Матвєєва В. Є. МЕРЕЖЕВА ЛІТЕРАТУРА ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ (на прикладі творчості запорізьких поеток І. Сажинської та О. Ольшанської)

Матвєєва В. Є.

викладач української мови та літератури

Економіко-правничий коледж ЗНУ

МЕРЕЖЕВА ЛІТЕРАТУРА ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ (на прикладі творчості запорізьких поеток І. Сажинської та О. Ольшанської)

Феномен мережевої літератури давно викликає зацікавлення науковців. До кола питань, які постають у зв’язку з цим явищем, належить не тільки виокремлення віртуальної літератури як окремого виду мистецтва, але й можливі наслідки її поширення та міра співвіднесеності із «традиційною» - друкованою літературою. Актуальність цієї проблеми полягає у її розповсюдженості та, незважаючи на спроби багатьох науковців розмежувати та класифікувати мережеву літературу, у відсутності одностайної думки з цього приводу.

Дослідженням природи віртуальної літератури та її класифікацією займалися А. Бєловицька, О. Баришева, Р. Гиляревський, С. Бушуєв, Г.  Василенко, С. Дубай, Ю. Завадський, В. Маркова, Р. Семків, Л. Чередник та інші.

Серед інтернет-літератури вирізняється така, що може існувати виключно в мережі: це блоги, відеопроекти, особливістю яких є візуалізація та наявність гіперпосилань. Такі тексти складно перенести на папір, оскільки зникає інтерактивність, яка полегшує розуміння цих творів. З іншого боку, є різновид інтернет-літератури, яка або перенесена з друкованого оригіналу, або в результаті буде опублікована. Основна ознака її – можливість зворотного зв’язку, причому миттєвого. Однак позиція такої літератури дещо непевна: якщо кінцева мета – це друкована публікація, то чи доречне взагалі існування та визнання публікації в інтернет-мережі, чи це звичайний проміжний етап?

 Мережевій літературі часто закидають неякісність: дійсно, можливість кожному викласти свою творчість, свої переживання викликає до життя багато погано відредагованих і просто графоманських дописів. Однак широкого поширення вони не отримують, обмежуючись колом друзів та родичів. Навпаки, молодий та талановитий автор завдяки спеціальним сайтам або соціальним мережам може стати відомим усій країні. Прикладом може стати молода запорізька поетка Ірина Сажинська, яка регулярно викладає нові поезії на своїй сторінці у Facebook. Переможниця щорічного конкурсу «Хортицькі Дзвони», вона говорить, що саме публікації в Інтернеті познайомили з її творчістю багатьох читачів. Тепер вона має вже дві друковані збірки, однак продовжує викладати поезії у вільний доступ. Необхідність полягає у тому ж таки зворотному зв'язку: кількість вподобань та коментарів, особливо від незнайомих людей, є не тільки стимулом творити далі, але й критерієм оцінки власного твору.

Поетичний твір якнайкраще відповідає критеріям інтернет-літератури: він, як правило, короткий, відрізняється гострою актуальністю, виражає миттєві настрої. Крім того, автор обирає, коли викладати твір у вільний доступ, коли опублікувати його повторно та які коментарі додати, щоб звернутися до читачів. Поезію «Потім», написану в 2014 році, І. Сажинська виклала лише у 2019, оскільки її настрої, поставлені комусь питання лишилися актуальними, а з плином часу поезія набула й інших значеннєвих відтінків:

як ти думаєш, що станеться потім? що то буде?

проросте свіжа трава, відболить земля,

зустрічатимуться на шляху моєму прекрасні люди,

які теж вимовлятимуть твоє ім'я.

В такому випадку створюється атмосфера дружнього спілкування, що дозволяє авторові не тільки поширювати свої твори, але й організувати складну та розгалужену мережу безпосередніх зв’язків із читачами, знайомити їх не лише із творчістю, але й із самим автором.

Ще одна запорізька поетка, яка приїхала з Луганщини, – це Олена Ольшанська. Вона відома не лише своєю творчістю, але й громадською діяльністю, заходами, спрямованими на популяризацію української мови та якісної літератури молодих письменників. Своїми поезіями вона також ділиться на своїх сторінках у Facebook та Instagram. У 2016 році з’явилася чітко структурована її збірка «Перепрошивка», а вже 2018 року презентовано книжку поезій «Лінії на долоні». При цьому Олена продовжує викладати поезії у соціальних мережах, де їх можна вільно обговорювати та спілкуватись з авторкою. Крім того, її твори опубліковано в мережевому часописі «Палісадник». О. Ольшанська також брала участь у кількох проектах, спрямованих на створення відеопоезії – особливість такого формату полягає в кращій візуалізації, в можливості донести до реципієнта образ, настрій не лише словом, але й голосом, підсилюючи та розставляючи логічні наголоси так, як може це зробити тільки автор.

Мережева література поширюється та розвивається. Інтернет давно уже став важливим елементом для висловлення власної думки, однак зараз він видозмінюється: кількість із часом має перейти в якість. Саме тому відомими серед багатьох молодих поетів та письменників у мережі стають найбільш талановиті. Рівні можливості викликають чесну конкуренцію, тож, зворотній зв’язок, можливо, є найкращою системою оцінювання. Навіть дописи та коментарі недоброзичливців викликають певний резонанс та змушують працювати над собою. З іншого боку, якщо автор перестає писати та наповнювати свою сторінку якісним та новим контентом, цікавість до його творчості та до нього самого спадає. Це також є стимулом для боротьби за розвиток своєї творчості. На сучасному етапі розвитку української літератури соціальні мережі та особисті блоги є найкращою можливістю для автора стати відомим для читачів та створити свою власну аудиторію. Суттєво, що із появою друкованих мережеві публікації не відходять у минуле, а продовжують існувати паралельно.

Література

1.       Дербеньова Л. В. Літературний комп’ютерний феномен у комунікативно–мережевій культурній парадигмі. Гілея: науковий вісник. 2013. № 76. С. 151–153. URL: http//nbuv.gov.ua/jpdf/gileya

2.       Фісенко Т. Теорія мережевої літератури як новий літературознавчий дискурс. Питання літературознавства. 2006. Вип. 71. С. 268 – 279.