Віслогузова Ірина СКЛАДНОСУРЯДНІ РЕЧЕНННЯ ІЗ ЄДНАЛЬНИМИ ВІДНОШЕННЯМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ПОЛЬСЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ

 

Віслогузова І. Е.

студентка магістратури 1 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Мацегора І.Л.., к. філол. н., доцент

складносурядні реченння із єднальними відношеннями  в  українській та польській політичній публіцистиці

 

У синтаксичній системі польської та української мов вагоме місце займають складні речення як один із найпоширеніших типів комунікативних одиниць. Перші характеристики їх появилися в наукових працях                                        А. Красновольського і Я. Лося (мовознавці описували також  інші типи речень); пізніше до цього синтаксичного об’єкта зверталися С. Урбаньчик, З. Рисевич [цит. за: 1, с.21], В. Маньчак, А. Ленговська-Грибосьова (переважно в історичному аспекті),Л. Завадовський, С. Йодловський [цит. за: 2, с.5], в останні три десятиліття активно вивчають назване синтаксичне явище Я. Вавжиньчик, А. Лоясевич,   Е. Оберлян, К. Писаркова [3, с. 15]. У польському мовознавстві вагомий внесок у дослідження складних синтаксичних конструкцій зробив    З. Клеменсевич. Його «Studia syntaktyczne»  i  «Zarys składni polskiej», «Składnia opisowa współczesnej polszczyzny kulturalnej» i «Problematyka składniowej interpretacji stylu» стали тією основою, на якій сьогодні ґрунтується більшість системних досліджень із польського синтаксису [цит. за: 2, с. 12].

Синтаксичні системи різних мов мають більше спільних, ніж відмінних рис, оскільки синтаксис − найбільш узагальнювальна система будь-якої мови, а синтаксичні одиниці більшою мірою типологічно зіставні з синтаксичними елементами інших мов і є переважно лінгвістичними універсаліями [4, с. 102].

       Складносурядні речення – це речення, частини яких пов'язані сурядними відношеннями і з'єднуються за допомогою сурядних сполучників. Зв'язок за способом сурядності надає частинам складносурядного речення певну синтаксичну самостійність. Сполучники, вживані в цьому типі речення, ті ж, що і при однорідних членах речення. «Семантичні відношення, які встановлюються за допомогою цих сполучників між предикативними частинами складносурядних речень, також в основному збігаються з відношеннями між однорідними членами. Це з'єднувальні, протиставні, розділові, приєднувальні і пояснювальні відношення. Однак у складі складного речення вони набувають деяких додаткових відтінків, зумовлених особливим (порівняно з однорідними членами) характером об'єднуваних частин, кожна з яких має граматичне значення предикативності» [5, с. 25].

           Структурна єдність різних складносурядних речень (створюється інтонацією і сполучниковими засобами) неоднорідна. Якщо в реченні  українською мовою вжито подвійний сполучник не тільки… але й або взаємообумовлені повторювані сполучники ні… ні, не то… не то, то воно функціонує як структурне ціле, яке неможливо розчленувати на складові предикативні одиниці з тим же змістом. Зв'язок же між частинами в складносурядних реченнях з єднальними відношеннями, що передаються одиничним сполучником, має менш помітний характер.

         Структурно-семантична єдність складносурядного речення може підтримуватися також різними лексичними елементами, які беруть участь у диференціації смислових відношень між частинами і, водночас, виконують у його складі роль структурних елементів. Такими є займенникові прислівники тому, тому що, через те, вставні слова отже, значить, частки все-таки, все ж, адже.

         У складносурядних реченнях, що виражають єднальні відношення, засобом зв'язку частин єдиного цілого служать сполучники і, та, ні (повторювані). Одиночний сполучник і може з'єднувати однорідні висловлювання, тобто такі, що у смисловому відношенні зберігають відносну незалежність і рівновагу. У цих реченнях відношення зворотні: можлива перестановка частин, наприклад:  Це природний процес, і без спеціального втручання його не зупинити [https://www.obozrevatel.com/ukr/ekonomika-glavnaya/analytics-and-forecasts] //   Jest to naturalny proces i nie można go zatrzymać bez specjalnej interwencji [https://pol.obozrevatel.com/].

          Цей підтип структурної схеми нечасто зустрічається у проаналізованих  публікаціях.  Можна констатувати, що майже завжди подібні речення у контексті газетної публікації «розбиваються» на кілька самостійних синтаксичних одиниць. Крім того, сполучник і може мати відтінок завершального значення, що також досить нехарактерно для публіцистичного тексту [6, с. 168].

Наступний тип – складносурядні речення зі сполучником і, що використовується для вираження причинно-наслідкових зв'язків. У другій частині таких речень за сполучником і слідують наречення тому, отже, отож. У аналізованих публікаціях ці слова, як правило, опущені, але логічно легко відновлюються,     Мені було цікаво самому, і я хотів трохи розкрити для читачів сторінку менш широко відомої історії України [https://www.obozrevatel.com/ukr/ekonomika-glavnaya/grossi-poobitsyav-ukraini-pidtrimku- s.htm] // Sam byłem ciekawy i chciałem przybliżyć czytelnikom mniej znaną historię Ukrainy  [https://pol.obozrevatel.com/section-business/news-free].

            Складносурядне речення цього структурно-семантичного типу найбільш повно розкриває взаємозв'язок між явищами, що пояснюється "захопленням" ними журналістів. Подібний тип широко поширений у публікаціях найрізноманітнішого ідейно-жанрового спрямування. Однак головним чином до них звертаються в матеріалах аналітичного характеру, що розкривають причини політичних, економічних, соціальних змін.

Сполучні відносини також можуть бути виражені за допомогою сполучників да (з відтінком часу), і... і, і (з відтінком протилежних відносин), але ці структурно-семантичні підтипи складнопідрядних речень зустрічаються нечасто.

          Отже, можна зазначити, що розмаїття структурно-семантичних типів складних речень, які служать для вираження сполучних відносин, не є широким. Як правило, журналісти віддають перевагу простим реченням, а не складнопідрядним реченням цього типу, широко використовуючи лише один їх підтип: речення зі сполучником і, що використовується для вираження причинно-наслідкових відносин.

 

Література:

1.     Баранівська О.С. Підрядні означальні речення “…, który…”,  “…, со…” в польській мові     (в порівнянні з українською). Мова та історія. 2007. Вип. 58.   С. 20−24.

2.     Баранівська О.С. Складнопідрядні речення з підрядними означальними в сучасній польській мові.  Автореф…дис.. …канд.філол.наук. 10.02.03. Київ : Інститут мовознавства НАН України, 2009. 23 с.

3.  Карпенко О.Р., Мицан В.Д. Класифікація складних речень у польській мові у порівнянні з української. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 2018. Вип 1 (169). С.140-153.

4.     Синтаксис української мови: на перетині традицій та інновацій : колективна монографія /  за заг. ред. О. В. Кульбабської. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2019. 592 с.

5.     Сучасна українська мова. Синтаксис. /за ред. А. К. Мойсієнка. Київ : Знання, 2013. 238 с.

6.     Baranivska O Obserwacje polsko-ukraińskiego kontrastu składniowego na przykładzie zdań podrzędnych przydawkowych. Biuletyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego. Kraków, 2006.  Zeszyt LVIII.  S. 167-174.