Катранич Т. С. МОДЕЛЬ ІДЕАЛЬНИХ СТОСУНКІВ В ПОВІСТЯХ «КОМАШИНА ТАРЗАНКА» ТА «ГЕРБАРІЙ КОХАНЦІВ» Н. СНЯДАНКО

Катранич Т. С.

студентка магістратури

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю. Р., к. філол. н., доцент

МОДЕЛЬ ІДЕАЛЬНИХ СТОСУНКІВ В ПОВІСТЯХ «КОМАШИНА ТАРЗАНКА» ТА «ГЕРБАРІЙ КОХАНЦІВ» Н. СНЯДАНКО

На сьогодні в українському суспільстві тривають процеси демократизації  й гуманізації,  що сприяють створенню рівних  можливостей для реалізації особистості,  незалежно від  соціального положення,  національності,  віку,  статі. Справжня гуманізація передбачає подолання  стереотипів,  що століттями існували в свідомості,  а також установлення гендерної рівності у всіх  сферах суспільного життя. Не стає й виключенням сфера родинного життя, яка наповнена ґендерними стереотипами (які репрезентують певні ґендерні ролі).

Наразі питання ґендерної рівності є надзвичайно актуальним, тому й не дивно, що ми спостерігаємо велику кількість досліджень одо цієї проблеми. Гендерні стосунки в українській сім’ї висвітлювалися в дисертаціях К. К. Борщ (досліджувала основні тенденції статусних і рольових змін сучасної української сім’ї – від традиційної патріархальної до егалітарної –, що супроводжуватимуся рольовим конфліктом)  [1] і Т. О. Марценюк (розглядала питання гендерних відносин у сфері сім’ї у рамках вивчення інституційних засад  регулювання гендерних відносин в суспільстві) [4],  а також у наукових статтях Н. В. Лавріненко(досліджувала взаємостосунки партнерів по браку  з погляду гендерної рівності/нерівності)  [3]. Конструктивні та деструктивні функції гендерних стереотипів досліджувалися в дисертації О. Ю. Вілкової [2].

Ґендерна тематика завжди цікавила українських письменників, але наразі сучасні письменники, серед яких Н.Сняданко, звертають особливу увагу на цю проблему. У кожному творі Н.Сняданко ми спостерігаємо наявність ґендерної проблематики, адже, як відомо, письменниця – активістка, яка відстоює жіночі права в усіх сферах життя. Отже, ми проаналізуємо повісті «Комашина тарзанка» та «Гербарій коханців» з погляду ґендерної проблематики.

У повісті «Комашина тарзанка» ми спостерігаємо модель ідеальних стосунків, яка притаманна більшості українських родин: «З часом у стосунках матері і батька встановилася певна циклічність і взаємна залежність. Він потребував її як терплячого глядача і слухача, а вона розуміла, що коли минеться черговий запій, вона на деякий час отримає ілюзорну гармонію і таку ж ілюзію своєї необмеженої влади над батьком  на момент, поки його мучить сумління» [6,131]. Тобто, ми бачимо типову ситуацію, коли жінка терпить запої чоловіка,  але розуміючи, що їй нікуди піти з дітьми, продовжує мешкати з чоловіком разом. У цьому сюжетному епізоді ми спостерігаємо незвичайний симбіоз жінки-жертви та жінки патріархальної: «Мати за складом характеру ідеально надавалася на «дружину генія», вона мудро залишалася на задньому плані і робила вигляд, ніби батько і справді вирішує у нашій сім’ї все, хоча усвідомлювала, що насправді все тримається на ній» [6,128].

Аналогічна ситуація описана й в повісті «Гербарій коханців»: «Чоловік Раїси Михайлівни любив випити і був по-військовому різким, міг навіть підняти руку на дружину чи сина. Щоправда, це не заважало йому слухатися Раїси       Михайлівни в усьому і повністю  від неї залежати. Коли її чоловік вийшов на пенсію, Раїса Михайлівна відчула себе так, ніби у неї народилося ще одне немовля»[5,26]. Авторка акцентує маскулінність жінки,  повністю знецінюючи роль чоловіка, порівнюючи його з дитиною. Така модель стосунків стає все популярнішою в українському суспільстві.

Мотив спогадів є наскрізним у моделі стосунків героїв повісті «Гербарій коханців» Ореста та Ірини: «Це було коли вони по черзі, перебиваючи один одного, згадували епізоди з радянської кінокласики…» [5,177]. Бачимо приклад пари, яка живея скравим минулим та не мають теперішнього. Таку ж модель стосунків ми спостерігаємо й у повісті «Комашина тарзанка» між парою Сарона та Сарони, які спілкуються листами, пригадуючи найголовніші моменти своїх стосунків: «Я знову думала про наш романтичний тур. Пригадуєш, як ми з тобою приїхали до Ваймара» [6,100]. Ці історії розповідаються настільки медитативно, ніжно та спокійно, що складається враження зупинки.

Отже, Н.Сняданко своїми творами пропонує нам поглянути на дві різні моделі ідеальних стосунків: одна – взаємозалежна, а інша – взаємонезалежна. Тобто у випадку Раїси Михайлівни та її чоловіка, подружжя проживає разом, але не має ніяких спільних моментів, а на прикладі стосунків Ореста та Ірини, ми спостерігаємо духовну близькість, але вони не проживають разом, або навіть спілкуються листами, як Саронта Сарона.

Література

1. Борщ К. Трансформація статусно-рольових характеристик сучасної сім’ї в Україні: Автореф. дис. канд. соціол. наук: 22.00.04. Харків, 2010. 20 с.

2. Вілкова О.Ю. Конструктивні та деструктивні функції гендерних стереотипів: Автореф. дис… канд. соціол. наук:  22.00.04. Київ, 2005. 18 с.

3. Лавріненко Н.В. Гендерні відносини в українській родині.Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2010. № 1. С. 138–162.

4. Марценюк Т. Інституційні засади регулювання гендерних відносин: Дисертація на здобуття наук. ступеню канд. соціолог. наук. Київ, 2009. 307 с.

5. Сняданко Н. Гербарій коханців. Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2011. 272 с.

6. Сняданко Н. Комашина тарзанка: Повість, оповідання. Харків: Фоліо, 2009. 283 с.