Работягова Аліна ТЕМА ТРАГІЗМУ ЖИТТЯ В ОПОВІДАННІ Г. ПАГУТЯК «ПОТРАПИТИ В САД»

 

Работягова А. О.

студентка 3 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Ніколаєнко В. М., к. філол. н., доцент

 

ТЕМА ТРАГІЗМУ ЖИТТЯ В ОПОВІДАННІ Г. ПАГУТЯК «ПОТРАПИТИ В САД»

 

Тема трагізму буття особистості не нова українській літературі, до неї неодноразово звертались такі письменники, як Л. Костенко, В. Стус, П. Тичина, Леся Українка, М. Хвильовий, Т. Шевченко та інші. Питання життєвої долі у творах «Компроміс», «Урізька готика», «Потрапити в сад» Г. Пагутяк ставало об’єктом дослідження І. Білої, А. Колеснік, Н. Мельник, Р. Мовчана, С. Журби та інших. Попри це, повного аналізу сутності людського життя на основі характеристики персонажів оповідання Г. Пагутяк «Потрапити в сад» не було проведено.

Отже, мета дослідження – з’ясувати принцип реалізації теми трагізму життя в оповідання Г. Пагутяк «Потрапити в сад». Завданням дослідження є розкриття впливу соціальних та психологічних факторів на вчинки героїв.

Трагізм – це основоположний термін екзистенціалізму, один із важливих елементів для створення художнього твору, який відображає переживання персонажів.

В оповіданні «Потрапити в сад» письменниця реалізує тему соціальної нерівності, демонструючи складні життєві обставини головного героя.

Наратор знайомить реципієнта з історією Грицька, не виконуючи функцій персонажа й не бувши співучасником подій.

Події у творі концентруються навколо хворого на епілепсію Грицька. Дитячі роки котрого припали на Другу світову війну й повоєнний час. Жарт німця, який «стрельнув йому над вухом, хотів злякати» [1], мав негативні наслідки – переляканий хлопець підхопив чорну хворобу. Грицько був малим, коли залишився без батьків, тож життя змусило його самостійно шукати місце під сонцем у такому жорстокому та егоїстичному світі. Заробляти на життя доводилось змалку: «Тато грав на гармошці, а Грицько збирав гроші в пілотку» [1]. Матір глибоко страждала від злиднів і сорому – «не знесла такої ганьби і вмерла…» [1]. Уже в дорослому віці його місце роботи змінюється з базару на електричку, де він стає ледь не місцевою знаменитістю.

В оповіданні подається загальна портретна характеристика героя як «мізерного чоловічка в зеленому капелюсі й широких споднях» [1]. Грицько, хоч і не мав великих статків, проте слідкував за своїм зовнішнім виглядом і зовсім не скидався на жебрака: «…дарма що волочився, дбав, аби на ньому все було чисто» [1].

Трагізм життя цього персонажа пов’язаний насамперед з його хворобою. Грицько намагається вдатися до втечі від реальності. Тож порятунком для нього стає безмежна мрія про райський сад, який «є уособленням щастя в його власному розумінні» [2]. Проте герой так і не зміг віднайти шлях до священного місця. 

Самотній та нікому непотрібний Грицько наділений позитивними рисами: жертовність, співчутливість, відкритість до чужого горя. Читач бачить, як це проявляється у хвилюванні про п’яницю Стьопу та його матір, підтримці Микольця. Випадкова зустріч змінила плани героя, і після того, як знайомий повідомляє про хворобу друга, він прямує до Микольця. У цій ситуації розкриваються моральні цінності Грицька. Попри власне життя, часто позбавлене яскравих барв, він піклується про хворого товариша й відчуває Микольчину потребу в підтримці. Головний герой навіть намагається відволікти друга від думок про смерть: «Грицько демонстративно заграв "Ой сусідко-сусідко"» [1].

У взаємодії п’яниці Стьопи (ще один образ, що представляє групу знедолених людей) з Грицьком у другого виявляється тривога за життя інших людей: «Йшов би до мами. Може, їй дровець треба врубати» [1]. Маючи свій трагічний життєвий досвід, Грицько однаково уважний і до Микольця, і до Стьопи. Він намагається допомогти Стьопі, але той не готовий до змін. Цей герой не відзначається високими моральними якостями: Стьопа ставить алкоголь вище за сім’ю, що робить його байдужим до інших людей. Роль в оповіданні Стьопі відводиться епізодична, він з’являється для глибшого розкриття центрального персонажа.

Також Грицько заспокоює сестру, не бажаючи обтяжувати її клопотами про нього: «Тихо, Нусько, тихо…» [1]. Дбає персонаж навіть про братів наших менших – Микольчиного собаку: «Боску віддам, – вирішив Грицько» [1].

Цей персонаж – людина гідна й наполеглива. На щастя, суспільству не вдалось зробити серце Грицька черствим. Він не втратив здатність мріяти про хороше життя. Герой журиться через свою долю, дає волю емоціям: «Увійде в сад, ляже в сплутану духмяну траву, притулиться щокою до землі-матінки, буде плакати і питати: "У кого я такий вдався – нещасний та волоцюга?"» [1].

Образ Микольця, як і головного героя, просякнутий трагізмом. Старий та хворий чоботар мешкає «у малесенькій хатці з одним вікном» [1]. Він працьовита людина із вправними руками, що на самоті доживає в скруті свою старість. Чоловік відчуває наближення кінця, проте не боїться смерті, лише хвилюється за хворобливого Грицька й вірного пса: «Боска жаль. Гицелі заберуть» [1].

Чоловік зображений хазяйновитим і сердечним, наділеним духовними цінностями: Микольцю подобається література, яка близька йому по духу і пріоритетах, тому просить почитати йому «Кобзар».

Прикметно, що у творі читач не знаходить коментарі та роздуми наратора, адже він є лише стороннім спостерігачем, який добре знає минуле і теперішнє життя героїв.

Отже, тема трагізму життя в оповіданні Г. Пагутяк «Потрапити в сад» реалізується через призму соціальних відносин та особистих життєвих обставин персонажів. Вчинки героїв формуються під впливом соціально-психологічних факторів. Твір характеризується екзистенціалістським підходом до змалювання героїв, який покликаний показати реципієнту їх життєві історії унікальними. Оповідання виконує важливу функцію формування моральних цінностей, спонукає читача до переосмислення свого ставлення до знедолених людей.

Література

1. Пагутяк Г. Потрапити в сад : оповідання. Київ : Молодь, 1989. 224 с.

2. Мельник Н. Осмислення місця сучасної людини в природі та суспільстві (На матеріалі творів Г. Пагутяк «Душа метелика» і «Потрапити в сад»). Рідна мова. 2010. №7–8. С. 70–73.