Тарушко К.,
учениця
9 класу
Класс
Н. П.,
учитель української літератури
комунального
закладу «Запорізька спеціалізована
школа-інтернат
II-III ступенів «Козацький ліцей»
Запорізької
обласної ради
Наук. кер. :
Кравченко В. О., к. філол. н., доцент
МОТИВ БОЛЮ У «МОЛИТВІ ДО МОВИ» К. МОТРИЧ
Особливим у
творчому доробку К. Мотрич є жанр притч-молитов: «Молитва до мови»,
«Молитва за убієнних голодом», «Молитва за Україну».
Про жанр
молитви наявні наукові розвідки В. Бурій, І. Даниленко,
С. Демченко, Г. Новікова та ін.
Мета
дослідження – розкрити ідею
відродження національного духу, проаналізувати образи та жанрову специфіку «Молитви
до мови» К. Мотрич.
«Молитва до
мови» К. Мотрич – це поетична проза. Кожен рядок у творі засновується на
довершеності ліричного переживання, самодостатності художнього чуття.
Переважаючим настроєвим чинником твору є мотив болю, який сприймається як
абстракція.
Сьогодні в
Україні мовна проблема є однією з найактуальніших. На перший погляд, це дивно,
адже єдиною державною мовою давно проголошено українську. Однак проблема
функціонування рідної мови й досі існує.
Письменниця
намагається прославити рідну мову за допомогою авторських епітетів. У «Молитві
до мови» її названо «цілющою джерелицею», «вогненною», «пречистою»,
«незайманою». Силу мови утверджено засобом заперечення: «Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не прекрасна, не
свята, не вічна єси» [23].
К. Мотрич
звертається до найбільшої цінності нації, просить простити нерозумним дітям
яничарство, воскреснути й забуяти розкішним цвітом.
Головним
персонажем твору є українська мова, яка постає втіленням всіх чеснот людини.
Письменниця бачить її і «Пресвятою Богородицею», і «Мудрою Берегинею» народу, і
«Стражденицею», великомученицею, «Матір’ю-Божою»,
розіп’ятою на хресті мук. Водночас це і вбога
прочанка з простягнутою рукою, осквернена й знеславлена своїми дітьми. Вона
знаходить найкрасивіші слова, щоб возвеличити її: «З
чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води,
від зорі і місяця народжена!» [23].
К. Мотрич
говорить про мову, як про найчистішу та найсвятішу істоту на землі, наділяючи
її живими якостями. І тому мова постає перед читачами як справжнє духовне
начало: «Мова наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в степах піймана, на
курному шляху зґвалтована, в дикий кривавий ясир погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на
тому торжищі продана!»
[23]. Святість мови
виявляється в її здібностях зцілювати втомлених духом людей, давати їм наснагу,
здоров’я та довгі роки життя, дарувати безсмертя. Мова для письменниці – і Бог, і Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія.
Авторка всім нагадує, що саме мова стояла на сторожі коло вівтаря
національного храму, вона не впускала туди «…злого духа виродження, злого духа
скверноти, злого духа ганьби», і вона освячувала козацькі душі спасенними
молитвами й небесним вогнем очищення, святими водами, щоб не змалів і не
перевівся народ український. А ще мова множила край «…веселий, святоруський і
люд хрещений» талантами, невмирущим вогнем пісень, наповнюючи душі «…Божим
сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення» [23].
К. Мотрич
пояснює, що мова дуже сильна, бо «…її джерела б’ють
десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала
силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу
джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово» [23].
За допомогою
повторюваного дієслова «прости» авторка на колінах вимолює прощення. Це слово
звучить рефреном у творі. «Прости ж їх, рідна! Прости
гріхи їхні вільні й невільні! Прости той чорнобильський плід і те дике зілля,
що густо вродило на нашому трагічному лану. І прости цю велестражденну землю,
на якій диявол справив моторошне весілля» [23].
Українську
мову хочуть знищити. Усі страждання рідного слова – від його носіїв, які
немудро відсторонилися від нього. На території України можна почути будь-яку мову,
і лише маленький відсоток говорить рідною українською. Надто важливими і
вражаючими є слова авторки, у яких – втрата, забуття, знецінення мови: «Передчасно постаріла, змаліла, на хресті мук розіп’ята, на
палю посаджена, за ребро на гак повішана дітьми-покручами. Стражденице,
великомученице, Матір-Божа наша, в сибіри й на колими погнана, в соловецьких
ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом
розтоптана, стонадцять раз розстріляна, Чорнобильською смертю засіяна»
[23]. Тому письменниця й звертається у формі
молитви від усього українського народу до божественної основи, яка має
втілитися в мові: «Забуяй віщим і вічним Словом від
лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську
землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!» [23].
Метафорична
мова твору («…караючий Третій Ангел, що протрубив у
ніч із 25 на 26 квітня за дев’ять днів до воскресіння Спасителя»), знання
історії мови, возвеличення її сили закодовано в цій молитві: «Я ж Тебе викликаю
із нетрів, із боліт, із забуття, я ж висвячую Тебе святою водою і священним
вогнем я ж самоспалюючою любов’ю своєю відганяю від Тебе злих духів, молюся за
Тебе і на Тебе, скроплюю живою водою воскресіння, виціловую лик Твій
скорботний, Матір Божа, Мово мого народу!» [23].
Отже, К. Мотрич
у «Молитві за мову» дає змогу українцям переосмислити бачення й відношення до неї,
зрозуміти помилки й виправити їх.
Література
1. Мотрич К. Молитва
до мови. URL : «https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4141
(дата звернення : 15.02.2021).
У чому актуалтність даного твору на сьогоднішній день?
ВідповістиВидалитиДякую за запитання! Молитви К. Мотрич
Видалитивирізняються духовною тематикою, емоційністю, образністю, неповторним
стилем, що й є актуальністю нашого дослідження. Її матеріали
можуть бути використані в подальшій розробці літературознавчих проблем з
обраної теми, у факультативних курсах з історії української літератури в
школах.