Соколюк Юлія ДИВОВИЖНІ ТВАРИНИ ДАВНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Соколюк Ю.І.

молодший науковий співробітник

відділу давньої літератури

Інституту літератури НАНУ ім. Т.Г. Шевченка, м. Київ

 

ДИВОВИЖНІ ТВАРИНИ ДАВНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Актуальність поданої теми зумовлена сучасним інтересом до фантастичних і реальних тварин. Вони є головними дійовими особами фольклору, творів давньої літератури і літератури фентезі.

Тісний зв’язок людини і тваринного світу існує з доісторичних часів. Дослідниця Л. Мусіхіна зазначила, що «тваринам не лише приписувались людські якості, їх часто мали за створінь, досконаліших за людей…Тому люди обожнювали тварин,  вважали їх старшими братами чи порадниками, уявляли їх деміургами-космогоністами» [4, C. 5]

Розуміння глибинного зв’язку світу людського зі світом тварин підкреслив  і український філософ Григорій Сковорода: «Мнѣ кажется, что и сам Іезекіиль тоже признает, что в тварях сокрывается пріосѣняемая Божія истина, когда говорит сіе: “Посредѣ животных видѣніе свѣщ…»350 [5, С. 579]

Подану тему досліджували такі науковці М. Костомаров, М. Сумцов, Є. Онацький, І. Нечуй-Левицький, Ф. Вовк, Митрополит Іларіон (І. Огієнко),   Г. Булашев, В. Дашкевич, О. Сліпушко, Є. Джиджора. Першу класифікацію тваринних образів зробив М. Костомаров.

Фантастичні і феєричні тварини є витвором фантазії оповідача. Часто у них поєднані риси кількох тварин. Зоологічні риси і властивості тварин олюднені символіко-метафоричними функціями.

Вирішальний вплив на формування уявлень про тварин в давнину справили Біблія і перекладні твори візантійських авторів «Шестоднев» і «Фізіолог».

Виникнення «Фізіологів» пов’язане з грецькою традицією 2-3 ст. В основі оповідей «Фізіологів» зазвичай були античні міфи і біблійні історії. Слов’янські переклади цих книг з’явилися на наших теренах у 12-13 ст. завдяки болгарському культурному впливу.

«Шестоднев» досліджує Всесвіт, описує закономірності його існування і навчає релігійного благочестя. Твір складається з пролога і шести «слів». Автор розмірковує про премудро облаштований Творцем Всесвіт, про найвеличніше творіння Його – людину. Світові тварин присвячене п’яте слово.

Цікаве спостереження Василія Великого у «Шестодневі» щодо шлюбу викладено в алегоричній формі за допомогою тваринної символіки: «Ехидна, самая лютая из пресмыкающихся, для брака сходится с морскою муреною и, свистом извещая о своем приближении, вызывает ее из глубин для супружеского объятия. И она слушается и вступает в соединение с ядовитою ехидной. К чему клонится сия речь? К тому, что если и суров, если и дик нравом сожитель, супруга должна переносить это и ни под каким предлогом не соглашаться на расторжение союза. Он буен? Но муж. Он пьяница? Но соединен по естеству» [2, C. 186].

«Фізіолог» - пам’ятка давньої літератури з довгою історією. Дослідники вважають, що на наших теренах  з 12-13 ст. були відомі і візантійські, і слов’янські редакції твору.

Поруч із реальними тваринами у «Фізіолозі» зображені міфічні, які не мають чітко описаного вигляду, автор покладається на власну уяву і відповідні цитати зі Святого Письма. Це, приміром, ехидна, котра «Ехидна есть, от полу и выше имать образъ человѢчь. А полъ ея и ниже имат образ коркодилъ» [6, C. 480].

Хоча науковці визначили дивну тварину утропа як антилопу, проте утроп з «Фізіолога» більше нагадує морського слона, дюгоня чи ламантина з роду сиреноподібних  і названий головним «воєводою серед риб». Зафіксовано спостереження, що біля таких створінь завжди багато риби, котра харчується залишками їхньої життєдіяльності: «О утропѢ. Утропъ имать от пулу и до выше образ коневъ, а полъ его и до ниже образъ рыбий китовъ. Ходить же в мори и есть воевода всѢм рыбам. На странѢ же крайнѢй земли стоить рыба злата и не приходит от мѢста своего, да погрѢшится ловцем, ходя ко утропу. Да то акы воевода сый рыбам, идет на крайную землю ко златой той рыбѢ. Оближеть ю и того пакы облизают вси мужи рыбии» [6, C. 475]. Цю істоту названо праотцем Моісеєм, ловці є символом бісів, котрі підбурюють християнина, золота ж риба – символ православної віри.

