Максименко Олег ОБРАЗ ЗАВОДІВ КРАМАТОРЩИНИ ‒ НОВАТОРСЬКИЙ ВАРІАНТ РОЗПОВІДНОЇ ПІСНІ В. ІВАНІВА

 

Максименко О. Л.

начальник ковальсько-термічного цеху

ВАТ «НВП КЗЕМ», м. Краматорськ

 

ОБРАЗ ЗАВОДІВ КРАМАТОРЩИНИ ‒ НОВАТОРСЬКИЙ

ВАРІАНТ РОЗПОВІДНОЇ ПІСНІ В. ІВАНІВА

Однією з потужних постатей 20-их ‒ 30-их років ХХ-го століття на теренах літературного Донбасу можна вважати Василя Іваніва, який друкувався під псевдонімом Василь Краматорський. У ті часи він мешкав у Краматорську і мав великий вплив на літературне життя міста.

Серед критичних оглядів на творчість Василя Іваніва знаходимо статті І. Ткаченка, А. Гопка, Н. Лапушкіної, В. Сиротенка та інших.

Поета цікавлять прояви людського духу на первоначальному етапі будівництва велетня заводів. Він намагався проникнути в діалектику душі людини ‒ будівника заводу, зазирнути в її духовний розвиток. Проблема, яку ставив В. Іванів, проблемою всенародною. Поет давав критерій оцінки людини в залежності від її участі в будівництві промисловості:

І йде на степ задимлена в огні

Важка,  як  сталь,  велика  індустрія [1, с. 22].

Василь Іванів підносив розвиток індустріалізації. Перед нами авторський монолог про зростання індустріального Краматорська. Краматорськ постає у гіперболізованому образі технічного міста ‒ технополісу:

Гудуть машини і еленги в огні

Втілена в сталь задимляється мрія [1, с. 22].

Символ вогню віддає відчуттями радості. Тенденції «епізації» лірики присутні в його поезії. Предметом поетичної розповіді поет обрав день, який співає «розлунених поем», коли «чавунний плав обвітрює обличчя». Василь Іванів для відтворення подій індустріалізації «епічної епохи» обрав форму розповідної пісні, що має чітко розроблений сюжет, а також загальнонародну інформативність ‒ як елемент епічності. Автор йде шляхом який вже випробуваний класичною літературою ‒ форми оповіді від першої особи. Це жанрово-родовий синтетизм. В основу пісні про технічний розвиток Краматорщини покладено сюжет як: «втілена в сталь мрія, йде у гомоні на простори». Залишився В. Іванів вірним життєвій правді.

Поезія іванівського вірша збагачується за рахунок проникнення в нього заводської стихії. Поет шукає активне застосування безобразної, абстрактної лексики. Поетична думка залишається при цьому складною і багатою.

Кольорова гама, в якій («чорний колір ‒ не чорні коні») поєднується з відтінками червоного («і червоні дні, погасли раптом в горнах золоті вогні») виражає стан тривоги. Поет цими рядками чекає наближення чогось трагедійно-драматичного. «Чорне століття» ‒ є вістуном переживання за майбутнє. Зір поета осягає широку картину краю, що дихає грізністю. Знаний на законах живопису поет відтворює кожен відтінок картини:

Ой, як вітер по пустелі

Стелеться винтом!

Вугляні, високі скелі

Сплять холодним сном [2, с. 3].

Іванів-живописець описує картини природи, які показують розбудову індустрії Краматорська:

Димарі високі, чорні,

Ой, димлять, дими!

То на сонці скелі й горна

Запалили ми [2, с. 3].

Запорукою успіху В. Іваніва є його зв’язок з епохою. Він разом із нею жив і думав про неї. Він підвищував естетичні критерії в своїх новаторських пошуках. Поет в центрі подій будівництва вражає читача своєю зосередженістю, що йде разом з творчими діяннями та дерзаннями. Його підносить гордість за велетень-завод і бажання зробити ще більше.

Творчість В. Іваніва привертає увагу новаторськими художніми відкриттями, які спираються на традиції мистецтва радянської епохи та минулого української землі, експериментуванням, новими засобами та прийомами, відкриттями у царині мистецького синтетизму. Поезія В. Іваніва має інтонації ніжності і м’якого ліризму:

Ой, як вітер льне до сталі

І томліє сталь [3, с. 11].

Поет мав дар ‒ швидко сприймати та відтворювати сутність «філософії доби». Він при цьому не чекав часової дистанції. Ще не пустили НКМЗ, а він вже пише вірш «Гудуть машини і еленги в огні» (1930 рік). Назва поезії сприймається, як заводський патріотичний образ. 

Перемога індустрії над степом ‒ це одна з новаторських асоціацій В. Іваніва.

Поет увиразнював асонування та алітерування. Словесні словосполучення ‒ це звуки музики із занадто потужним запасом живописності:

Дим кудлатий,

Чорний  дим,

Ти лети, лети [3, с. 11].

В даному випадку звук має характер живописної картини. Звук служить не тільки слухові, але й окові. Синтаксис його окремих рядків ‒ це пісня без вокалу.

В аналізованому вірші «Гудуть машини» бачимо всі види лексики: виробничої (домни і мартени), суспільно-політичної (індустрія), ділової (чавунний плав, механізм годинника пустив, снують трансмісії). На той час згадані слова фігурували на шпальтах краматорських газет. Потрапивши у вірші В. Іваніва, ці слова не тільки повністю пронизані звуком а ще й мають естетичну надбудову в залежності від змісту.

Для тематики вірша «Пісня» виступають картини образів звукової пластики роботи заводів, в яких автор методом синтезу через музичні образи поєднує їх з природою.

Музичний образ «Загудів мотор сердито», нагадує вже про те що нелегко було запускати мотори. Чорну металургію В. Іванів порівнює з чорними димами. За вогнями з доменної печі металургійного заводу дійсно стеляться дими.

А заводські шуми, мов би виграють на струнах. Цілий музикальний образ квартету металургійних звуків спостерігається серед колишнього дикого поля. І ці звуки разом з клоччями диму линуть вгору. І на цей гамір звуків стогне вітер, тому що він відчуває, що промисловість підкоряє природу. 

Хай міцніш гудуть мотори,

Гам-на зойк!..

Удар!..

Клоччя диму лине в гору,

До затоки хмар [4, с. 12].

Характер епітетів ‒ «залізний», «чорні» ‒ суто заводський. Така сама й ритміка вірша, як ритм роботи краматорського металургійного заводу кінця 20-х років ХХ століття. А так як заводи робили цілодобово, то вечірні заводські звуки перетворювалися у струни, які романтично підносилися до лун (на мій погляд у робітничій поезії 20 – 30 років ХХ століття так називали зірки). 

Підводячи підсумки вищесказаному, можна підкреслити, що В. Іванів перший серед краматорських українських поетів створив та став поширювати форму розповідної пісні про побудову та роботу краматорських заводів 20‒30 років ХХ століття.

Література

1. Краматорський В. Гудуть машини і еленги в огні. Забой. 1930, квітень, № 8. С. 22.

2. Краматорський В. Ми. Забой. 1926, май, № 9‒10. С. 3.

3. Краматорський В. Пісня. Забой, 1927, декабрь, № 14. С. 11.

4. Краматорський В. Пісня. Забой, 1927, июнь, № 8. С. 12.