Тананаєва І. М. ВИХОВАННЯ КОЗАКІВ-ХАРАКТЕРНИКІВ У ПОВІСТІ В. РУТКІВСЬКОГО «ДЖУРИ КОЗАКА ШВАЙКИ»

Тананаєва І. М.

студентка 4 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Слижук О. А., к. пед. н., доцент

Українська література для дітей і про дітей пройшла тривалий і складний шлях становлення, яке ще не завершено. У наш час відбувається процес формування національної бази дитячої літератури, котра б незалежно від родо-жанрової динаміки захоплювала своїм тематичним розмаїттям, щирістю та багатогранністю вражень, доступністю сприйняття образів-персонажів та близькістю до сучасного читача тематики й проблематики. Історична тема в художній літературі була й залишається сьогодні досить актуальною й популярною. Сягаючи своїм корінням фольклору, житійної літератури, історичних хронік, історична проза акумулює комплекс художньої інтерпретації минулого нашого народу. Незважаючи на жанрову приналежність твору, її визначає художній матеріал – історія, подія, що відбулася за давніших часів, тобто така, що в часовому вимірі вважається завершеною.

Україна, отримавши свою незалежність після вікового гноблення, повинна повернутися до свого коріння, довести свою ідентичність і свідомо виховувати на славних прикладах підростаюче покоління. В. Рутківський, сучасний український письменник, який неодноразово у своїх творах для дітей та юнацтва звертається до змалювання призабутих сторінок славного історичного минулого нашої країни. Його шлях до визнання був довгим, але, вважаємо, що в царині сучасної української підліткової літератури на історичні теми йому немає рівних. Здобувши визнання в поважному віці, письменник довів, що його майстерність і життєвий досвід тільки допомагають спілкуватись із молоддю. Проживши нелегке життя (зважаючи на умови творчого зростання в часи Радянського Союзу), автор засвідчив, що він є українським письменником-патріотом, який прагне поділитися своїми знаннями із підростаючим поколінням. Його трилогія «Джури» визнана однією з найкращих у цій царині.

«Джури козака Швайки», які вийшли 2007 року, стали подією і першою книжкою В. Рутківського, яку нарешті прочитала Україна. (Нагадаємо, що перша журнальна публікація «Джур» відбулася ще 1995 року в «Однокласнику». За 12 років оприлюднений текст так нікого і не зацікавив). А поміж тим, динамічний, захопливий сюжет, самобутні образи, вкраплення фольклору, правдоподібність історичних колізій, багата мова, легкий стиль – усе це робили твір справжнім відкриттям.

Традиційним для сприйняття історичного минулого стає ототожнення його з образом козака – хороброго лідера, високодуховної й матеріально незалежної людини, котра керує своїми емоціями, розумом і волею, морально, духовно й фізично готує себе до оборони рідної землі та сім’ї, дбає про єдність козацтва й українців усього світу. Такий образ зберігається й у сучасному літературному трактуванні [2, с. 18].

За найбільш поширеним уявленням, розкритим у художніх творах, засобах масової інформації, текстах народної словесності, навіть комп’ютерних іграх, характерник – це запорозький козак, людина-легенда, котра займалася ворожінням, лікуванням поранених козаків і звинувачена офіційною церквою в чорнокнижництві. Його наділяють багатьма містичними, а часом навіть фантастичними рисами: володіння магією, бачення майбутнього, уміння впливати на свідомість, лікування смертельних ран тощо. Уміли характерники й керувати погодою – розганяти хмари або накликати дощ. Ураховуючи всі ці уміння, людська свідомість відмовлялася вірити у звичайність таких людей, а отже, природною є віра в те, що характерник був майже не вразливим і вбити його могли тільки срібною кулею. Через це більшість відомих козаків уважалася характерниками:  Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Максим Кривоніс, Дмитро Нечай, Іван Сірко. Гіперболізація зовнішніх рис і сили є традиційною для фольклору, проте характерникам відводиться окрема роль – вони є втіленням мужності, сили, прагнення волі й невмирущості українського народу. Отож не дивно, що В. Рутківський у центрі свого твору ставить саме цей образ. Його герої проходять усі етапи виховання справжнього характерника. І оскільки трилогія розрахована на дитячу читацьку аудиторію, то виконує не тільки інформативну й розважальну функцію, а й сприяє вихованню справжнього патріота України.

