Ставицька Аліна, Федоренко Ольга ОБРАЗНО-СТИЛЬОВІ ТА МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЙ Л. КОСТЕНКО

 

Ставицька А. С.

здобувач освіти 2 курсу

Федоренко О. Б.,

кандидат філологічних наук,

викладач української мови та літератури

Центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1, м. Кривий Ріг

 

ОБРАЗНО-СТИЛЬОВІ ТА МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЙ Л. КОСТЕНКО

У загальній мовній практиці мовотворчість письменника займає особливе місце. Письменник, як носій і творець національної мови, збагачує її новими значеннями чи відтінками значень слів, новими виразами. Важлива роль у розвитку сучасної української літературної мови належить Ліні Костенко, оскільки її творчість зосереджує в собі важливі соціальні, моральні, естетичні ідеали сучасності, виявляє глибину думки, гостроту світосприймання, уміння майстерно розкрити внутрішній світ людини. Авторські асоціації стають основою створення багатопланової образної системи, поетичної символіки, індивідуальних афоризмів.

Афористичність висловлювань – особливість індивідуального стилю Л. Костенко. В афоризмах, що вражають несподіваністю та діють на читача оригінальністю формулювання думки, визначається авторське ставлення до питань, порушуваних у текстах творів, узагальнюються роздуми і спостереження. До індивідуально-авторських афоризмів дослідники відносять створені поетесою мовні звороти, які вільно виокремлюються з тексту твору й образно узагальнюють сказане, та оновлені контексти, в яких при переміщенні з одного оточення в інше відбуваються певні смислові та стилістичні зміни лексичних елементів.

Загальномовні запозичення, іншомовні терміни та стандартизовані словосполучення наукової мови доповнюють лексичні засоби виражання думки. Запозичення, використані в афористичних висловах, можуть становити семантичний центр. Семантичними центрами індивідуально-авторських афоризмів стають загальномовні запозичення, що в художніх контекстах Ліни Костенко набувають нового осмислення й тлумачення. За рахунок розширення семантики іншомовні лексеми створюють план змісту ряду висловлювань. В основі образного вживання запозичень може лежати зіставлення, не виражене в контексті: «Поет – це медіум історії», «Поети – біографи народу», «Слово – прізвище думки тепер, а пізніше – її псевдонім» [1].

Естетичний зміст авторських афоризмів узгоджується з їх відшліфованістю, словесною економністю і характерною ритмомелодійністю. Це сприяє повнішому збереженню і легшій передачі експресивності вислову. Естетика афоризмів пов’язана з тим, що доречно вжите і вміло акцентоване іншомовне слово допомагає авторові образно узагальнити думку, надати мовленню особливої емоційно-експресивної тональності: «Утопленість в морі плебейства – то ще не є демократія», «Хоч піднімай його домкратом, а хам не стане демократом».

Експресивність афористичних висловлювань зумовлена єдністю виражального і зображального. Переосмисленням загальномовних і термінологічних запозичень індивідуально-авторським прирощенням змісту, сполучуваністю з іншими лексичними одиницями по лінії смислових асоціацій досягається виразність ряду афоризмів. Разом з тим, іншомовні слова Ліна Костенко збагачує смисловими відтінками, використані терміни «епіцентр», «логіка», «стрес», «прогрес» переводить у площину людських стосунків, завдяки чому відбувається їхнє художнє переломлення:

І в епіцентрі логіки і стресу,

де все змішалось – рідне і чуже,

цінує розум вигуки прогресу,

душа скарби прадавні береже [2].

Контекстне оточення та семантична сполучуваність слів у поезіях Ліни Костенко стають основою творення експресивних виразів, у яких розширюється семантичний діапазон термінів у складі образних метафор: «епіцентр логіки і стресу», «вигуки прогресу». Термін «нерв» у поетичному контексті частково нейтралізує своє значення і набуває контекстуального на основі прямого, а образне переносне значення термінів «мікровольт», «міліграм» зумовлене переосмисленням їхньої семантики та особливими умовами контексту: «Оголеними нервами угадуєш словам нестачу мікровольта і зайвий міліграм».

