Руденко Анастасія ОБРАЗИ ПЕРСОНАЖІВ-ПЕРЕСТУПНИКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ: СПРОБА ПОЛІАСПЕКТНОГО АНАЛІЗУ

 

Руденко Анастасія

студентка 3 курсу

ВСП «ЕПФК ЗНУ»

Наук. кер.: Доброскок С.О., к.філол.н., доц.

 

 Образи персонажів-переступників в українській літературі: спроба поліаспектного аналізу

 

Тема переступництва постає чи не в кожному творі української літератури. Як правило, такий сюжет будується навколо протагоністичних персонажів, які відзначаються акцентуацією тих чи інших характерологічних рис. Відтак реципієнт, окрім занурення в сюжет, опиняється в епіцентрі людських вчинків, які не завжди відповідають морально-етичним нормам або неоднозначно оцінюються читачами.

Метою нашого дослідження стала спроба виділити та проаналізувати образи переступників у творах української літератури в криміналістично-психологічному контексті. За основу нами було взято типологію злочинців у творах І.Франка, запропоновану Аллою Швець [1] на основі інтерпретації кримінального сюжету в прозі відомого Каменяра. Авторка наукової розвідки «Злочин і катарсис» розглядає генезу, мотиви та психологію вчинків лиходіїв, що, відповідно, дає нам змогу ширше поглянути на проблеми злочину, каяття й покарання у творах інших авторів.

Об’єктом запропонованого дослідження стали твори, передбачені чинною програмою ЗНО з української літератури. У процесі роботи було використано такі методи: порівняльно-історичний, біографічний, типологічний, психоаналітичний, інтерпретаційний.

Персонажів-переступників А.Швець [1] поділяє на такі типи: меркантильний, авантюрний, патологічний, ситуативний, альтруїстичний, імпульсивний, деструктивний і садистичний. До меркантильного типу, якому властиве скоєння злочину «задля матеріальної наживи, корисних власницьких інтересів» [1; с. 87], відносимо Возного Тетерваковського з п'єси «Наталка Полтавка» І. Котляревського, гетьмана Івана Брюховецького з історичного роману «Чорна Рада» П. Куліша, головного героя урбаністичного роману В.Підмогильного «Місто» Степана Радченка, Грицька з роману у віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко та Тугара Вовка з історичної повісті «Захар Беркут» І. Франка. Мотиви хитрування й лицемірства класичної «триксерної» [2; с. 499] поведінки притаманні всім зазначеним героям.

Яскравим прикладом авантюрного типу є антагоніст Кирило Тур («Чорна Рада»). Схильність до злодійських, авантюрних вчинків, непоступливий, впертий характер, віртуозність, що вказує на схильність до ризику, а також екстраверсійна поведінка – є тими рисами, що притаманні цьому типу.

«Застрявально-збуджені особистості» (за К. Леонгардом) патологічного типу вирізняються несвідомістю скоєння злочинів; емоційна нестабільність та егоїстичність характеру породжує нездорову жагу до помсти. Чіпка Варениченко з роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» від дитинства мав глибокі психоемоційні проблеми, що призвело до невміння опиратися злочинам, «коли лишень потрапляв в обставини, якi сприяють злочинним діям» [1; с. 100]. Схожа поведінка і в антагоністичного героя пригодницького роману І. Багряного «Тигролови», майора Медвина. Наділений достить сильною атлетичною тілобудовою, що вирізняється фізичною міццю, яка в моменти емоційної збудженості проявлялась у найстрашніших формах насилля: «Що він з ним не робив!.. Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби... Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі...» [3; с.23.].

