Федик Тамара ХУДОЖНЄ МОДЕЛЮВАННЯ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІЙОВОЇ ОСОБИ (НА МАТЕРІАЛІ П’ЄСИ О. МИКОЛАЙЧУКА ТА НЕДИ НЕЖДАНОЇ «ОНОРЕ, А ДЕ БАЛЬЗАК?»)

 

Федик Т. О.

магістрантка І курсу

Київський університет імені Бориса Грінченка

Наук. кер.: Вірченко Т. І., д-р філол. н., професор

 

ХУДОЖНЄ МОДЕЛЮВАННЯ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ
ДІЙОВОЇ ОСОБИ (НА МАТЕРІАЛІ П’ЄСИ
О. МИКОЛАЙЧУКА ТА НЕДИ НЕЖДАНОЇ «ОНОРЕ, А ДЕ БАЛЬЗАК?»)

 

Систематична увага до нових здобутків у царині літературознавства дає підстави твердити, що з кожним роком стрімко зростає кількість міждисциплінарних розвідок у гуманітаристиці. Найбільш поширеними в літературознавстві є міждисциплінарні студії, спрямовані на вивчення художніх текстів крізь призму психології, серед них дисертації Л. Каневської, С. Михиди, Н. Веселовської тощо. Увага дослідників зосереджена переважно на пошуках маркерів психологізму при творенні персонажів. Водночас залежність і адиктивна поведінка в таких дослідженнях згадуються побіжно. Також варто зауважити, що родова своєрідність драми – дія і переважання мовлення дійових осіб над авторськими думками – це той потенційний матеріал, у якому може бути виявлена адиктивна поведінка дійових осіб. Отже, дослідження актуальне й на час.

Мета дослідження – здійснити аналіз художнього моделювання адиктивної поведінки Кноте на матеріалі п’єси О. Миколайчука та Неди Нежданої «Оноре, а де Бальзак?» задля апробації методики дослідження поетики адикції у драматургічному творі.

Для реалізації окреслених завдань були використані такі методи аналізу, як аналітичний, описовий та метод моделювання.

Методика дослідження включає в себе три етапи: виокремлення ознак адикції, які потенційно можуть бути втілені засобами драматургічного твору; кількаразове прочитання твору з метою пошуку дійових осіб із залежністю та конструювання художніх моделей адиктивної поведінки; наостанок – підсумування результатів дослідження щодо нової інтерпретації п’єси внаслідок зміни кута сприйняття біографічної драми.

Для реалізації дослідження варто з’ясувати зміст базової термінології. Під «залежністю» Анна Лембке пропонує розуміти «тривале й компульсивне споживання речовини чи нав’язливу поведінку попри згубні наслідки для себе й інших людей» [1, с. 20]. Наявність залежності в особистості пояснює появу нового терміну – «адиктивна поведінка». Н. Мехтіханова пропонує трактувати це поняття як «одну з форм девіантної поведінки з формуванням прагнення уникнення реальності шляхом зміни психічного стану» [2, с. 5]. Переважно дослідники пропонують розрізняти особливості кожного виду адикції, проте Н. Мехтіханова виокремила низку ознак, якими можна охарактеризувати будь-яку залежність: компульсивна поведінка; нездатність отримувати задоволення від речей/діяльностей відмінних від об’єкта залежності; негативні емоції викликані діями оточуючих, які спрямовані на припинення підживлення нездорового задоволення; почуття тривоги внаслідок спроб позбутися залежності; маніпуляції з оточуючими задля досягнення своїх цілей, які стосуються об’єкту залежності; поведінка, яка загрожує психічному та фізичному здоров’ю; часті зміни настрою, непередбачувані реакції на розмови про залежність або об’єкт залежності [2, с. 7].

Для розуміння, як саме реалізуються моделі адиктивної поведінки у драматургічних творах, важливе врахування специфіки творення дійових осіб, яка полягає у формуванні образів дійових осіб шляхом зображення їхніх дій та вчинків, частково – у самохарактеристиках та характеристики іншими дійовими особами. Аналіз змісту ключових понять дослідження та специфіки творення дійових осіб п’єс дає підстави виокремити яскраві ознаки адиктивної поведінки, які можуть бути зреалізовані засобами драматургії: компульсивна поведінка,  реакція особистості на згадку про її залежність або об’єкт залежності, маніпуляції з іншими людьми для досягнення власних цілей, пов’язаних із об’єктом залежності.

У біографічній п’єсі «Оноре, а де Бальзак?» наявні чотири дійові особи: Евеліна Ганська, Оноре де Бальзак, Кноте та Анна. Прототипи дійових осіб – відомі постаті, образи яких стали основою при формуванні характерів персонажів. Насправді, біографічна складова – є лише полотном п’єси, на якому драматурги творять систему адиктивних образів.

Найбільш яскраво вираженим носієм адиктивної поведінки є Кноте. Впродовж твору спостерігаємо нав’язливе бажання лікаря постійно бути поруч з об’єктом своєї залежності спричиняє перебування Кноте у маєтку Ганських, незважаючи на самопочуття мешканців будинку. Усвідомлення, що зв’язок з об’єктом залежності може бути втрачений через можливе одруження Евеліни, пригнічує Кноте, тим самим пробуджуючи у ньому відповідний поведінковий патерн залежної особистості – існування можливе лише за умови підтримки емоційного контакту з об’єктом адикції, тобто перебуваючи поруч з Евеліною: «Тепеp і Веpхiвня, а pазом з нею i ваш покipний слуга, скpомний лiкаp Кноте, навiки закаpбуються в iстоpiї людства» [3, с. 124]. Ймовірність втрати об’єкта залежності є тригером для адиктів, тому Кноте готовий на все, у нього з’являється нова мета –  скасування весілля та руйнування стосунків графині з письменником. Задля досягнення цілі Кноте обирає метод маніпуляції. Він намагається вплинути на переконання Евеліни Ганської: «Ви pозумна жiнка. Я зовсiм не знаю пана де Бальзака. Але шлюб iз письменником – ви pозумiєте... Митцi – стpашеннi егоїсти, не здатнi кохати по-спpавжньому» [3, с. 123]. Кноте не відчуває жодних етичних та моральних меж і, користуючись професійним становищем, навіть вдається до вигадування смертельних діагнозів для Оноре задля відмови Еви від ідеї з одруженням: «З його дiагнозом тpапляються суїцидальнi настpої <…> Суїцидальні – спpямовані на самогубство... В цьому станi для нього небезпечнi будь-якi хвилювання» [3, с. 144]. Провокації лікаря не діють на графиню, тому він ухвалює рішення вплинути на вибір Евеліни через доньку.

Отже, з’ясування змісту базової термінології та специфіки творення характерів дійових осіб дали можливість виокремити ознаки залежності, які потенційно можуть бути зреалізовані у драматургічному творі. На матеріалі п‘єси О. Миколайчука та Неди Нежданої «Оноре, а де Бальзак?» на прикладі однієї дійової особи – Кноте, реалізовано апробацію методики дослідження поетики адикції, результати якої свідчать, що залежність дійової особи п’єси виражається через компульсивну поведінку, різкою зміною настрою внаслідок згадки про залежність або об’єкт залежності та маніпуляцій з іншими персонажами.

Література

1.  Анна Лембке. Дофамінове покоління. Київ : Лабораторія, 2021. 208 с.

2.  Мехтиханова Н. Психология зависимого поведения. Москва : Флинта, 2014. 158 с.

3.  Миколайчук О., Неда Неждана. Оноре, а де Бальзак? // У пошуку театру. Антологія молодої драматургії. Київ : Смолоскип, 2003. С. 119–155.