Полковникова С. М. КОЛОРИСТИЧНИЙ АСПЕКТ ПОЕТИЧНОГО ЦИКЛУ «ОСІННІ КАРНАВАЛИ» ЗБІРКИ Л. КОСТЕНКО «РІЧКА ГЕРАКЛІТА»

Полковникова С. М. 

студентка 2 курсу

НУ «Запорізька політехніка»

Наук. кер.: Миронюк Л. В., старший викладач кафедри українознавства та загальної мовної підготовки

НУ «Запорізька політехніка»

КОЛОРИСТИЧНИЙ АСПЕКТ ПОЕТИЧНОГО ЦИКЛУ «ОСІННІ КАРНАВАЛИ» ЗБІРКИ Л. КОСТЕНКО «РІЧКА ГЕРАКЛІТА»

Колір – це один із засобів опредмеченої візуалізація світу. Він впливає на свідомість людини, спонукає до емоцій, почуттів, надихає на творчість. Відтак, наукове дослідження колористики є актуальним не тільки в контексті живопису, але й інших мистецько-культурних сфер. У літературних текстах різнобарв’я кольорової гами надає поетичним образам додаткової семантики та слугує для творення нових символічних асоціацій, експлікуючи вербальне звучання поліфонії світовідчуття письменника. Поезія Л. Костенко багата на яскраві образи, які ґрунтуються на колірно-зорових асоціаціях, і є однією з ознак її художнього світу.

Семантика і функціонування різних кольорів у текстовій палітрі художнього твору були предметом різнобічних досліджень таких учених, як І. Бабій, Л. Бублейник, Н. Горбач, В. Іваровська, М. Івич, О. Ісаєв, Т. Корольова, Н. Мочалова, А. Павшук, В. Ярмак та ін. Творчість Л. Костенко під цим кутом зору студіювали С. Антонишин, Т. Беценко, Г. Губарева, М. Кодак, Т. Коляда, І. Пономаренко, В. Саєнко та ін. Однак роль колористики в моделюванні художнього світу Л. Костенко ще потребує детального наукового дослідження.

Мета та завдання роботи – виокремити палітру кольорів, які залучені для поетичного оприявлення такого явища природи як осінь у поетичному контексті, та дослідити специфіку їх функціонування в художньо-образних засобах циклу «Осінні карнавали» збірки Л. Костенко «Річка Геракліта».

У поетичному мовленні досліджуваного циклу колірна гама оприявлення образу осені наповнена традиційними для цієї пори барвами: жовтий, золотий, багряний, червоний, пурпуровий. Вони надають вербальному художньому малюнку зорового сприйняття, акцентують на деталях. Ахроматичні кольори (білий, чорний) є не продуктивними в досліджуваному циклі.

На візуальне сприйняття природи через розмаїття кольорів вказує й сама авторка, як-от у поезії «Ой осінь, осінь, барви чудотворні» [81]. Треба зазначити, що моделювання вербальної візуалізації природи, зокрема образу осені, у творах Л. Костенко є багатогранним: від імпресіоністичного пейзажу («Осінній день, осінній день, осінній!» [24], «Листопад» [33], «Стриптизи осені» [38], «Осінній сад ще яблука глядить» [41], «Чатує вітер на останнє листя» [54], «Жовтенька квітка хилитається» [57] тощо) до мальовничого тла, на якому розгортаються глибокі філософські міркування авторки («Пробачте, осінь, я вас не впущу» [22], «Двори стоять у хуртовині айстр» [27], «Осіння піротехніка – тумани» [53], «Вдень ще літо, а надвечір – осінь» [69], «Осінній день березами почавсь» [74], «Хай буде легко. Дотиком пера» [75] тощо).

У циклі «Осінні карнавали» колірної характеристики набувають природні явища («рожева й синя хуртовина айстр» [27], «синій вітер» [35], «сиза мерзлота» [38]), об’єкти природи («чорні котушки тополь» [23], «біляві яблука і жовті ряси груш» [35], «жовтогаряче сонце» [36]), звуки («жовтий рев» [34]), предметні поняття («пурпурні шати» [22], «золота жирандоль» [23], «білі посторонці» [35], «клаптики червоного суконця» [37], «строката хустка – жовте і багряне» [54]), особи («сивий шаман» [34]), які активізують первинне значення кольоративів та розширюють їх значеннєвий спектр.

У циклі «Осінні карнавали» назви кольорів активно реалізуються в структурі тропів, які є унікальним кодом художнього світовідчуття поетки. Насамперед, це епітети, які надають емоційного, експресивного, візуального ефекту персоніфікованому образу осені в контексті інших художньо-образних засобів, зокрема метафори («красива осінь вишиває клени / червоним, жовтим, срібним, золотим» [29], «тополя зронить краплю багрецю» [38]), перифраза («Пробачте осінь… Я краще ось пораджу вам – / вдягніть пурпурні шати», «… І падають багряні скальпи» – осіннє листя). Конотативні властивості кольоративів виразно простежуються в художніх образах, створених на основі зіставлення («Лев дивиться на осінь. Вона жовта. Вона – як він, і жовта і руда» [43]) і порівняння («Стоїть берізонька – як в іскрах золотих» [28], «місяць білий, як обличчя міма» [52], «Верба – мов чорний покруч ікебани» [64]) тощо.

Колористичний компонент у ліричних віршах циклу слугує не тільки для творення метафор, порівнянь, епітетів, а також є компонентом поетичного синтаксису. Так, у поезії «Ой осінь, осінь, барви чудотворні!» [81], задіявши лише одну риторичну конструкцію художнього синтаксису – окличне речення – «Ой осінь, осінь, барви чудотворні!», авторка творить візуальне тло, на якому дрібними штрихами зображує цілком реалістично зримий малюнок буття. Уява реципієнта активізується за допомогою слів, що вказують на дії, які й забезпечують ефект кінематографічного перебігу. Як у кіно, у хронологічному потоці, кадр за кадром, змінюються події: «журавлі кричать», «минають люди», «листя облітає з крон», «душа стоїть» – і ось, на шляху цього стрімкого руху, з’являється образ міфологічного Харона, символічне наповнення якого не потребує додаткових пояснень: «І тільки світить бакени Харон» [81]. Відтак, візуальний образ «барви чудотворні» набув полігранної семантики – це й точка відліку, і засіб творення контрасту, і поштовх до глибоких філософських міркувань.

Отже, кольорова палітра в поезіях циклу «Осінні карнавали» збірки Л. Костенко «Річка Геракліта» має широкий образно-асоціативний спектр: епітет, метафора, перифраз; вживається у конструкціях зіставлення й порівняння, а також є компонентом поетичного синтаксису. Відтак, треба зазначити, що колористичний компонент у художньому тексті не сприймається суто матеріально, а набуває естетичної й емоційної забарвленості; виконує образотворчу й структуротворчу функції. Він створює візуально-живописний ефект, відтворюючи індивідуально авторське світовідчуття.

Література:

1. Костенко, Ліна. Річка Геракліта. Київ: Либідь, 2011. 208 с.