Дуже близьким за психологічними ознаками до патологічного  типу є садистичний, або деструктивний, риси якого наявні у вище згаданого майора Медвина. Деструктивна енергія супроводжується проявами садизму та неймовірно сильним бажанням «поглинути» людину, зробивши її об'єктом власної волі. Жага підкорити собі іншу людину керувала і головним героєм роману «Місто»: «Він почував свою над нею владу і хотів, щоб вона корилась. Вся прикрість його на ній зосереджувалась, і він, може, вдарив би її, коли б вона надумала сперечатись» [4; с.38.]. Наділені рисами садизму татари-розбійники з історичної пісні «Ой Морозе, Морозенку», герої психологічної новели М. Хвильововго «Я (Романтика)» Я, Доктор Тагабат, а також Бурунда – монгольський командир з повісті «Захар Беркут» І. Франка.

Завзяті фанатики правди відносяться до альтруїстичного типу переступників. Страждаючи на таке психічне захворювання як фанатизм, що в перекладі з латині означає «несамовитість», вони легко піддаються пропагандистському впливу, сліпо сповідуючи божевільні ідеї. Згадуючи пророка Мойсея з Франкової поеми, який 40 років водив єврейський народ пустелею до Обітованої землі, розуміємо: факт жертовності тут однозначно присутній. Доказом цьому виступає оповідач Я новели «Я (Романтика)». Вбивши матір, він довів свою вірність системі, бо ніхто не міг стати перепоною на шляху ЧК. Ще один правдошукач, Чіпка, маючи реальні психологічні проблеми, виправдовував свої вчинки високими словами про пошук правди.

Переступників ситуативного типу можна назвати «випадковими злочинцями». Від попередніх типів вони відрізняються індивідуальністю поведінки у трагічній ситуації та відсутністю патологічних феноменів. Дуже складно зрозуміти психосоматику скоєного злочину, чому певна ситуація в житті людини провокує на гріх. Переступник, маючи суб'єктивне бачення своїх вчинків, здатен до самоаналізу та усвідомлення того, що скоєний злочин є результатом тієї ситуацією та несправедливості суспільства, в якому він перебуває. Представниками цього типу є Возний Терерваковський з п'єси І. Котляревського, Мотря з «Кайдашевої сім'ї» І.Нечуя-Левицького, Гриць Летючий з новели «Новина» В.Стефанника та покритка Катерина з однойменної поеми Т. Шевченка.

Оскільки тема нашого дослідження передбачала поліаспектний аналіз образів-переступників, вирішено було не обмежуватися психологічним та літературним контекстом, адже мова, в першу чергу, йде про злочинців. Посилаючись на Кримінальний кодекс України, ми розглянули злочини деяких з переступників і присудили їм покарання:

1)    Чіпка Варениченко карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років за статею 115 ККУ. Умисне вбиство двох або більше осіб.

2)    Майор Медвин карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю  на сторок до трьох років. За статею 365 ККУ. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.

3)    Степан Радченко карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк за статею 120 ККУ. Доведення до самогубства.

Аналізуючи злочини переступників з психологічної позиції, краще вдається зрозуміти сутність їх вчинків, а також те, що спровокувало на переступ. Так відкривається повна картина подій, їх послідовність і циклічність. Подібний нетрадиційний погляд на аналіз вчинків персонажів видається доволі цікавим, обумовленим майбутнім фахом студентів і може бути розширений до рівня компаративного аналізу з персонажами-персетупниками творів зарубіжної літератури.   

Література

1.     Швець А. Злочин і катарсис : Кримінальний сюжет і проблеми художнього психологізму в прозі Івана Франка / Наук. ред. Є.К. Нахлік. Львів, 2003. 236 с. / У надзаг. : НАН України. Львів. від-ня Ін-ту літ. ім. Т.Г.Шевченка. («Франкознавча серія». Вип. 5.).

2.     Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 2 : М – Я / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. – К : ВЦ «Академія», 2007. – 608 с. (Енциклопедія ерудита).

3.     Багряний І. Тигролови : роман та оповідання / І. П. Багряний. – К. : Молодь, 1991. – 263 с.

4.     Підмогильний В. П. Місто : роман / Валер’ян Підмогильний. – К. : Знання, 2020. – 287 с.