Шемет Поліна ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСТВО О. УАЛЬДА В РОМАНІ «ПОТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ»

 

Шемет П. А.

студентка 2 курсу

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Наук. кер.: Давидченко І. Д., к. п. н, доцент

 

ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСТВО

О. УАЛЬДА В РОМАНІ «ПОТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ»

 

Творча спадщина Оскара Уайльда була предметом вивчення вітчизняних та зарубіжних дослідників: А. Андронік, С. Бояршинова, Л. Бульваренко, Ж. Вайтлі, Т. Вєдєрнікова,  Дж. Вудкок, Р. Гленцер, Ж. Дельоз, Н. Семелз та інші. Кожен з дослідників вивчав окремий аспект творчості письменника, наприклад, філософію естетизму, реалізацію прийому парадоксу у творчості О. Уайльда або смислове навантаження парадоксу. Оскільки парадокс є центральним прийомом митця, він неминуче стає вираження містичної філософії митця. Цей особливий зв’язок між смисловим змістом і такою специфічною формою вираження вимагає більш ретельного аналізу.

Роман «Портрет Доріана Грея» можна вважати прикладом інтелектуальної белетристики кінця ХІХ століття. в собі деякі з найцінніших ідей художника і визначила хід і стиль його власного життя. Цей твір –  ідеальний приклад нетрадиційної поетики, у ньому порушується межа між дійсним і фантастичним, об’єктивним і суб’єктивним, свідомим і підсвідомим.

«Портрет Доріана Грея» вважається одним з останніх творів класичної готичної літератури, в якому помітний вплив Фауста. Роман міцно асоціювався з декадансом та гомосексуалізмом і викликав багато суперечок після його першої публікації. Однак сьогодні «Портрет Доріана Грея» вважається «однією з сучасних класик західної літератури». Книга є філософським трактатом на низку тем: життя і мистецтво, краса і мораль, щастя і насолода, егоїзм і злочин, питання морального вибору, кохання і дружби тощо. Філософська спрямованість наближає його до найвидатніших творів світової літератури. Оскар Уайльд, наполягаючи на тому, що «все мистецтво марне», створив роман, який містить прагнення до правди, справедливості і добра - всього того, що людство сприймає як раціональне, справедливе, істинне, моральне і прекрасне [4].

Роман Оскара Вайльда «Портрет Доріана Ґрея» неодноразово інсценували, створювали і ставили мюзикли за його мотивами (наприклад, «Dorian the Remarkable Mister Gray: A Portraitin Music» американського композитора і режисера Ренді Баузера). Роман екранізували понад 25 разів, остання екранізація вийшла в прокат 2009 року, в перекладі Ростислава Доценка перевидавався 9 разів. Останні видання оновленого перекладу Ростислава Доценка вийшли друком у київському видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» (2014) і в Харківському видавництві «Фоліо» (2015).

Роман «Портрет Доріана Ґрея» має численні паралелі з творами світової літератури. Зокрема, фантастичний сюжет, коли герой за допомогою темних сил отримує довголіття, молодість, славу, є досить поширеним. Подібні сюжети й ситуації трапляються у творах Йоганна Вольфганга Гете, Едгара По, Ернеста Теодора Амадея Гофмана, Роберта Стівенсона та інших. Існує хвороба «Синдром Доріана Ґрея» – культ молодості, страх перед фізичним старінням.

У романі «Портрет Доріана Ґрея» згадується твір Жоріса Карла Гуїсманса «Навпаки» (1884). Саме за допомогою цієї книги лорд Генрі «отруїв» душу Доріана. Герой роману Гюїсманса, молодий аристократ Дез-Ессент, влаштував собі життя «навпаки» загальноприйнятим нормам, відгородившись від усього світу. Його купання у витончених ароматах, захопленість екзотичними рослинами нагадує життя не лише Доріана Ґрея, а й самого Вайльда. Проводять також паралель між твором Вайльда та романом Бальзака «Шагренева шкіра», у якому герой обміняв життя на чарівний талісман, що виконує всі його бажання. Хоча сам письменник, попри свою любов до Бальзака, вважав свій твір набагато глибшим і цікавішим.

