловічі справи.

Проте у творі наявний жіночий образ, у якому виявлені такі риси як рішучість, незалежність, самовпевненість, свобода від домашніх та родинних турбот, все це характеризує донецьку дівчинуМаріну, яка до того ж автостопер, що взагалі непритаманне періодові, описаному в «Пациках», тобто водночас ми спостерігаємо не тільки відмову від консервативної штучно насадженої моделі жіночої ідентифікації, а й сучасну інтерпретацію автентичної позиції жінки в українській культурі.

Отже, гендерний дисплей художнього простору повісті насичений образами, яким притаманна нав’язана модель ідентифікації особистості за біологічною статтю, а не ґендером. У стосунках між персонажами протилежних статей домінує модель, коли жінка є лише предметомом чоловічого світу, проте в опозицію всім стереотипам фемінності автором виведено образ жінки, яка хоч і постає у сприйнятті чоловіків як предмет сексуального задоволення, проте має свою філософію, мету і самостійно вибраний життєвий шлях, який ніяк не перетинається з домогосподарством чи залежністю від чоловіка.

Література

1.                 Дністровий А. Пацики: Конкретний роман / Анатолій Дністровий. – Львів: ЛА «Піраміда», 2011. – 244 с.

2.                 Кобзева О.  Ключові концепти гендерної теорії та гендерні відносини як соціально-філософська проблема / О. Кобзева // Наукові записки. Серія «Філософія». – Острог: Видавництво Національ­ногоуніверситету «Острозька академія». – Вип. 12. – 2013. – С. 331–341.

3.                 Пірська Х. О. Статистичнийаналізсучасногоукраїнськогосоціально-психологічного роману: гендерний аспект / Х. О. Пірська // Наукові записки Національногоуніверситету "Острозькаакадемія". Серія :Філологічна. – 2014. –Вип. 45. – С. 41–44.

4.                 Ковалик М. Модерна жінка в літературі межі ХІХ–ХХ століть: російський та європейський досвід / М. Ковалик // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Філологічні науки. – 2009. –Вип. 85. – С. 194–202.

5.                 Коваленко Ю. П. Гендерні стереотипи як невід’ємний атрибут повсякденного мислення / Ю. П. Коваленко // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. – 2013. –Вип. 59-60. – С. 51–58.