Мороз Карина ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ Д. ГНАТКО «ЩОДЕННИК БЕЗНАДІЙНО ПРИРЕЧЕНОЇ»

 

Мороз К. Ю.

студентка 2 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Ніколаєнко В. М., к. філол. н., доцент

ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ Д. ГНАТКО «ЩОДЕННИК БЕЗНАДІЙНО ПРИРЕЧЕНОЇ»

Історія України має багато складних періодів, один із них – Друга світова війна, який є предметом художнього інтересу Дарини Гнатко в романі «Щоденник безнадійно приреченої». Авторка зосереджується не лише на історичних фактах чи масштабних подіях, а й на людських долях, їх внутрішніх переживаннях. Саме в особливостях осмислення і подачі порушених проблем твору простежується та оригінальність, яка вирізняє цей твір у сучасній художній літературі поміж інших.

Тож, актуальність дослідження пов’язана з потребою детального осмислення проблематики роману Д. Гнатко «Щоденник безнадійно приреченої», адже раніше цей твір досліджено не було. Специфіка твору полягає в глибокій емоційній зануреності та багатоплановості проблематики, яка актуальна і сьогодні, особливо на тлі російсько-української війни.

Мета дослідження – розглянути порушені проблеми в романі Д. Гнатко «Щоденник безнадійнно приреченої». Реалізація мети передбачає з’ясування теоретичної основи питання а також аналізу проблематики обраного роману.

У сучасному літературознавстві існує багато визначень поняття «проблематика» (Н. Астрахан, А. Ткаченко, Н. Ференц та ін.). Наприклад, Н. Ференц писала, що «проблемою називаємо питання, які ставляться або вирішуються у творі» [3]; А. Ткаченко ж трактував це як «ідейне осмислення письменником тих соціальних характерів, які він здобув у творі» [2, с. 149].

Отже, проблематика – складник змісту; сукупність певних питань, на яких автор акцентує увагу читача. Існує кілька видів проблем. У сучасному літературознавстві виділяють такі різновиди: загальнолюдські, соціальні, моральні, етичні, філософські, релігійні тощо. Загальнолюдські проблеми стосуються інтересів людства (наприклад, війна й людина, голод, держава й людина тощо). Соціальні проблеми виникають у соціумі через взаємодію людей одне з одним. Етичні – схожі з моральними і стосуються вибору особистості, ґрунтуються на боротьбі добра й зла. Філософські проблеми завжди змушують читача замислитися, а релігійні обов’язково пов’язані з певною релігією. Однак, варто зазначити, що усі типи проблем рідко існують самі по собі, адже вони часто переплітаються, створюючи складні й багатогранні конфлікти. У художніх творах автори рідко обмежуються акцентом на одній проблемі. Наприклад, загальнолюдські питання війни чи голоду нерідко розкриваються письменниками через соціальні аспекти, моральні дилеми чи філософські роздуми. Таке поєднання допомагає не лише поглибити зміст твору, але й зробити його ближчим до реального життя, де всі ці проблеми будуть існувати у взаємозв'язку.

У романі Д. Гнатко «Щоденник безнадійно приреченої» порушено широке коло проблем, які допомагають читачеві краще зрозуміти основну думку твору – збереження людської гідності й цінність життя. Так, Євгенія Скриль – головна героїня роману – проти власної волі має стати остарбайтеркою. Умови, в яких опиняється дівчина, жахливі: холодний, наскрізь промерзлий, смердючий вагон для худоби, з такими ж полоненими, як і вона. Запах застарілої скотинячої сечі, який відчувався з кожного кутка вагона, напівзогнилої соломи та чужих нечистот для Євгенії є ознакою глибокого приниження людського існування: «Моя неволя смерділа…» [1, с. 48].

Жорстокість нацистської влади Д. Гнатко розкриває через призму єврейської родини Штензельманів, доля якої складається трагічно: батька за неповинність забили  до смерті та спалили в крематорії. Мати, не переживши смерті чоловіка, «тихо і повільно згасла, теж до напівсмерті забита охоронцями за той свій крик болю за померлим чоловіком» [1, с. 209]. Старший син Моше, захворівши на сухоти, не пройшов селекцію, як і батько, спалений в краматорію. Молодша донька Ревека не витримавши жахливих умов табору, також гине. Через детальну оповідь про долю кожного члена родини Д. Гнатко акцентує увагу реципієнта на руйнівному впливі нацистської ідеології, яка знищувала людей не за їхні вчинки, а за національність. Історія родини Штензельманів має глибокий символічний зміст: вона є не лише трагічною розповіддю про одну сім’ю, а й метафорою Голокосту: «Скільки горя та страждань містили у собі ті табори – тисячі безвинних людей страждали так невимовно тільки тому, що народилися євреями» [1, с. 208]

