студентка 1 курсу магістратури
Запорізький національний
університет
Наук. кер.: к. філол. н., доц.
Ніколаєнко В. М.
ХУДОЖНЬО-ІНТЕНЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ОБРАЗУ РУЇНИ
В РОМАНІ В. ШКЛЯРА «ХАРАКТЕРНИК»
Однією з тем, які
досі підлягають ретельному дослідженню та осмисленню як у фахових
історіографічних, так і в літературно-мистецьких колах, є козацтво. Немає
сумнівів, що невгасимий інтерес до історичної тематики є проявом бажання
очистити національну пам’ять від наклепу та фальші, відновити правдиві дані й зберегти
їх для наступних поколінь. Події минулого знаходять своє місце в художній
літературі, обростаючи авторськими домислами й вимислами й мовби стаючи для
читача більш реальними, такими, що їх можна відчути й пережити.
Прикметно, як із
внутрішніми суспільно-політичними коливаннями в суспільстві змінюються акценти
в літературі. В час найбільшого розквіту творів про національно-визвольні
змагання першої половини ХХ ст. деякі автори фокусуються на ще більш
суперечливих і непростих темах, як-от окремі періоди історії козацької України.
Йдеться насамперед про роман В. Шкляра «Характерник», виданий у 2019 р., а
відтак практично не досліджуваний: наразі можливо знайти лише окремі рецензії
В. Квітки, С. Орел та ін. Це спонукає нас до більш детального й прозорого аналізу,
тож актуальність і наукова новизна
зазначеної теми є досить високими. Мета
поданої розвідки – проаналізувати багатогранний образ Руїни в романі
«Характерник» у контексті авторської образотворчої системи. Серед поставлених завдань – визначити жанрову
специфіку твору та дослідити, які засоби, тропи, символи тощо використав автор,
конструюючи образ Руїни.
В. Квітка слушно
зазначає: «Крім того, будь-який історичний роман – це завжди частково літопис,
а частково – і міт» [1]. У «Характернику» йдеться про події, що розвиваються на
Запорозькій Січі в другій половині XVII ст., тобто після сумнозвісної
Переяславської ради 1654 р., «коли українські гетьмани вже достатньо в історії
напомилялися, а нині триває чотиригетьмання, і попереду – початок кінця середньовічної
історії України як хоч у чомусь самостійної…» [1].
Назва роману
відгонить чимось містичним та ірреальним, і це, вочевидь, є частиною
авторського задуму. В романі чимало уваги присвячено феномену характерництва,
котре, як свідчать літописи й різноманітні джерела, активно функціонувало на
теренах Січі: наприклад, один із героїв Кирик Лупиніс разом із товаришами
проходить кількарічну науку в старого Кміти, котрий учить їх міняти подобу,
витримувати страшні фізичні навантаження тощо. Однак характерництво – не
головна тема цього твору, а радше внутрішня наснага, важливий сугестивний
компонент, який налаштовує читача на потрібний лад. Козацтво оповите містикою,
міфами й легендами, і далеко не кожен його феномен підтверджують достовірні
джерела. Період Руїни, коли «від Богдана до Івана не було гетьмана», є одним із
таких. Маючи у своєму розпорядженні скупі згадки про цей час, а також
суперечливі історичні документи, народні спогади про ту добу, В Шкляр створив
оригінальний і захопливий історичний роман із елементами фантастики.
Зав’язка роману така: приблизно в 1673 р. на Січі з’являється гурт козаків із Дону, з якими прийшов буцімто син царя Олексія
Михайловича – Симеон: «А кого ще крутить сумнів, той може своїми очима побачити
знамення… Царський вінець на плечі й молодий місяць, перехрещений із шаблею, на
грудях коло серця» [2, с. 31]. Кошовий Сірко розраховує використати цей «козир» у небезпечній грі з
московитами, тим паче, що він мав намір отримати гетьманські клейноди: «Коли на
лівому березі посипалися гетьмани, як гнилі груші з дерева, коли козаки у гніві
розтерзали Брюховецького за те, що закликав в Україну московських воєвод
правити містами й містечками, а після Брюховецького впав Демко Многогрішний,
ось тоді заговорило честолюбство в Сіркові [2, с. 126]. Можна
сказати, що весь роман – це художньо оброблений політичний портрет Івана Сірка,
перемежований життєвими колізіями інших героїв, а відтак розкривається нова
грань назви «Характерник»: здавна в народі побутували перекази про магічні
здібності кошового, який буцімто міг перекидатися на хорта, наганяти страх на
ворогів тощо.
Важливою деталлю є
те, що образ Руїни в романі більшою мірою персоніфікований. Попри те, що
В. Шкляр традиційно виявляє глибоку обізнаність із історіографічним
матеріалом (наприклад, працями Д. Яворницького), він не захоплюється
дослідженням козацького побуту й не заглиблюється в економічні чи будь-які інші
аспекти цього періоду. Образ Руїни, з одного боку – схематизований, поданий у
вигляді розрізнених деталей мозаїки, як, наприклад, згадка про раптовий спалах
чуми на Запорозькій Січі. З іншого боку, цей образ переломлюється через плеяду
різних, де в чому романтизованих, образів – того ж Сірка, Івана Міюського,
царевича Симеона, Кирика Лупиноса та інших персонажів. Письменник дивиться на
художній простір Січі очима кошового: наприклад, послуговується його ж оцінкою
становища, в якому опинилася роздроблена, колись могутня гетьманська держава:
«Тепер маємо аж чотири гетьмани – Самойловича на лівому березі, Дорошенка,
Суховія та Ханенка на правому. І ні від кого пуття немає. Зубами за гетьманство
тримаються, за маєтності, за млини та угіддя свої печуться… Дорошенко, кум мій,
під зелену хоругву схилився, бо свій хосен у тому побачив. Каже, що під турком
нам буде краще, бусурмен не змішає козацький народ із собою…
[2, с. 194]. «Багатогетьманство» й різні стратегічні рішення, з
одного боку, розхитують і без того тривке становище України, але з іншого боку,
парадоксально впливають на внутрішнє бажання людей шукати компроміс і триматися
разом у боротьбі проти спільного ворога.
Отже, в історичному
романі В. Шкляра «Характерник» представлено новий погляд на період
Руїни 1657–1687 рр. Осмислюючи його, письменник артикулює донедавна
непопулярну й достатньо неоднозначну думку: те, що Україна перебувала в
роздрібленому стані так званого «багатогетьманства», навпаки позитивно вплинуло
на формування великої території сучасної держави, а також зумовило бажання
нації триматися в єдності, а не осібно протистояти ворогу.
Література
1. Квітка В. Характерник Василь Шкляр. URL: https://uain.press/blogs/harakternyk-vasyl-shklyar-1142003 (дата звернення: 15. 02. 2020).
2. Шкляр В. Характерник : роман. Харків : Книжковий
Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2020. 304 с.
Дякую за цікаву розвідку. Юліє, скажіть, будь ласка, які символи моделюють образ Руїни в досліджуваному романі? Заздалегідь вдячна за відповідь.
ВідповістиВидалити