Нагорна Олеся ФУНКЦІЇ ЛИСТА В РОМАНІ Р. ПЛОТНИКОВОЇ «РЕКВІЄМ ДЛЯ РОЗИ»

 

Нагорна О. О.

студентка 2-го курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.:  Ніколаєнко В. М., к. філол. н., доцент

 

ФУНКЦІЇ ЛИСТА В РОМАНІ Р. ПЛОТНИКОВОЇ

 «РЕКВІЄМ ДЛЯ РОЗИ»

 

Сучасна українська література активно шукає нових форм і способів самовираження, відповідаючи на виклики часу. Письменники експериментують із жанрами, поєднують традиційні наративи з модерними темами, звертаються до проблем ідентичності, історичної пам'яті,  глобалізації тощо.

Наприклад, епістолярна форма відіграє важливу роль у розвитку структури твору та розкритті його ключових тем. Листи не лише поглиблюють емоційне напруження, але й служать важливим засобом самовираження героїв, допомагаючи читачеві краще зрозуміти їх внутрішній світ. Усе це формує унікальне літературне середовище, яке є свіжим і багатогранним. Однією з сучасних українських письменниць, що вискористовує епістолярну форму у своїх романах є Раїса Плотникова.

У романі Р. Плотникової «Реквієм для Рози» йдеться про історію 30-х років ХХ століття, яка постає з листів однієї з колишніх акторок театру, котра пише своєму коханому Іванові. Але за іронією долі, ці листи потрапляють до рук історика Івана вже за часів Незалежності України.  

Темою роботи є з’ясування функцій листа в романі Р. Плотникової «Реквієм для Рози». Об’єктом – зазначений твір, а предметом – листи головної героїні та їх роль у романі.

Листи в романі Р. Плотникової «Реквієм для Рози» слугують способом звертання до читача. Реципієнт ніби стає свідком та поринає в інтимну атмосферу листування (наприклад: «Доброго дня, вічно дорогий Іване! Я знаю, що ви не чекаєте цього листа, і я, мабуть, не маю аніякісінького права писати Вам. Але кому ж сильному й розумнішому за мене розповісти свою довгу історію? Обираю Вас» [1, c.46] ;

  «Можливо, з цього листа почнеться ціла повість, а можливо, навіть роман, та головне, щоб дочитали до остнньої крапки, якщо моє послання в безвідь віднайде Вас» [1, c.46-47].

 У такий спосіб читач ніби стає свідком «розвитку» стосунків головної героїні та Івана

Листи виконують і роль «вікна» у внутрішній світ персонажів. Через них герої розкривають свої емоції (Тому сьогодні, беззвучно ридаючи страшним двиготінням із самісінького цунтру єства, я знову мила підмостки й думала, що підписувати собі смертний вирок – це страшніше, ніж просто вмерти» [1, с.198]), думки («…На вокзал – не можна. Шукатимуть. Але спочатку можуть поїхати додому. Це додасть мені трохи часу для розумної втечі. Але де взяти того розуму на таку незвичну справу?»[1, с.211] ), страхи («Тепер кожний ранок – найстрашніший час доби. Мені вже три роки не хочеться прокидатися на світанні. А відтоді, коли стала ходити на роботу, весь час чекаю ночі, щоб сховатися від дійсності» [1, с. 110]), надії («Іване, битий чобітьми червоноармійців і копитами їхніх коней шлях вивів мене до рідного брата. Я не втрачаю надії, що колись він виведе мене й до Вас» [1, с.223]) та прагнення («Чекала означеного часу, ніби приспіву, від якого душа заходиться на коротку мить, а потім звільняється і летить…Хотілося дії, щоб дихати» [1, с. 208]). Листи також мають історичну та соціальну функції.

Вони (листи – О. Н.) часто є й відображенням часу та соціальних умов, у яких перебувають персонажі. Листи привідкривають завісу історичних реалій, а також соціальних і моральних норм, що допомагає читачеві краще відчути епоху та зрозуміти, як обставини впливають на долю героя («...Я відчула небезпеку кожною клітиною свого тіла і завмерла як укопана, притискаючи обірваний капелюшок до грудей. Знала, позаду вони – творці воєнного комунізму, більшовики, руйначі мого світу» [1, c.49]), котрому судилося пережити революцію, колективізацію, НЕП, переслідування та пригнічення української інтелігенції, репресії та жорстокі катування.

Листи мають також символічне значення: уособлюють тягар минулого, який переслідує героїв, створюючи невидимий, але відчутний зв’язок між ними і тим, що вже сталося («Коли гримнув постріл і чекістка схопилася за горло, мої руки затремтіли, і револьвер гучно стукнувся об підлогу. Роза, поволі опускаючись на крісло, харчала» [1, с. 210]). Вони постають як спроба зберегти важливі спогади та зафіксувати пережите. Отже, листи не лише оповідають про минуле, а й служать інструментом для його осмислення..

Роль одного із основних структуротвірних  компонентів також відведено листу. Лист, як один із основних структуротвірних компонентів, виконує важливу функцію в композиції, змістовній наповненості та організації твору. Він додає тексту динаміки, інтриги та багатогранності, адже через нього автор може вводити нових персонажів, обґрунтовувати ключові події або розвивати конфлікт. Водночас лист виконує роль ключового маркера часу, простору або обставин, що дозволяє краще зрозуміти загальний контекст роману.

Отже, епістолярна форма в романі Раїси Плотникової «Реквієм для Рози» є не лише художнім прийомом, а й важливим компонентом структури твору, що дозволяє глибше зрозуміти тему роману та емоційний світ його героїв. Листи служать «містком» між минулим і теперішнім, допомагаючи читачеві розкрити складну природу людських стосунків і психологічні конфлікти.

Література

1.       Плотникова Р. «Реквієм для Рози» : роман. Харків : Видавництво Фоліо, 2016. 251 с.