Незважаючи на те, що творчість та особистість Оскара Уайльда вже понад століття є предметом суперечок, творчість автора продовжує приваблювати нових читачів і сьогодні. «Портрет Доріана Грея» – один з найпопулярніших романів серед молоді. Кожне нове покоління зачаровує краса і магія мови Уайльда та його дивовижне вміння зображати і прикрашати красу. Можливо, в цьому і полягає секретне змінної популярності англійського співця-естетиста.

Центральне  місце в організації системи художніх деталей роману посідає деталь портретів Доріана. Через них передаються зміни  його внутрішнього  світу та виразні події в його розвитку. Саме тому роман має назву «Портрет Доріана Грея». У розділі описів демонструється авторитарність оповідача: «Зрідка на довгих шовкових шторах величезного вікна миготіли химерні тіні птахів, утворюючи на мить щось подібного до японського малюнка, і тоді лорд Генрі думав про білолицих художників із Токіо, які засобами мистецтва, з природи своєї статично, намагалися передати відчуття швидкості й руху» [1]. Таким чином, наратор, який конструює історію, описує не лише візуальні деталі (вікно, те, що за ним), але й внутрішній стан персонажів (думки сера Генрі), а також демонструє знання іншого наративного простору (японського мистецтва), не називаючи себе. Таким нараторам притаманний зв’язок з персонажами, адже вони знають все про внутрішній світ героїв, але не ототожнюють себе з жодним із персонажів і залишаються за межами діегезису. Дещо надмірна софістичність опису сприяє нашому пізнанню психічного і духовного розвитку Доріана Грея, розпізнанню його художніх і життєвих стереотипів, створюючи цілісну картину образу головного героя. Архетипні витоки англійського концепту «прекрасне» / «потворне» в його дискурсивному вираженні розкривають глибинні основи інтерпретації ціннісних аспектів прекрасного і потворного, апелюючи до міфологічного рівня людської свідомості. Архетипні ознаки «прекрасного» та «потворного» актуалізуються через міфологію, яка репрезентує культурний «зріз» змісту цих концептів [3].

Формальна досконалість, досягнута у творі мистецтва, може слугувати прикладом досконалості в житті. Надумку Уайльда, в цьому можна вбачати соціальну функцію мистецтва, але вона здійснюється не соціально орієнтованими намірами митця, а естетичним впливом твору на реципієнта, якого неповинно існувати за природою творчості. Іншими словами, соціальна роль мистецтва заперечується Уайльдом у буквальному сенсі і парадоксальним чином позиціонується у вигляді розуміння «естетики» [2].

Роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» – філософсько-фантастична  розповідь про те, як портрет вродливого юнака стає втіленням його душі. Вчинки та висловлювання персонажів цього інтелектуального роману покликані висвітлити думки та погляди письменника на мистецтво та життя. Твір насичений діалогами, і майже кожна сторінка – це  розмова, що розкриває життєву філософію кожного персонажа, а отже, і філософію життя самого автора.  

Вивчення творчості Оскара Уайльда показує, що він жив у протиріччі, будучи поборником «чистого мистецтва» і водночас борцем, від якого очікували високих етичних ідеалів. Згідно з авторською передмовою, «Портрет Доріана Грея» був задуманий, як апофеоз мистецтва, що стоїть над життям, як гімн гедонізму – філософії насолоди. У парадоксальних афоризмах передмови Уайльд повторює відомі естетичні сентенції: «Митець – це  той, хто створює красу»; «Митець – не  мораліст»; «Мистецтво – це дзеркало, що відображає глядача, а не життя».

Література

1.       Вайльд О. Портрет Доріана Грея : роман для ст. шк. віку / пер. з англ. та прим. Р. Доценка. Київ : Школа, 2009. 253 с.

2.       Інгарден Р. Про пізнання літературного твору. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів, 2012. С. 179.

3.       Міщук В. Своєрідність естетизму Оскара Уайльда. Його роман «Портрет Доріана Грея». Відродження. 2010. № 8. С. 21–27.

4.       Штанько Л. Оскар Уайльд та роман «Портрет Доріана Грея» //Зарубіжна література.  2007.  №10 – 11. С. 11 – 12 .