Показовим є використання Ліною Костенко іншомовної лексики в афористичних висловах, які характеризують сучасну епоху. Образна авторська мова мінімальними лексичними засобами здатна конкретизувати створені образи. У таких афоризмах поетеса вдало поєднала іншомовні різногалузеві терміни, що найбільш точно передають відповідні поняття: «реактивний гуркіт епохи», «епоха спорту і синтетики», «демографічні вулики».

Особливістю метафорично використаних запозичень в авторських афоризмах є надання їм додаткового смислового відтінку, який накладається на основні лексичні значення. Запозичені слова стають семантичними центрами образних метафор унаслідок вживання їх у словосполученнях з поняттями, які раніше ніколи не поєднувались: «апофеоз дрімучої гризни», «очі соціального прозріння», «жонглює будень святістю і свинством», «асфальтами залите вухо».

У багатьох афоризмах Ліна Костенко надає іншомовним словам індивідуального емоційно-оцінного забарвлення. Негативні конотації поетеса приписує словам «оригінальний», «гример» унаслідок переходу авторського інтересу від понять, які становлять основу значення, на суб’єктивний момент їх змістового наповнення: «З часів прапрадіда Гомера аж до сьогоднішнього дня немає кращого гримера, ніж добросовісна брехня», «Мислителів – оригінальних, як вдруге відкритий біном».

Афористичності висловлювань Ліна Костенко досягає також і шляхом трансформації сталих виразів із компонентами-запозиченнями. Оновлення виразів відбувається внаслідок введення до контексту уточнюючих слів, що конкретизують смисл усього висловлювання. Несподівані словосполучення, в основу яких закладено індивідуальні авторські асоціації, у стислій формі передають провідну думку, ідею, авторське узагальнення [4].

У творах Ліни Костенко сталі вирази та номенклатурні одиниці використовуються для зображення явищ, не пов’язаних із тією галуззю, з якої добираються. Введення в контекст уточнюючого слова конкретизує значення основних стійких компонентів виразу, підсилює емоційно-експресивну оцінку його. Розширення складу стійких словосполучень найчастіше викликане прагненням автора органічно влити вираз у поетичний контекст. Смисл оновленого виразу часто буває зрозумілий лише в широкому контексті (наприклад: вираз «ідуть по етапу століть» є алегоричною формою узагальнення, персоніфікації символічного образу віршів).

У поезіях Ліни Костенко індивідуальні афоризми проявляють смисловий потенціал, лексичну валентність запозичень зі словами та поняттями далеких семантичних планів: «Не можна брати істину в оренду і сіяти на ній чортополох».

Індивідуальні просторово-часові уявлення в поєднанні з музичними асоціаціями Ліни Костенко виявляються в трансформованих виразах «нотна сторінка вічності», «у майбутнього слух абсолютний».

Мислення «стилем математичних формул» дозволяє Л. Костенко створювати власні афоризми подібно до існуючих наукових законів: «квадратний корінь із мрій романтика», «таблиця розмноження», «Чи страх пропорційний до маси тіла?». Семантичні зв’язки лексичних одиниць допомагають реалізувати й емоційно поглибити семантичний обсяг лексем, що стають логіко-смисловими центрами висловлювань: «Історія – найскладніша з наук – обчислює Зоряний Інтеграл», «Вища математика віку: З Суми Безконечно Малих Виникає Безконечно Велике» [3].

Література

1.       Голуб О. Ліна Костенко: мудрість народжена багатством серця: учит. роздуми. Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2009. № 1. С. 60 – 64.

2.       Костенко Л. Навчальний посібник-хрестоматія / ідея, упорядкув., інтерпретація творів доктора філол. наук Г. Клочека. Кіровоград: «Степова Еллада», 1999. 320 с.

3.       Костенко Л. Поезії / упорядкував Осип Зінькевич. Чикаго: Українське видавництво СМОЛОСКИП, 1969. 357 с.

4.       Костенко Л. Річка Геракліта / [упоряд. Оксана Пахльовська]. Київ: Либідь, 2011. 331, [4] с.

5.       Степанюк О. Поет – це медіум історії. Стилістична лексика у творчості Ліни Костенко. Рідна школа. 1997. № 3 – 4.