Кохання і дружба супроводжують людину протягом усього життя, навіть у найскладніших ситуаціях. У житті головної героїні читач також може побачити це на одному з таких переломних для неї моментів. На прикладі стосунків Євгенії Скриль і польського лікаря Анджея Капеловського, який урятував її від смерті, авторка осмислює, як справжні почуття або навіть думки про близьку людину можуть дарувати сили долати найважчі випробування: «Можливо, та своєрідна злість на ту німкеню та палке бажання колись побачити Анджея, яке ховалося в самих глибинах мого серця, і надавали мені сил виживати в таборі, виживати в цьому пеклі, яке було створено виключно для того, аби люди помирали» [1, с. 226].

Спілкування головної героїні з Ревекою, молодою, надзвичайно гарною єврейкою, яка так само змушена працювати та коритися німецькій владі задля того, щоб вижити, дає підстави говорити про порушену авторкою проблему дружби в романі «Щоденник безнадійно приреченої». Приятельство між ними зародилося ще під час медичного огляду і тривало до кінця днів Ревеки: «А ще в мене була Ревека. Те худесеньке та маленьке єврейське дівча, з яким мене наче сама доля звела і яке було послане мені, подібно до ангела-охоронця. Вона та її спалений у печі брат врятували мене в ті дні, коли мене везли до Аушвіца, і сама Ревека дуже підтримувала мене весь цей час» [1, с. 229]. Кохання і дружба не тільки дають надію, але й виступають каталізатором боротьби за життя, допомагаючи героїні протистояти жахам табірного існування.

Капо Жанна, нацистська шпигунка – один з людських типів, що найяскравіше проявляється в критичних умовах. Ось як Євгенія Скриль описує капо у своєму щоденнику: «Жанна, росіянка, була старшиною нашого барака і дуже відданою нацистам. Ніхто не знав, за що до Аушвіца потрапила ця дорідна та кирпата жінка, але всі знали її натуру. Жорстоку та злостиву, під стать тим господарям, яким слугувала вона так вірно та віддано» [1, с. 234]. Її знущання над іншими жінками, відверта жорстокість, зрада та моральна деградація стали наслідком і відображенням того, як екстремальні обставини здатні змінювати людську природу: «я хочу жити – розумієш, я хочу жити, а не існувати у цім пеклі. І я все зроблю, щоб отримати можливість саме жити, що б мені не довелося для цього робити» [1, с. 261]. Жанна виправдовує свої дії не лише страхом, а й тим, що була змушена пристосовуватися до жорстокої реальності: «Для комуністів я не людина, а злодійка, бо обікрала їхнього вгодованого комісара. А може, я їстоньки хотіла і по-людськи пожити?» [1, с. 261].

Не кожна людина спроможна винести жахи війни, а тим більше, загрозу можливих полону й смерті. Тому дехто зважується на  самогубство, аби лише не потрапити до лап ворога. Як, наприклад, Марусина, молодша сестра Євгенії Скриль, що вкоритила собі віку, через панічний страх полону й остарбайтерства: «Маруся отруїлася, аби тільки не потрапити у те страшне рабство, про яке стільки жахів довелося нам з нею наслухалися» [1, с. 13].

Отже, через призму індивідуальних історій героїв авторка розкриває масштаби людських страждань і зруйнованих доль. Особливої уваги заслуговує зображення моральних і філософських дилем, таких як поведінка капо Жанни, або вибір Марусини, яка вважає смерть кращою ніж рабство. Разом із цим, авторка показує світлі сторони людської натури – кохання і дружбу, які стають джерелом сили та підтримки навіть у найжорстокіших умовах.

У романі «Щоденник безнадійно приреченої» Д. Гнатко порушує ряд морально-етичних, соціальних, загальнолюдських та філософських питань, які залишаються актуальними й для сучасності. Отже, роман Д. Гнатко стає не лише літературним відображенням трагічної сторінки історії, але й філософським роздумом про справжню цінність людського життя, особливо в надзвичайно жорстких умовах, коли війна випробовує людяність і моральні якості кожного.

Література.

1.     Гнатко Д. Щоденник безнадійно приреченої. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2023. 336 с.

2.     Ткаченко А. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства) : підручник. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2003. 448 с.

3.        Ференц Н. Основи літературознавства : підручник. Київ : Знання, 2011. 431 с.