Командиренко Максим, Федоренко Ольга БІБЛІЙНІ МОТИВИ ТВОРІВ І. ВИШЕНСЬКОГО

 

Командиренко М. Д.,

здобувач освіти 1 курсу

Федоренко О. Б.,

кандидат філологічних наук,

викладач української мови та літератури

Центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1, м. Кривий Ріг

 

БІБЛІЙНІ МОТИВИ ТВОРІВ І. ВИШЕНСЬКОГО

Іван Вишенський (бл. 1550 – після 1620) – український релігійний і літературний діяч, богослов, православний монах. Родом зі Львівщини, він майже 40 років був ченцем Афонського монастиря в Греції, мав винятковий талант несення слова Божого серед людей, а для нас, українців ХХІ століття, є прикладом невичерпного патріотизму.

Творчість І. Вишенського, письменника-полеміста ортодоксального напрямку, привернула увагу багатьох літературознавців, істориків, філософів. Про цю непересічну людину багато написано і сказано. Творчий спадок І. Вишенського, одного з найвизначніших полемістів доби українського Відродження, викликає неабиякий інтерес за багатогранність ідей, глибини його думок, соціального послання та їх вплив на подальший розвиток української культури й духовності. Дослідники наголошують на вагомій ролі І. Вишенського як захисника православної віри в умовах католицької експансії, що набирала обертів після укладання Берестейської унії 1596 року. Твори І. Вишенського, зокрема «Послання до єпископів», демонструють глибокий критицизм щодо духовного та морального занепаду, який, на думку автора, супроводжував уніатську політику. Дослідники відзначають, що І. Вишенський не лише виступав проти церковного розколу, а й відстоював права українського народу на власну духовну традицію.

Творчість І. Вишенського, пронизана ідеями духовної «боротьби» за чистоту віри та вдосконалення, базується на християнській моралі та духовних ідеалах. Д. Чижевський відзначав, що І. Вишенський завжди ставив духовне вище за матеріальне й намагався надихнути своїх читачів до духовного очищення та боротьби за релігійні ідеали [3]. А дослідник Валерій Шевчук наголошував, що І. Вишенський був не тільки релігійним полемістом, а й соціальним мислителем, який прагнув справедливості для простих людей, і саме ця позиція робить його творчість універсальною та такою, що виходить за межі лише релігійної полеміки [1, с. 3 – 16].

Як зауважив І. Франко, саме І. Вишенський заклав фундамент для подальшого розвитку української культури як частини європейського інтелектуального простору [2]. Науковці визнають, що І. Вишенський відігравав важливу роль у збереженні української духовності та культури, адже його творчість стала частиною національної боротьби за ідентичність у складних умовах втрати державності.

Іван Вишенський, преподобний Іоан, був не тільки літературним діячем, а й видатним мислителем та духовним наставником свого часу. Він багато мандрував по «святих обителях», мав активну позицію щодо підтримки православ’я в Україні і виступав проти об’єднання православної та католицької церков.

Біблійні мотиви – провідні в творчості І. Вишенського. Звертаючись до релігійних тем у творах «Порада», «О єритиках»; «Послания Домнікії» (1605), «Позорище мисленноє» (1616), філософ дбав про духовність українського народу. Філософські ідеї цих творів є актуальними і сьогодні. Вислів письменника-полеміста «Що в житті цьому приготував, те в майбутньому візьмеш, а що був посіяв, теє там пожнеш», – передає життєву мудрість українського народу. Слова філософа відповідають біблійній заповіді: «Сіємо благословення, то пожнемо благословення, сіємо непрощення, то й пожнемо те саме». Це твердження про вибір та наслідки. Цими словами І. Вишенський закликає замислитися про вплив наших щоденних дій на наше майбутнє життя. Саме від наших дій і рішень залежить наш майбутній досвід і результати нашої діяльності. Якщо людина щодня докладає зусиль, навчається, працює, саморозвивається, вдосконалюється, то з часом вона побачить «плоди» своєї праці, подібно як фермер, який сіє зерна в землю, розраховує на хороший урожай. Але якщо нехтувати своїми обов’язками, бути байдужим або лінуватися – це неодмінно позначиться на результатах, тобто на врожаю. Байдужість, легковажність і небажання працювати над собою обов’язково призведуть до невдач і розчарувань.

У письмових зверненнях І. Вишенського простежуються релігійні заклики до очищення душі, до смиренності перед Богом і справедливого покаяння, звернення до Бога з чистим серцем. Мислитель порівнює людські вчинки з біблійними образами – падінням Адама і Єви, потопом за часів Ноя, апокаліптичним судом Божим, – указуючи пряму залежність між вчинками та їхніми наслідками. Мудрість слів І. Вишенського полягає в тому, що мислитель говорить про важливість моральних принципів у житті людини. Філософ активно розвивав біблійну концепцію милосердя і любові до ближнього. Він був упевнений, що добрі вчинки, повага до оточуючих, турбота про інших «проростуть» у вигляді підтримки, любові та взаємоповаги, і навпаки гнів, осуд, несправедливість, обмани (хоча і можуть приносити тимчасову вигоду) з часом приведуть до негативних наслідків. Життя – це процес постійного навчання і вдосконалення. Від того, як ми проживаємо кожен день, залежить, яке майбутнє ми будуємо для себе, тому варто замислитися над тим, які «зерна» ми сіємо щодня зараз – такий буде і «врожай» потім.

Іван Вишенський був унікальною особистістю, яка поєднала в собі глибоку духовність, соціальну чуйність і літературну майстерність. Його твори – це дзеркало епохи та джерело натхнення для майбутніх поколінь. Мудрі вислови І. Вишенського нагадують нам, що наше майбутнє – це результат наших сьогоденних дій, зусиль та вибору. Кожен із нас щодня постає перед вибором, і тільки ми самі обираємо, на яку сторону стати – сторону світла чи темряви, і саме цей аспект творчості філософа є актуальним і сьогодні, адже питання морального вибору, духовного відродження та боротьби між добром і злом завжди залишатимуться надважливими для людства.

Література

1.     Вишенський І. Твори / пер. В. О. Шевчука. Київ: Дніпро, 1986. 247 с.

2.       Франко І. Іван Вишенський і його твори. Зібрання творів: у 50 т. Київ: Наук. думка, 1976 – 1986. Т. 30: Літературно-критичні праці (1895 – 1897). – 1981. С. 7 – 211.

3.       Чижевський Д. Лекції з історії української літератури / В. Петров, Д. Чижевський, М. Глобенко, І. Мірчук. Українська література. Історія української культури. Мюнхен; Львів, 1994. С. 87 – 95.