Кондратенко Л.О.
студентка 3 курсу
Комунальний заклад «Харківська
гуманітарно-педагогічна академія»
Харківської обласної ради
Наук. кер.: Масло О.В., к. філол. н., доцент
АВТОРСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ У
ТВОРЧОСТІ ДАРИ КОРНІЙ «ГОНИХМАРНИК»
Вступ. На сьогодні в літературознавчих дослідженнях актуальності
набуває аналіз авторського міфотворення та архетипних образів у творчості сучасних
українських письменників, адже концептуальна сфера міфотворчості акумулює не
тільки світобачення автора, а й національну картину світу. У слов’янській міфології закодоване сприйняття навколишнього світу,
вірування, традиції людей, які проживали на території розселення слов’янських
народів у дохристиянські часи. Міфологічні слов’янські образи репрезентовані у
творчості таких письменників, як Леся Українка, Б.-І. Антонич, Олександр Олесь,
П. Тичина, В. Сосюра, Є. Маланюк, Ю. Покальчук, В. Шевчук та ін.
Мета роботи. Окреслити особливості міфопоетики в романі «Гонихмарник»
Дари Корній.
Матеріали й методи. Творчість Дари Корній досліджували В. Пуголовка,
К. Лобань, А. Гурдуз, Л. Романенко, О. Мізінкіна, А. Кара.
В. Пуголовка дослідила жанр фентезі у творчості письменниці; К. Лобань, А.
Гурдуз – міфопоетичну основу творів; Л. Романенко – мотиви кохання у творах
письменниці; О. Мізінкіна та А. Кара звернули увагу на фольклорний наратив
у контексті роману «Щоденник Мавки».
Результати та обговорення. Підґрунтям роману Дари Карній є слов’янська
міфологія. Світогляд давніх слов’ян базувався на гармонійних відносинах між
людиною та природою. Прикладом є опис пралісу, який з давніх-давен вважався
могутньою силою, навіть богом, який дає засоби для існування людині:
«Зі всіх боків до села тулився праліс — суворий приятель та
поважний батько. Своєю силою він
боронив село та його мешканців від вітровіїв і лихого ока» [2, с.58].
У романі згадується значна кількість містичних творінь, які населяють ліс,
що персоніфікується шляхом використання дієслівного ряду: «Довгими зимовими
вечорами вона багато читала, слухала бабусині казки та легенди про Перелесників, Полісунів, Щезників,
Перестрічників, Мавок... Ліс для неї став другою оселею, у якій мешкали оті
чарівні істоти з бабусиних легенд. Добрий вірний приятель! Він галайкотів, щебетав, джерґотів, сердився,
шаленів, хвилювався, радів, тішився, ридав, побивався, реготав, глузував,
жартував, створюючи власний настрій, залежно від пори року, доби, погоди..»
[2, с.59]. Міфологічні образи зображуються на тлі давніх українських лісів: «Неподалік,
підпираючи сосну й схрестивши на грудях руки, стояв, усміхаючись, Ігор.
Високий, дужий, широкоплечий, наче Вернидуб із казки» [2, с.69]. Природа в Дари Корній опоетизована, більшість
міфічних образів пов’язана з рослинним та тваринним світами: «Бабуся говорила,
що верба — то символ розлуки. Тож біля жодної сільської господи того дерева не
зобачиш. А навколо цвинтаря ті плаксиві, завжди сумні дерева направду говорили
про розлуку, опускаючи журно під ноги свої руки-віти, схилившись у вічному
смутку» [2, с.83]; «Кінь щез. Замість нього на відстані трьох кроків стоїть
старий козак. Його оселедець обсмалений. І чому Аліна не здивована?» [2, с.315].
Одним з головних персонажів роману
є Гонихмарник – міфічна істота, яка
може керувати хмарами та контролювати дощ. Гонихмарник
не може існувати без носія, зазвичай це чоловіки. Також гонихмарника називали Градобуром. Уперше про Градобура згадує В. Войтович у своїй
розвідці «Українська міфологія»: «Градобур ( або градівник) – це людина,
яка вміє відвертати град, відводити хмари й дощ, як і хмарник, знає мову тварин
і птахів» [1, с.116].
Письменниця наділяє Гонихмарника
рисами мужнього, розумного, красивого хлопця, але потім стає зрозуміло, що це
лише зовнішня оболонка, а насправді Градобур
– це старезний сивий дід, для якого немає нічого святого. Часто у творі носія
гонихмарника називають «дводушником»,
істотою, яка має дві личини: один – вродливий, добрий юнак, інший – страшний,
огидний вивертень. Отже, Градобур – це чоловік, сили якого
залежать від істоти, яка сидить усередині нього та може володіти думками,
почуттями та діями носія. Письменниця зображує і сам процес «керування хмарами»
Міфологічний образ Гонихмарника
Дара Корній розшифровує словами одного з персонажів твору, а саме – бабусею
Ірини: «О, то сильний та небезпечний
чоловічина! То перевтілений дводушник… Дводушник,
унученько, то напівлюдина, напівнечистий. Часто він допомагає, приганяючи під
час посухи хмари, як ото тепер, але буває, шо принаджує град і грози, навіть
смерчі.» [2, с.62]. Через те що Градобур
уміє керувати хмарами та дощем, можна дійти висновку, що він є нащадком таких
язичницьких богів, як Сварог, Перун,
Світовид. Не можна однозначно сказати, це хороша чи погана істота, бо
впродовж твору можна спостерігати дводушництво Гонихмарника не лише в прямому сенсі, а й у його вчинках: «З
картини виливається на волю тонюсінька цівочка світла. Вона мерехтить від блиску
лампи, на якусь мить зависає в повітрі і починає наближатися до Марти, до того
місця, де в людини сонячне сплетіння. Це триває лишень декілька секунд. Все.
Промінчик згас, він у Марті. Гонихмарник став жінкою, чи то жінка вперше стала
Гонихмарником.» [2, с. 280].
Висновки. Отже, звертаючись до слов’янської міфології, Дара Корній
наближує читачів до давніх, частково забутих створінь, знайомить з образами
природи, змальовує красу України. Міфологічні персонажі, зображені у творі,
допомагають краще зрозуміти світобачення наших предків. Роман «Гонихмарник»
виділяється з-поміж інших сучасних творів тим, що Дара Корній відтворює давню
слов’янську міфологію через призму сучасного світу, зображує міфологічні образи
в контексті взаємодії з людьми.
Література
1. Войтович
В. М. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. 662 с
2. Корній
Дара. Гонихмарник : роман. Харків : Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»,
2010. 336 с.
Дякую, Ларисо, за дослідження!
ВідповістиВидалитиЧи є в романі "Гонихмарник" елементи авторського міфу?