Максимець Олександра CВІТ КНИГИ В РОМАНІ К. ФУНКЕ

 

Максимець О. Є.

студентка 2 курсу

Рівненський державний гуманітарний університет

Наук. кер.: Нестерук С.М., к. філол. н., доцент

CВІТ КНИГИ В РОМАНІ К. ФУНКЕ

Роман «Чорнильне серце» німецької письменниці Корнелії Функе є яскравим прикладом сучасної підліткової літератури. Тема світу книги в цьому творі актуалізується в контексті сьогодення, адже вона артикулює питання про силу слова, владу над словом, вплив літератури на свідомість людини, роль читача як співтворця тексту та можливість книг змінювати реальність. Про це авторка тонко натякає в присвяті: «Присвячую Ані, яка, щоб прочитати цю книжку, відклала навіть «Володаря перснів» (чи ж можна вимагати від доньки чогось більшого?!)» [3].

Перша частина трилогії «Чорнильне серце» була опублікована у 2003 році німецькою мовою під назвою «Tintenherz», а в 2007 році – в перекладі Олекси Логвиненка книга побачила світ українською мовою.

У сучасному літературознавстві дедалі більше уваги приділяється взаємодії між текстом, автором і читачем (дослідження Л. Яворської, О.Манахова, Л. Лебедівни). Зокрема, критикиня О. Драчук акцентує увагу на унікальній особливості роману Корнелії Функе – здатності героїв буквально переносити персонажів із літератури у реальний світ. Цей процес «оживлення» книжки символізує не лише магічний елемент твору, але й вплив літератури на уяву, емоції та дії людей. Авторка показує, як книга у романі стає потужним засобом комунікації між світом вигаданим і реальним, а також джерелом конфлікту і розвитку сюжету [1]; а дослідниця Д. Ушневич вказує, що це роман про магічну силу книг і слова, яке може як творити, так і руйнувати [2, с.135].

Образ Мо (Мортімера), батька головної героїні Меґі, має унікальну здатність – «оживляти» персонажів та об’єкти з книг, читаючи книги вголос, через це його називають Чарівновустим, тобто тим, хто має чарівні вуста. Цей магічний дар виступає основним рушієм сюжету та створює конфлікти і можливості для героїв. Авторка застосовує поширений в літературі прийом «книга у книзі». Прикладом вичитування персонажів та предметів з інших книжок є сцена, коли Мортимер випадково переносить Каприкорна та його прибічників у реальний світ: «Здавалося, що слова злітали з його губ і ставали плоттю, оживали під звуки його голосу» [3].

За сюжетом Мортимер зробив книгу для Каприкорна з чистими сторінками, тобто без історії. Якщо персонаж не має своєї історії, то він може створити її сам, а до того ще й додається безсмертя, і фізично йому нічого не може нашкодити. Антагоніста можуть вбити лише три слова, написані в тій книзі – серце, кров, смерть. І саме ці слова використані у назві двох інших книг із трилогії. Це означає, що все відбувається навколо Каприкорна і насправді це він – головний герой, хоч і негативний.

Мортимер зробив книгу безсмертя для свого ворога, бо був змушений так вчинити. Єдине, що в книзі має бути – це ім’я того, хто «отримує» безсмертя. Та, аби зробити непереливки Каприкорну, батько Мегі спеціально просочує ту книгу водою і заражає її всілякими грибами, аби це вплинуло на стан здоров’я ворога.

Цікавим феноменом книг є те, що, коли Мегі разом з усіма потрапила у книгу, вона зустріла ще одного героя – Дорію. Зазначимо лише те, що автор книги Феноліо розповідає дівчині, що він, коли моделював історію персонажа, то схематично ввів постать дружини, яка приїхала здалеку, але звідки саме невідомо. Тож можна сказати, що Феноліо певною мірою прислужився аби герої потрапили у книжку.

           Іншим аспектом є те, що Реза випала з книги, коли невмілий Даріус вичитував те, що було звелено Каприкорном. Тут виникає питання: жінка випала через те, що саме Даріус вичитував (щоразу як він читав, був якийсь брак) чи є якась інша причина. Припускаємо, що саме Реза з’явилася, адже не належала тій історії, і якщо у книги є свідомість, вона сама, можливо, викидає персонажів, які їй не належать.

У чарівному світі функціонує чимало незвичайних істот, які його населяють. Це феї, скляні чоловічки, кобольди, ельфи, але також є і тирани, й темні сили та інші. Не описуватиму їх, бо вони важливої ролі не відіграють. Хіба що Каприкорн робив собі ванну із крові фей, аби полегшити страждання від грибків у «книзі безсмертя».

Книга – відображення душі письменника. А точніше – відображення поточного стану душі. Ви помічали коли-небудь, що коли вам сумно, ви не можете якісно написати чи навіть сприймати щось позитивне (мається  на увазі музика, пісні, вірші, тексти). Значить можна зробити припущення, що Феноліо, перебуваючи у стані фрустрації вибудував не дуже позитивний епічний сюжет із купою негативних персонажів. Це ніяк не спотворює книгу, а створює незвичайну атмосферу в книзі.

Корнелія Функе написала книгу про книги, в якій показує нам, що є ще й інший світ, у якому панують власні закони й правила, і на прикладі Феноліо, можна побачити, що світ і герої, яких він сам ще й створив, убивають його. Тож пишіть й творіть власну історію, з урахуванням вищенаписаного.

Література

1.     Драчук О. Тема «оживлення» книжки у творі Корнелії Функе «Чорнильне серце». Сенс назви роману. Зарубіжна література в школах України.  2020.  № 2.  С. 48-50.

2.     Ушневич С. Літературна казка Німеччини та Австрії. Брустурів: Дискурсур, 2013. 216 с.

3.     Функе К. Чорнильне серце. URL: https://litarchive.in.ua/chornylne-sertse-korneliia-funke