Із характерниками читач знайомиться вже в першій частині трилогії – «Джури козака Швайки», і, на нашу думку, саме тут дається вичерпна інформація про основи навчання й удосконалення вмінь і навичок, якими повинні володіти обрані козаки.

Прикладом цього є життєві долі маленьких хлопчаків із селища Воронівка – Грицика та Санька й відважного козака Швайки, котрий став для них зразком для наслідування. У ті часи, коли Україна потерпала від нападу татаро-монгольської орди, серед населення знаходилося багато добровольців, котрі відправлялися на Січ, щоб навчатися вправності в бойових мистецтвах та захищати рідну землю від ворогів. Особливою повагою серед них користувався козак-вивідник Пилип, якого за сміливість та нездоланність у боротьбі Гафур-ага назвав Швайкою «мовляв, штрикає ординців, мов швайка» [1, с. 10]. Особливе ставлення до ворогів викарбувалася в його свідомості неспроста, адже не оминула татарська навала і родину цього козака. На власні очі хлопчик бачив, як спалили живцем його батька, залишивши Пилипа сиротою, і з тих пір його домівкою став «увесь білий світ – від Канева до Кафи, від Переяслава до Хаджибея…» [1, с. 44]. Саме це, глибоко закорінене у свідомості дитини, відчуття ненависті до ворогів його краю й породило активне прагнення захищати людей, шліфувати власну майстерність боротьби та вміння відчувати природу і її можливості. І в результаті, одна тільки згадка його імені для пана Кобильського, Менглі-Гірея, Колотнечі, Тишкевича, Богдана Глинського та інших викликала острах і порівнювалася із «виляском батога». Та найціннішим у творі є те, що устами Швайки автор роману вчить не сіяти по всьому світові злість, і не ставитися до людей вороже, бо й серед ворогів (татар) «теж є люди» [1, с. 216]. Яскравим прикладом цього є постать Рашита, мати якого врятувала Пилипа від смерті, взявши його на виховання до себе після розправи татар над матір’ю Швайки.

Найпершим кмітливим вчинком друзів, котрий запам’ятається надовго односельчанам та знайде відголосок серед відважних козаків – це перешкода плану пана Кобильського (вони навмисне на весь голос закричали «Тікайте! Татари йдуть!» [1, с. 57]), котрий задля укріплення власної охорони вирішив силоміць забрати з родин молодих хлопчаків, які не встигли відправитися на козакування. Та не знали Санько і Грицик, що така дитяча витівка-порятунок надто дорого буде коштувати їхнім односельцям, бо не прощає пан посміх і супротив його діям. Саме ця пригода й змусила друзів залишити рідні домівки задля власного порятунку.

Не по-дитячому дорослі вчинки та успішні дії стають прикладом для сучасних юнаків, котрі знаходяться ще в процесі пошуку гідних зразків для наслідування. Та найголовнішим є те, що сам автор устами маленьких героїв вчить спрямовувати свої сили на добро, допомагати людям та вміти розгледіти й серед ворогуючого населення добрих людей (Рашит, Хасан, Ренат). Адже тільки так ми зможемо не втратити людське обличчя, а взагалі примусити ворогів поважати наш народ.

Отже, твори В.  Рутківського не тільки ілюструють маловідомі сторінки історії України, а ще й дозволяють як читачеві, так і досліднику об’єктивно осмислити й  оцінити наміри маленьких героїв та процес формування їхніх життєвих позицій. Дії та вчинки Швайки, Грицика й Санька виступають яскравим прикладом винахідливості, відповідальності, вправності, стійкості у досягненні мети та здатності бути надійною опорою як для своїх родин, так і для рідної землі.

Дитяча література покликана сприяти формуванню цілісної, всебічно розвиненої, національно-зорієнтованої, наділеної морально-етичними якостями та необхідною життєвою компетентністю особистості. Сучасні українські письменники намагаються реалізувати у своїх творах названі функції, одночасно сприяючи патріотичному вихованню дітей. Особливу роль у цьому відіграють твори В. Рутківського. 

Література

1. Рутківський В. Джури козака Швайки / В. Рутківський. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2007. – 432 с.
2. Стребкова Ю. Гендерний дисбаланс у дитячій літературі / Ю. Стребкова // Всесвітня література в сучасній школі. – 2012. – № 6. – С. 18–19.