Сидоренко Ярослав ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ КУЛЬТУРНОГО КОДУ НАЦІЇ: АНАЛІЗ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЗВИ РОМАНУ Д. ОЛДРІДЖА

 

Сидоренко Я. І.

заступник директора з НВР

Комунальний заклад «Ліцей «Перспектива»

Кропивницької міської ради»

 

ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ КУЛЬТУРНОГО КОДУ НАЦІЇ: АНАЛІЗ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЗВИ РОМАНУ Д. ОЛДРІДЖА

 

Анотація: У статті досліджується феномен художнього перекладу як віддзеркалення культурного коду нації на прикладі трансформації назви роману Джеймса Олдріджа «A Captive in the Land» в українському та російському перекладах. Аналізуються глибинні культурні, ментальні та соціолінгвістичні чинники, що зумовили відмінності у перекладацьких рішеннях. Розкривається взаємозв'язок між національною ідентичністю та особливостями перекладацької інтерпретації художнього тексту. Дослідження демонструє, як крізь призму перекладу відображаються фундаментальні цінності та світоглядні орієнтири різних національних спільнот.

Ключові слова: концепт, культурний код, художній переклад, національна ідентичність, Джеймс Олдрідж, перекладацька трансформація, міжкультурна комунікація.

Сучасна геополітична ситуація України виразно демонструє визначальну роль міжкультурної комунікації в процесах міжнародної солідарності. За офіційними повідомленнями Посольства Великої Британії в Україні, підтримка України охоплює не лише безпекову, економічну, але й глибоку культурну площину. Зокрема, британський уряд послідовно наголошує на важливості культурного діалогу як інструменту взаєморозуміння, де художній переклад виступає потужним каталізатором міжнаціональної комунікації.

У цьому контексті дослідження феномену художнього перекладу набуває особливої ваги. Розглянемо це на прикладі трансформації назви роману Джеймса Олдріджа «A Captive in the Land» [3], яка в українському перекладі має форму «Бранець своєї землі», а в російському – «Пленник чужой страны».

Культурний код, закладений у кожному з варіантів перекладу, відображає унікальні особливості національного менталітету та історичного досвіду. Український переклад актуалізує архетипічний для української культури концепт «своєї землі», що має глибоке коріння в національній свідомості. Цей концепт тісно пов'язаний з українською ментальністю, де земля традиційно сприймається як сакральний символ, джерело життєвої сили та національної ідентичності.

Дослідники відзначають, що вибір української версії перекладу відображає характерну для української культури «кордоцентричність» – філософію серця, де емоційно-чуттєвий зв'язок із рідною землею превалює над раціональним осмисленням простору [2]. Це підтверджується численними прикладами з української літератури, де мотив нерозривного зв'язку людини з рідною землею є одним із центральних [1].

Російський варіант перекладу – «Пленник чужой страны» – демонструє інший культурний код, де акцент зміщується на протиставлення «свого» і «чужого» простору. Така інтерпретація резонує з характерною для російської культурної традиції бінарною опозицією, що часто проявляється у сприйнятті географічного та культурного простору. Як зазначають Бесснетт та Лефевр, подібні трансформації при перекладі є відображенням культурних парадигм, характерних для певної національної спільноти [4].

Трансформація оригінальної назви «A Captive in the Land» у обох перекладах демонструє, як перекладачі, свідомо чи несвідомо, активують певні культурні коди, що резонують із колективною свідомістю цільової аудиторії. Український переклад підкреслює іманентність зв'язку людини з землею, тоді як російський акцентує увагу на відчуженості та протистоянні. Ця відмінність у підходах яскраво ілюструє тезу Венуті про те, що переклад завжди є актом культурної інтерпретації [5].

Важливо відзначити, що обидва варіанти перекладу виходять за межі дослівного відтворення оригінальної назви, створюючи нові смислові конотації, які глибоко резонують із культурними кодами відповідних націй. Це явище ілюструє тезу про те, що художній переклад є не просто лінгвістичною операцією, а складним процесом культурної адаптації, де перекладач виступає медіатором між різними культурними парадигмами [1].

Аналіз трансформації назви роману демонструє, як через перекладацькі рішення проявляються фундаментальні особливості національного світогляду, історичної пам'яті та культурних традицій. Це дослідження підтверджує, що художній переклад може слугувати своєрідним дзеркалом, у якому відображаються найглибші пласти національної культури та ідентичності.

Більше того, представлене дослідження відкриває перспективи для подальших наукових розвідок у сфері транскультурної комунікації, де художній переклад постає не лише інструментом міжмовного порозуміння, а й потужним механізмом глибинного діалогу культурних систем. Відтак, кожен перекладацький акт можна розглядати як унікальну герменевтичну практику, що дозволяє не лише транслювати зміст оригінального твору, але й репрезентувати складну мережу культурних смислів, архетипів та колективних світоглядних настанов різних національних спільнот.

Література

1.              Зорівчак Р. П. Український художній і науковий переклад у політико-культурологічній концепції Івана Франка // Наукові записки НАУКМА. Філологічні науки. 2015. Том 176. С. 53-59.

2.              Чижевський Д. Українська філософія // Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. Київ: Либідь, 1993. С. 167-188.

3.              Aldridge, J. A Captive in the Land. London: The Bodley Head, 1962. 256 p.

4.              Bassnett, S., Lefevere, A. Constructing Cultures: Essays on Literary Translation. Clevedon: Multilingual Matters, 1998. 143 p.

5.              Venuti, L. The Translation Studies Reader. 3rd Edition. New York: Routledge, 2012. 524 p.