Дяченко Катерина МОТИВНИЙ АНАЛІЗ РОМАНУ Н. ЧАЙКОВСЬКОЇ «ТРИ ОБІЦЯНКИ»

 

Дяченко К. О.

студентка 2-го курсу

Ніколаєнко В. М., к. філол. н., доцент

Запорізький національний університет

МОТИВНИЙ АНАЛІЗ РОМАНУ Н. ЧАЙКОВСЬКОЇ «ТРИ ОБІЦЯНКИ»

Роман «Три обіцянки» Н. Чайковської – це проникливий твір сучасної української літератури, створення якого стало можливим завдяки дослідженням різних історичних джерел, оскільки події відбуваються в 1938-ому році. У часи великого терору радянським режимом було організовано низку заходів, метою яких було придушення навіть найменшого опору режиму та тотальний контроль. Безпідставні звинувачення супроводжувалися тортурами і швидкими вироками, що найчастіше закінчувалися смертною карою або засланням. Жахливі катування випали на долі героїв роману. Йдеться не лише про абсурдність тоталітаризму, а й про боротьбу і мотивацію жити в цих всепроникної несвободи.

Твір має широку тематику, порушує важливі морально-етичні, соціальні та психологічні питання. Простежити широку тематику твору – не легке завдання. Але маємо мотив, який є способом реалізації теми. Мотивний аналіз як елемент сюжетно-композиційного рівня твору допоможе піднятися до розуміння його ідейно-тематичної цілісності.

Головна тема роману «Три обіцянки» включає життєвий матеріал, що охоплює час, відображений у творі. У центрі уваги – довоєнний етап, панування партійців у Києві та їх втручання в життя людей. «Чистки» з кожним днем проводяться інтенсивніше, ситуація загострюється, тому мотив абсурду проявляється через відображення дійсності, коли персонажі стикаються з жахливою реальністю і вплинути на хід подій не можуть. Бориса, чоловіка головної героїні Марини, визнано ворогом народу, бо в нетверезому стані голосно та необачно висловився про Сталіна і його політику: «Стримати п’яного чоловіка – те саме, що бігти назустріч буйному коневі, який зірвався з прив’язі: і коня не спиниш, і сам покалічишся» [11, с. 133]. Марина як дружина ворога народу отримує вирок: засудження за статтею 58-ою до восьми років ув’язнення. Експресивності до несправедливих звинувачень додає ставлення літературного героя до зображуваного: «Нонсенс. Парадокс. Нісенітниця» [11, с. 17].

У минулому родину Марини також не оминула жорстокість енкаведистів. Однією кулею «вбили» майже всю родину: вистрелили в її діда, потім померла мати від звістки про загибель батька, а згодом – бабуся. Біль і образа давали про себе знати упродовж років, бо «…якби той енкаведист не вистрілив і події не потягнули за собою одна одну, Марина не стала б такою черствою до себе і до інших». Та попереду – найтяжчі випробування в Акмолінському таборі, про які й гадки не мала.

 Аби зрозуміти ідею твору варто з’ясувати, що саме Н. Чайковська намагається донести до читачів. Марина була певна в тому, що «не існує такого злочину проти влади, за який можна було б прирікати жінок на подібні випробування» [11, с. 95]. Ця думка, перш за все, належить авторці, яка засуджує жорстоке комуністичне самоправство. Ніхто не має права на вирішення подальших людських доль.

Мотив втрати відіграє значну роль у формуванні характеру не тільки Марини, завдяки чому персонажі заохочують себе до боротьби або прирікають на поразку. Жінки, які перебувають в нелюдських умовах, то опускають руки, то з новою силою хапаються за життя. Але борються ті, кого чекають вдома діти. Звідси відкривається новий мотив, який формує вужчу тему – материнство. Марина, зазнавши морального та фізичного насильства з боку начальника табору, не хотіла бачити дитину, яка мала народитися від нього. Та її син не був схожий на свого батька, «…він мав її темні очі, її форму губ, таке саме високе чоло й таке саме чорне волосся» [11, с. 327], і тоді зрозуміла, що «…з часом сприйме його як свою частинку. Невід’ємну частинку, яку виносила й народила» [11, с. 328]. Аби не лишити дитину напризволяще, з’являється мотивація вийти на волю живою й знайти хлопчика.

Мотив смерті підштовхує до розуміння важливої теми: один в полі не воїн. Щоденні звістки про загибель жінок наводили страх і паніку, тож бранки всіляко підтримували одна одну, аби смерть не забрала чиєсь життя: підбадьорювали, молилися гуртом, разом протистояли випробуванням, зміцнюючи дух одна одної, спільно виживали, бо «відлюдник може довго протриматися на волі, але не в засланні» [11, с. 181]. Тому важливе місце у творі займає тема вміння отримувати допомогу та надавати взаємну підтримку. Це стає невід’ємною частиною взаємин між героями та підкреслює, що людині іноді потрібно визнати свою вразливість.

Обіцянка – центральний мотив твору, реалізація якого пов’язана з трьома зобов’язаннями, що взяла на себе Марина. Виконані доручення – це символ вдало пройденого шляху. Героїня змогла подолати труднощі й досягла мети, що є підтвердженням сили характеру. Їй вдалося знайти сина, завдяки якому, фактично, вижила; дізналася, де похований батько (вона обіцяла поховати його поруч з мамою, але без доньчиної участі так і сталося). Також у таборі Марина пообіцяла одній жінці, яка передчувала свою неминучу смерть. що знайде її дочок і віддасть їм серветки, вишиті їх мамою. Ця остання дотримана обіцянка – не лише буквальне зобов’язання, але й глибокий моральний обов’язок, завдяки якому героїня досягла духовної перемоги.

Отже, мотив відіграє ключову роль у забезпеченні ідейно-тематичної цілісності літературного твору. Він допомагає поглибити та конкретизувати тематику, викреслити головну ідею, дозволяє читачеві краще зрозуміти задум автора. На прикладі роману «Три обіцянки» розуміємо, що мотиви абсурду та жорстокості формують його основну тему – свавілля радянської влади в часи великого терору. Втрата, смерть, обіцянки – складники побічних тем, які становлять тематичне розмаїття.

Література

1.      Ткаченко А. О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства) : підручник для студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2003. 448 с.

2.      Чайковська Н. Три обіцянки. Роман. Київ : Нора-Друк, 2023. 384 с.