Завгородня Д. О. ФУНКЦІОНУВАННЯ АКСІОЛОГЕМИ «ЖІНКА» У СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА АРАБСЬКИХ ПАРЕМІЯХ

Завгородня Д. О.

аспірант

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Павленко І. Я., д. філол. н., професор

ФУНКЦІОНУВАННЯ АКСІОЛОГЕМИ «ЖІНКА» У СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА АРАБСЬКИХ ПАРЕМІЯХ

Тема «культурних вимірів чоловічого та жіночого» переживає період актуалізації. Ця проблема набуває особливого значення при вивченні «закритих» культур, що характеризуються високим рівнем стабільності традиційних моделей поведінки, до таких відноситься арабська культура. «Закритість» культури дає змогу іншокультурним ЗМІ вільно інтерпретувати процеси, що протікають у її межах, систему цінностей та суспільних норм. Оскільки фольклор є незаангажованим джерелом інформації про ментальність, його вивчення дає змогу об’єктивно оцінити стан проблеми, абстрагуючись від стереотипних уявлень.

Актуальним є компаративний аналіз гендерної проблематики в арабських та східнослов’янських прислів’ях,  з описом сформованого у пареміях образу жінки, визначенням її статусу в суспільному та сімейному житті, оскільки це дасть більш повне уявлення про універсальне та національне в культурі, аксіологічних засадах фольклору зокрема.

У наш час, коли гендерні ролі в європейському суспільстві нівелюються та часто інверсуються, коли ідеї жіночої емансипації  поступово, але не так активно, як у європейській культурі, проникають у мусульманський світ, цікаво дослідити питання про віддзеркалення та оцінку у фольклорі традиційної ролі жінки та ставлення до неї чоловіка, що допоможе не тільки краще пізнати аксіологію минулого, але й акцентувати деякі її природноорієнтовані, доцільні з погляду відтворення роду та впливу на наступні покоління аспекти, можливо, вказати на деякі негативні риси трансформації гендерних ролей та функцій у сучасному світі та їх впливу на родинні та, ширше, універсальні цінності.

У ході аналізу паремій виявлено, що серед акцентованих у пареміях  жіночих вад домінують інтелектуальна недолугість: жіночий розум у прислів’ях недооцінюється, підкреслюється інтелектуальна перевага чоловіків. Для порівняння: «У жінки волос довгий, а розум короткий» [1, с. 328], «У кожної двадцятої жінки розум знавіснілої курки» [2, с. 327] (араб.); «Волос долог да ум короток» [1, с. 350] (рос.), «Жінки довге волосся мають, а розум короткий» [3, с. 401] (укр.), «Волас доўгі, ум кароткі» [4, с. 77] (білор.)., підступність «Жіноча підступність перемагає чоловічу», «Мій хазяїн хитрий – він рахує м’ясо, але моя хазяйка хитріша – вона ріже його на шматки» [5] (араб.), «Лукавой бабы и в ступе не истолчешь» [1, с. 368] (рос.), «Треба довго калатати, щоб бабу ошукати», «То й не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка» [3, с. 174] (укр.), «Перехітрыў бы жонку, ды сама з хітрай старонкі» [4, с. 77], інфернальна природа «Жінки – то тенета диявола» [5], (араб.), «Баба и бес – один у них вес», «Куда черт не поспеет  – туда бабу пошлет» [1, с. 369]  (рос.), «Баба й чорт то собі рідня», «Бабу й чорт не змудрує» [3, с. 174] (укр.), «Кожная баба – ведзьма», «Баба з пекла родам» [4, с. 76]  (білор.). Серед чеснот –  у арабських прислів’ях: фізична краса – «Їж тільки яблука, одружуйся лише з красунею», родовитість «Бери родовиту, навіть якщо вона покривається рогожкою» [5], скромність «Скромність жінки вабить більше, ніж її краса» [5]; у східнослов’янських: фізична краса «Личко дівку віддає» [3, с. 170], працьовитість «Не хвали жену телом, а делом» [1, с. 340] (рос.), «Не глядзі бела, абы б рабоча была» [4, с. 27], сила характеру «Жена без грозы – хуже козы» [1, с. 371] (рос.).

Аналіз прислів’їв довів, що досліджуваній аксіологемі притаманні як позитивні, так і негативні конотації, проте актуалізується думка  про важливість жінки в житті родини та нації. Патріархальні концепції закладені як в арабських, так і в східнослов’янських прислів’ях, проблема має загальнокультуральний характер, отже при визначенні ролі жінки в житті родини та соціуму превалюють універсальні тенденції.

Література

1.       Даль В. Пословицы русского народа. Москва : Государственное издательство художественной литературы, 1957. 991 с.

2.    Таха Джамана. Энциклопедия лучших афоризмов и пословиц. Аль-Мамлякату ль-арабийа ас-Саудийа: ад-Дар аль-ватанийа ль-джадида, 2002.

3.       Українські приказки, прислів’я і таке інше / уклад. М. Номис, упоряд., приміт. та вступна ст. М. Пазяка. Київ : Либідь, 1993. 768 с.

4.       Прыказкі і прымаукі у дзвюх кнігах, кн. 2. / рэд. А. Фядосік. Мінск : Навука і тэхніка, 1976. 616 с.

5.       Записи арабських прислів’їв українською та російською від носіїв мови. Зап.  Завгородня Д.  Матеріали особистого архіву автора статті. 2018–2019 рр.