Работягова Аліна ПЕРСОНАЖНА СИСТЕМА РОМАНУ Т. ПАХОМОВОЇ «Я, ТИ І НАШ МАЛЬОВАНИЙ І НЕМАЛЬОВАНИЙ БОГ»

 

Работягова А. О.

студентка 2 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Горбач Н. В., к. філол. н., доцент

 

ПЕРСОНАЖНА СИСТЕМА РОМАНУ Т. ПАХОМОВОЇ
«Я, ТИ І НАШ МАЛЬОВАНИЙ І НЕМАЛЬОВАНИЙ БОГ»

 

Письменники часто зосереджуються на трагічних історичних подіях, щоб нагадати про страшні винищення цілих націй, розкрити глибину людських страждань та висловити протест проти тиранії. Багато творів у світовій літературі присвячено геноциду євреїв під час Другої світової війни. Знаковим у сучасній українській літературі є роман Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог».

Тема геноциду єврейського народу у творі «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» Т. Пахомової ставала об’єктом дослідження Н. Горбач,  О. Миронюк, Т. Пінчук, В. Разживіна, проте ґрунтовного аналізу персонажної системи роману не було проведено.

Мета розвідки – дослідити персонажну систему роману «Я, ти і наш мальований і немальований Бог». Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: встановити систему образів роману; дати характеристику їм.

Актуальність дослідження полягає в потребі всебічного аналізу персонажів та формуванні цілісного уявлення про відображення теми Голокосту в романі Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог».

Визначення художнього образу є складним і неоднозначним, його сутність дотепер слугує темою для дискусій. Літературознавцями використовуються різні підходити до класифікації образів художнього твору, що, безсумнівно, є наслідком відсутності єдиного визначення самого образу. На думку О. Галича, систему образів художнього твору становлять образи дійових осіб, образи творця та адресата твору, образи природного та речового оточення [див.: 1, с. 142].

Одним із найважливіших елементів художнього твору є персонаж – образ дійової особи, що виконує роль об’єкта розповіді і сприймається як певна жива або умовно жива істота. Персонажі, об’єднані у цілісну групу, складають систему, що представляє частину художнього твору, тісно пов’язану зі змістом.

У романі «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» Т. Пахомової зображено геноцид євреїв у часи Другої світової війни на Львівщині, де діяло одне з найбільших гетто на території України.

Загалом у творі можна виділити три основні групи персонажів: 1) образи жертв Голокосту; 2) образи рятівників нації; 3) образи представників окупаційної влади.

У центрі подій – три родини. Перша – єврейська сім’я Зільберманів, що має власний ювелірний бізнес. Вони дотримуються релігійних звичаїв та обрядів, водночас мирно співіснують з людьми інших культур. У цій категорії персонажів втілено страждання й гноблення всього єврейського народу, що безпідставно був позбавлений будь-яких прав.

Серед родини Зільберманів найбільше виділяється образ Естер – лагідна та вразлива, на перший погляд, жінка, «ідеальна кандидатка в дружини для єдиного сина Аарона» [3, с. 15]. Її образ розкривається протягом усього роману, зростання свідомості Естер відбувається внаслідок моральних та фізичних страждань: вона була свідком смертей рідних, мук абсолютно незнайомих їй людей. Вступивши у протиборство з безжальними життєвими обставинами, єдиним обов’язком героїні стає збереження життя своїм дітям. Вона недоїдає та погано спить, працює за двох, коли дочка Міріам від емоційного шоку не може виконувати накази окупаційної влади.

Тема батьківства виражена в образі сорокарічного Аарона Зільбермана, який втілює образ ідеального батька та чоловіка. Наражаючись на небезпеку, аби захистити найрідніших людей, чоловік відправляється в невідомість. Аарон витривалий психологічно та емоційно, здатен зберігати холодний розум навіть перед обличчям смерті. 

Старше покоління родини Зільберманів представлено образами бабусі Цилі та дідуся Якова, яким відведено не багато часу у творі. Героїня змальовується доброю і привітною, хоча й тримає завжди все під контролем і здається недоброзичливою. Яків – серйозна й мудра людина, котра своє життя присвятила сімейній справі – створенню прикрас. Об’єднує цих персонажів любов до онуків.

