Галабурда Уляна ПРОБЛЕМА ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ҐЕНДЕРНОГО КОНФЛІКТУ В НОВЕЛІ О. КОБИЯЛНСЬКОЇ «БАЛАКАНИНА ПРО РУСЬКУ ЖІНКУ»

 

Галабурда У. В.

студентка 4 курсу

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Наук. кер.: Лановик З. Б., доктор філологічних наук, професор.

 

ПРОБЛЕМА ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ҐЕНДЕРНОГО КОНФЛІКТУ В НОВЕЛІ О. КОБИЯЛНСЬКОЇ «БАЛАКАНИНА ПРО РУСЬКУ ЖІНКУ»

 

У кінці ХІХ на початку ХХ століття в на українських землях активізувався процес емансипації, зародився феміністичний рух та все частіше почали виникати дискусії на ґрунті патріархального життєустрою. Це час, коли жінки відчули свободу дій та нові можливості для свого майбутнього на різних рівнях життя. У сферах, де споконвічно правив і домінував чоловік, – з'являються жіночі постаті. Тому не випадково це породжувало суперечки та сутички, неприйняття, боротьбу – перші ґендерні конфлікти.

Ці суспільні зміни і увага до проблематики жіночих прав оприявили себе і в літературі. Саме жінки-письменниці цього періоду почали активно порушувати у своїх творах актуальні теми, використовуючи досвід попередниць, сучасниць та елементи автобіографізму. Ольга Кобилянська одна з тих провідних авторок, в галереї творчого доробку якої представлено чи не найширший спектр найактуальніших феміністичних питань. Коло ґендерних проблем, які осмислюються у текстах Ольги Кобилянської, можна окреслити за такими ключовими векторами: вибір власного шляху («Impromptu phantasie», «Valse melancolique»), жінка і війна («Василка», «Сниться…»), партнерство і шлюб («Ідеї», «Він і Вона», «Некультурна»), репродуктивні функції жінки («Вовчиха», «Огрійся сонце!», «Лісова мати» та ін.), сексуальні аспекти самопізнання («Природа»), жіноча освіта («Балаканина про руську жінку») тощо. Саме проблематику жіночої освіти розглянемо детальніше на прикладі новели «Балаканина про руську жінку». Ольга Кобилянська піднімала це питання у багатьох своїх виступах, не раз зверталася до нього у листах, обстоювала і актуалізувала як член «Товариства руських жінок» і, звичайно, висвітлювала у багатьох своїх творах.

Новела «Балаканина про руську жінку», побудована як діалог-дискусія типізованих чоловіка і жінки (у творі Він і Вона), де одним із ключових моментів їхньої бесіди є тема жіночої освіти. Вважаємо, що в образі жіночого персонажа зображена сама Ольга Кобилянська, а ідеї, які обстоює героїні є переконаннями самої письменниці. Так, жінка, у відповідь на звинувачення чоловіка у малій освіченості русинок (українок), наводить наступний перелік вимог тогочасного суспільства до жінки: «На папері і в дискусіях про жінку він вимагає освіти, жадає самостійності, артизму, музики... ба навіть він признає й потребу жінки-лікарки» [3, с. 350], хоча на практиці сам же соціум не дозволяє жінкам розвиватися із страху, що освічені панянки не зможуть бути «доброю матір’ю та ґаздинею» [3, с. 350].

Вартим уваги є діалог одного пана з його сусідкою, який, побачивши учену даму, стверджує: «Бідна вона, бідна!». А все тому, що на думку чоловіка, через свою освіченість вона не зможе одружитися, бо «вчених мужчини не люблять!». Ця розмова вдало демонструє тогочасний стан суспільства і його ставлення до жінок та їхньої освіти зокрема. Чоловік під час дискусії навіть звинувачує та засуджує «теперішніх жінок» у мізерному приготуванні ґаздинь до їхньої головної цілі життя – стати жінкою і матір’ю. Натомість, вони все частіше прагнуть до самостійності та незалежності у різних сферах. Дама на це відповідає, що освіта має бути першим пріоритетом, який стане кормом для подальшого життя, вона наголошує, що жінка у першу чергу має стати «капіталом самій собі; а дальше – і в повнім значенні слова: правдивою товаришкою чоловікові своєму, який має так само право жадати від неї моральної підпори в житті своїм, як і вона її вимагає від нього» [3, с. 355]. Головний акцент героїні, – це важливість освіти як першого життєвого пріоритету: «Мені здається, що наша жінка досі, а навіть іще й тепер, так добуває освіту: одним оком глядить на книжку, а другим – на мужчину. Через те не знають добре ані змісту книжок, ані змісту мужчин. Ліпше нехай глядять обома очима в книжку, а опісля обома очима на мужчину. Тоді і його будуть ліпше розуміти й цінити, і те мало б їм душевним кормом стати» [3, с. 355]. Бо лише освіта, інтелігентність та культура здатні створити «жінок-особистостей», які будуть гідними самих себе і своєї національності: «Краще, щоб з тої нашої жінки виробилася сильна особистість, із виразними рисами: виробився свого роду тип, що відіграв би свою роль в розвою культури й історії нашої народності, не менш героїчно й корисно, як інші національні жіночі типи, чим блукати неясною, невиразною істотою напомацки – ні в користь собі, ні на славу іншим, вічно нерішимо, помагаючи хіба плакати над сумною минувшиною свого народу…» [3, с. 356].

Цікавим у новелі є пасаж про ґендерний конфлікт на ґрунті шлюбу та віку жінок. Героїня звертає увагу свого співрозмовника-чоловіка, на те, які вимоги ставить патріархальне суспільство перед молодою дівчиною. Існує своєрідний термін, до якого дівчина має вивчитися, одружитися і народити дітей. Якщо ж вона виконує лише перший пункт, – то стає «старим пудлом», в той час як її ровесниця залишається «молодою» через статус одруженої (так само, як і ровесник «хоч і з лисиною»). Але якщо жінка виконує лише другий і третій пункт, – її зачисляють до когорти жінок «жолудевих поглядів», тобто таких, що нездатні на щось вище за «побрязкування ключами» – господарювання в обійсті, – у яких відсутні власні погляди та ідеї і які не здатні зрозуміти й підтримати свого «освіченого» чоловіка. Найбільша проблема тогочасного суспільства, за визначенням героїні – це те, що особистість і право самостійного існування мали «лише молоденька дівчинка й матрона» [3, с. 347].

Аналізуючи новелу «Балаканина про руську жінку», ми дійшли висновків, що Ольга Кобилянська зробила неоціненний внесок не лише в українську літературу, а й стала однією з предтеч справедливого «паритетного» суспільства. Письменниця була істиною прихильницею рівноправ'я, а у своїй боротьбі – гідною і гордою наставницею і провідницею не лише для її сучасників, а й для людей ХХІ століття.

Література

1.                              Гундорова Т. Femina Melancholica : Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. Київ: Критика. 2002. 272 с.

2.                              Крупка М. Емансипаційні тенденції в українській жіночій прозі кінця ХІХ – початку ХХ століть : дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ. 2004. 240 с.

3.                              Кобилянська О. Твори: у 5 т. Держлітвидав України. Київ. 1963. Т. 3. 439 с.

4.                              Павличко С. Д. Дискурс модернізму в українській літературі : Монографія. Київ: Либідь. 1999. 447 с.