Отже, визначення прикмет тварин служить для виведення релігійних настанов засобами містифікованої символізації. Описи тварин є повчально-проповідницькими. Автор у «Фізіолозі» виявляє себе знавцем справжніх і уявних тварин, котрі у його оповідях набувають потрібних рис для унаочнення християнських цінностей.  

Найбільшу шану складено стерху, лелеці. Він символізує боротьбу світла і віри з силами зла. У «Фізіолозі» описана їх боротьба з воронами і галками. Стерх, за уявленнями давнини, така істота, котра не залишає без захисту своїх стариків. «Стеркови же имѢють и другое естество изрядно. Егда бо ся состареють родители их и не могут летати, чада их оба полы дръжаще и под пазухами преносят от мѢста на мѢсто. Тако ся кормят. Аще ли не видети начнут, да влагають имъ кормлю во уста чада своя» [6, C. 485]. Спостерігаючи за «битвою» ворон і стерхів робили висновок про майбутній врожай: переможуть стерхи – буде багатий врожай збіжжя, якщо переможуть ворони  - «да будет множество овець и говядъ и инехъ четвероногъ».

Л. Ушкалов  окреслив лелеку, або ж бусола, як емблематичний образ. Дослідник  вважав, що Григорій Сковорода був обізнаний зі збіркою  «Symbola et emblemata». У цій і їй подібній збірках вважалося, що бусол гніздиться на церквах, шанує власних батьків, винищує змій – тому і є символом благочестя [5, C. 580].

Неможливо подати усіх фантастичних тварин у тезах доповідей, тому зупинимося лише на кількох. Одним із ряду фантастичних тварин є тур. В українській зооміфології він уособлює грізні чорні сили, пов’язаний з зимою, морозом, громом. М. Сумцов подає інформацію, що таку сильну, сміливу і швидку тварину, як тур, згадано у Плінія та у Сенеки. У вірші Марціала порівнюються тур (bubalus) і бізон [7, C.66].

У «Повчанні Володимира Мономаха» (Лаврентіївський літопис, 1096-1099) є слова про те, як «Тура мя два метали на розѣхъ і съ конемъ». М. Сумцов навіть вказав місце пригоди з князем Володимиром – Чернігівщина [7, C.66]. Князя Всеволода в «Слові про похід Ігоря» названо «яръ-туръ». У Волинському літописі Романа Галицького порівнюють з туром: «Храбръ бо бѣ, яко и туръ» [7, С. 66]. Письменник 16 ст. Лаврентій Сурій зазначив, що тури відрізнялися від биків величезними розмірами, чорним кольором шкіри і білою полосою вздовж хребта [7, С. 68]. Зі шкіри турів виробляли ремені, котрі ніби-то допомагали у пологах. Тура згадували в українських заговорах проти кровотечі: «Тамъ на горѣ тури орали, красну рожу сіяли» (Номис. Українські приказки) [7, С. 77]. Також тура згадано у думах, колядках і весільних піснях 17 ст. У «Синопсисі» Інокентія Гізеля описано «тура-сатану».

Ще одна дивовижна тварина – гідра. З’явилася в українському бестіарії з грецької міфології. Гідру згадано у творах Геродота, Гесіода, Еврипіда і Павсанія. В Україні гідра стала прообразом страшного гріха. Європейські бестіарії описують гідру  в контексті її ворожнечі з крокодилом. Боротьба гідри з крокодилом – символ спокутування гріхів.

Література

1.      Джиджора Є. Перекладна література. Космологічні твори. Історія української літератури. Київ : Наукова думка.  2014. С. 238–251.

2.      Из Шестоднева Иоанна екзарха Болгарського. Памятники литературы Древней Руси. XII век. Москва, 1980. С.184–196.  URL: http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr25.htm  

3.      Костомаров Н. Несколько слов о славяно-русской мифологии в языческом периоде, преимущественно в связи с народною поэзиею. Костомаров М. Слов’янська міфологія. Київ : Либідь, 1994. С. 257–279.

4.      Мусіхіна Л. Звірослов: Міфологема тваринного світу українців. Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2013. 192 с;

5.      Сковорода Г.  Повна академічна збірка творів ; за ред. проф. Л. Ушкалова. Харків : Майдан, 2016. 1398 с.

6.      Сліпушко О. Давньоукраїнський бестіарій (Звірослов). Київ : Дніпро. 2001. 144 с.

7.      Сумцов Н. Тур в народной словесности. Киевская старина. 1887. № 1. С.65–90.

8.      Физиолог. Памятники литературы Древней Руси. XIII век. Москва, 1981.  С. 474–485. URL: http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr48.htm