Прикута увага Т. Пахомової й до молодших членів родини Зільберманів. Тринадцятирічний Давид розумний, стриманий та ввічливий хлопець. Він неодноразово дивував дорослих своїми недитячими філософськими питаннями: «А чи є у тварин душа, от у тієї ж курки, наприклад?» [3, с. 30]. Війна підштовхує його до екзистенційних питань, давати відповіді на які випадає Естер.

У романі письменниця виводить образ Мірочки, що втілює щасливих і безтурботних людей, які зламалися під тиском машини смерті. Нелегким випробуванням для дівчинки стала втрата улюбленої бабусі: «…щось сталось із Мірою: вона перебувала в повному заціпенінні…» [3, с. 65].

Не залишаються байдужими до страждань інші персонажі роману. Образи-персонажі рятівників представлено двома іншими сім’ями – полькою Ядвігою та її чоловіком Іваном і сином Збишеком, українською родиною Врублевських.

Сім’я Ядвіги стала єдиним джерелом безпеки у воєнному Львові. Жінка не втрачає людяності, тож після початку військових дій вона приймає важке рішення: «Я буду вам і далі допомагати, Естер. Не за плату, ні… Можете на мене зі Збишеком розраховувати…» [3, с. 41]. Чоловік польки, хоч і постає крізь призму сприйняття агресивною та ненадійною людиною, «…і взнаки не дав, що знайомий із родиною» [3, с. 67], чим врятував життя маленькій Мірі. Образ хлопця з бідної родини втілюється в шістнадцятирічному герої Збишеку. Він стає вікном у реальний світ для Зільберманів, від якого вони були відділені тиранією нацистів. Ризикуючи життям, Збишек знаходить їх по каналізаційним мережам і періодично приносить Естер та дітям їжу.

Прототипами української родини стали справжні Праведники народів світу – Січевлюки-Врублевські [3, с. 100]. Рішення про порятунок Зільберманів Т. Пахомова обґрунтовує особистою трагедією родини. Вони бажали врятувати Мірочку, що була схожа на їхню померлу дочку: «Мар’янка… Знову вдома…» [3, с. 149].

Приходить на допомогу й ромка Гіта, поплатившись за це своїм життям.

Причетні до порятунку єврейської родини люди різних національностей, за словами Н. Горбач, «уособлюють детальну модель міжнаціональної комунікації, передану авторкою метафорою танцю» [2, с. 86], в якому слід вміти відчувати інших. Ці образи свідчать, що національні чи релігійні відмінності не перешкоджають порозумінню людей.

Рятівниками стають не тільки люди, а й тварини, хоч і не усвідомлюють свою роль у порятунку, наприклад, коза Козетта, курочка Коко й півень-охоронець Вогник.

Негативні образи в романі є джерелом конфлікту в сюжеті, уособленням зла. Представлені персонажі готові йти по головах заради кар’єрного росту або власних принципів. Таку руйнівну силу яскраво відтворено в образах майора Шнітке та Юрка. Шнітке постає як типовий образ представника загарбницької влади. Зневажливе ставлення до єврейського народу підсилюються родинними зв’язками: його родичка, тітка Ельза, одружилась з євреєм «…і тим фактом мало не зіпсувала йому військову кар’єру…» [3, с. 78]. Юрко Коц – деспот, який у справах керується виключно особистими мотивами. Його мета – зруйнувати міцну родину Врублевських, щоб бути разом із Марією. За це він готовий навіть на вбивство.

Єдиним персонажем, якого гризе совість за співпрацю з окупаційною владою, є перукар Зілмах: «Пробачте, пане Аароне, мене взяли за перекладача… Мої батьки з Німеччини…» [3, с. 56].

Отже, аналіз персонажної системи твору Т. Пахомової «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» призвів до висновків, що кожен персонаж відіграє важливу роль у формуванні громадської думки й ідейно-естетичного задуму. Шляхом класифікації образів зафіксовано такі типи як: образи жертв Голокосту, образи рятівників та образи представників окупаційної влади. Письменниця акцентує на внутрішньопсихологічному світі героїв, їх почуттях, темпераменті та героїзмі.

Література

1.               Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: підручник / за ред. О. Галича. 2-ге вид. Київ : Либідь, 2005. 488 с.

2.               Горбач Н. Свій, чужий, інший – межі чутливості в прозі про Шоа. Голокост: художні виміри української прози : монографія / за заг. ред. І. Павленко. Дніпро : Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2019. С. 70–95.

3.               Пахомова Т. Я, ти і наш мальований і немальований Бог : роман. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. 192 с.