Кононенко Т.С. МЕРЕЖЕВА ЛІТЕРАТУРА ЯК ОЗНАКА КОНВЕРГЕНТНОСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ

 

Кононенко Т.С.

студентка 1 курсу магістратури

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Наук. кер.: Пінчук Т.С., к.філол. н., професор

 

МЕРЕЖЕВА ЛІТЕРАТУРА ЯК ОЗНАКА КОНВЕРГЕНТНОСТІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ

Поява Інтернету стала початком трансформаційних процесів не тільки для засобів масової інформації, основною продукцією яких була друкована періодика, а й літератури, адже у мережі все більше почали з’являтися електронні видання або твори у форматі гіпертексту. Пізніше вони отримали назву мережевої літератури. Ю. Завадський визначає цей термін, як умовне позначення специфічного літературного явища, суть якого полягає в залежності літературного тексту від його віртуального носія, зміна якого не може викликати змін у структурі цього тексту [1]. Саме її віртуальність та текстова основа є ознаками конвергентності як невід’ємної складової літературного процесу.

Аргументуючи свою думку, наведемо декілька доказів, що Інтернет середовище є сприятливим для розвитку літератури і має вплив на її форму, жанрову специфіку, сприйняття реципієнтом.

1.     Інтернет – технічно зручне середовище, де легко створювати текстові матеріали, редагувати та розповсюджувати їх. Особливо актуальною ця властивість є у сучасних умовах життя, а саме під час пандемії COVID-19, адже у зв’язку із захворюванням більшість реальних зустрічей перетворилися на віртуальні. Не виключенням стала й письменницька діяльність, яка з реальних презентацій книг, спілкувань із читачами перетворилися на онлайн-бесіди, просування видання у соціальних мережах та прочитання книг в електронному форматі.

2.     Інтернет є запорукою відсутності посередника, а саме видавництва, редактора, а також великих фінансових затрат, що дає можливість кожному, хто має тяжіння до літератури, стати письменником. У майбутньому, можливо, ця ознака стане сприятливим середовищем для розвитку нової літературної течії.

3.     Стирається межа між автором і читачем. Постать першого стає майже непомітною для другого, що дає можливість користувачу повноцінно усвідомити сенс написаного.

4.     Всесвітня мережа є сприятливим середовищем для розквіту раніше заборонених, маргінальних жанрів, адже не існує жорсткої цензури і кожен може публікувати допис на свій смак. Це також є ознакою трансформаційного процесу в літературі, що доводить конвергентність мережевої літератури.

5.     Інтернет скасовує модерн та є завершенням постмодерну, адже модерн символізував наявність друкованого верстата під час створення книги, а постмодерн є завершальною фазою модерну. Такий процес завершення літературних жанрів може означати появу чогось нового, що матиме властивості конвергентності [2, с.32].

Разом із трансформацією текстової форми, доступності соціуму до літератури змінюється й ментальна складова літератури, набуваючи ознак віртуальності. Все частіше у своїх творах письменники звертають увагу на роль Інтернету та його значення у житті пересічного громадянина, з’являються кіберністичні, футуристичні образи, які є досить незвичними для пересічного читача. Такий вплив на письменників здійснює вседоступність, неосяжність інформаційного простору, його можливостей, що дозволяє їм фантазувати, вигадувати найрізноманітніші сюжети.

Щодо читача, то завдяки виникненню мережевої літератури він отримав вседоступність до джерел письменницького ремесла і тепер може обирати, що читати і в якому форматі. Це породжує появу нових форм подачі твору, переоцінюється значення письменницької діяльності у цілому, а читач постає ще й в ролі критика, адже у віртуальному середовищі діє принцип демократизму – кожен може вільно висловлювати свою точку зору.

Автор у мережевій літературі постає як суб’єкт, творець тексту, адже мало хто із користувачів цікавиться його біографією, вбачаючи у ньому лише письменника, а не особистість, обставини життя якої можуть стати ключем до розуміння твору. Окрім того, трапляються випадки, що автор зовсім невідомий. У такому разі читач зовсім забуває про авторство, беручи до уваги лише текстову складову.

Отже, подібного роду модифікація може відбуватися за умови злиття двох різних компонентів, наприклад Інтернету та літератури, що носить назву конвергентність. У результаті цього з’являється нове явище – мережева література, яка відповідно до своїх ознак є частиною видозміни літературного процесу загалом і провокує переоцінку ролі читача, автора, матеріальної та змістової структури книги.

Література

1.     Завадський Ю. До проблеми існування «мережевої літератури» в Україні: явища і терміни. Теорія літератури. Компаративістика. Україністика. 2007. №19. С. 123–127.

2.     Корнев С. Теория летературы. Новое Литературное Обозрение. 1998. № 4. С. 32.