Лук’янчук Д. І. ПОЕТИКА ОПОВІДАННЯ Л. БОНДАРЕВИЧ-ЧЕРНЕНКО «ЗВИЧАЙНА ІСТОРІЯ»

Лук’янчук Д. І.

студентка 3 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Ніколаєнко В. М., к. філол. н., доцент

ПОЕТИКА ОПОВІДАННЯ Л. БОНДАРЕВИЧ-ЧЕРНЕНКО

«ЗВИЧАЙНА ІСТОРІЯ»

Лілія Бондаревич-Черненко – сучасна українська письменниця, авторка парадоксальних модерних текстів. Її перу належить твір, написаний у жанрі короткого оповідання, «Звичайна історія».

Творчий доробок Л. Бондаревич-Черненко включає оповідання, повісті, поетичні та прозові збірки. Проте увага літературознавців ще не була привернута до глибокого критичного осмислення її творів, що й зумовлює актуальність роботи.

Мета й завдання статті полягають у детальному аналізі особливостей поетики художнього світу короткого оповідання «Звичайна історія».

Коротке оповідання (від англ. «short story») – епічний жанр, різновид оповідання, який увійшов у літературу у 60–70-х рр. ХХ ст. Він має морфологічні ознаки власне оповідання, але відмінність між ними в обсязі. Сюжет творів, написаних у жанрі «short story», розвивається на кількох сторінках, є динамічним, із лаконічно вираженою головною думкою та глибокою мораллю, яка часто розкривається на рівні підтексту.

Л. Бондаревич-Черненко розповідає читачам «звичайну історію» – оповідання про цілком буденні життєві ситуації. Однак винятковою особливістю є алегоричний формат – звичайні події трапляються не з людиною, а з комахою, яка є головною героїнею: муха працює дегустатором [див. 1], має начальника: «Вона (Муха) добросовісно працювала над передвиборчою програмою шефа Муховія» [1], подруг-колежанок, які: «… були безтурботними, веселими і приязними» [1], здатна кохати: «І там, у пташиному житті, у неї (Мухи) був друг, а якщо чесно – коханий...» [1] та філософські роздуми: «Хіба питання відданості і ніжності можна вирішувати в рамках службового товариства?» [1].

Л. Бондаревич-Черненко побудувала твір на оповіді в патетичному тоні з метою викриття аморальних вчинків громади, серед якої жила Муха. Пафос відчувається не тільки на прикладі окремих висловів, зокрема імен: Муха-РUBLIC RELATIONS – подруга головної героїні [див. 1], але й на рівні підтексту: «Представники «Асоціації незалежних мух» були в чорних капелюшках та сукенках, і всі говорили проникливі, чуйні промови, цитували Сократа і Брехта» [1]; «А коли вони (колежанки головної героїні) пили каву, то обов’язково, тримаючи філіжанку, відстовбурчували маленький пальчик, бо вважали, що саме в цьому найвищий шарм і ознака шляхетності» [1]. Колежанки Мухи показані в оповіданні як індивіди, позбавлені духовності та найвищих цінностей. Вони не мають особистої думки, оскільки їхніми вчинками керує стадний інстинкт принижувати того, хто виділяється з-поміж інших.

Художній світ Л. Бондаревич-Черненко є вигаданим, фантастичним. У ньому діють антропоморфні істоти, а життя вирує в прискореному темпі метушливого світу: події розгортаються блискавично, пристрасті розпалюються миттєво: «Серце моє не витримає, розірветься – на сніжиночки останнього снігу, на пелюсточки тихих нічних квіток, які обов’язково помруть вранці... Останні стогін і сльоза, зітхання і слова жалю... А потім ніби хтось різко вимкнув в усіх лампах світло…» [1].

Але в момент кульмінації письменниця натякає, що світ описаних героїв цілком може виявитися спотвореним відображенням життя в нашій країні: «Ніби ж вже 10 років живемо під іншими прапорами, і серед них можна начебто літати куди хочеться... І з ким хочеться» [1]. Тому питання про визначення місця розвитку подій залишається відкритим.

В аналізованому оповіданні органічно переплітаються сучасні й традиційні риси. До традиційних належить ряд особливостей, властивих фольклорним жанрам: використовується усталений у фольклорній казці початок: «Жила-була Муха» [1], персонажі є антропоморфізованими: «вона (Муха) смажила на сніданок омлет на маленькій пательні і летіла на службу» [1]; «Шеф Муховій вирішив балотуватися в Парламент» [1]; «Не сподобалось це і її (Мухи) найкращій подрузі, котра очолювала відділ по зв’язках з громадськістю» [1], оповідь ведеться від першої особи, що підтверджується використанням під час характеристики головної героїні присвійних займенників «наш», «наша»: «…наша Муха була вельми сердечною, співчутливою дівчиною…» [1].

Оповідь у творі Л. Бондаревич-Черненко є гетеродієгетичною. Авторка не є учасником дієгезису і не виконує функцій дійової особи. Вона є експліцитним автором, і перебуває поза межами викладеної історії, однак позиціонує свою присутність у творі як спостерігача.  Письменниця виступає у ролі гетеродієгетичного наратора в екстрадієгетичній ситуації. Ця позиція виявляється в оповіді від першої особи, а також у вираженні авторського емоційного ставлення до головної героїні твору: «Наша Муха, як найрозумніша, отримала завдання…» [1], «Тепер наша Муха знаходилася в центрі уваги» [1].

Важливе місце в оповіданні займають авторські відступи під час динамічного розвитку подій, що подаються в дужках: «Вони були без капелюшків (це ж був не поважний візит) і з надто сердитими (аж червоними) обличчями» [1]; «Як змогла (нечуване нахабство!) закохатися в Птаха!» [1]. Вони надають оповіді відтінку напруженості дії, і використовуються з метою точного відтворення кожної деталі певної сцени. 

Хронотоп оповідання розкривається завдяки наявності парадоксу подвійного життя головної героїні – Муха живе на перетині двох світів: світу мух і світу птахів, виконуючи певні соціальні ролі в кожному з них (Муха –професійна роль; Ластівка – сімейно-побутова роль), і намагаючись зробити вибір між ними: «Звичайно, вона могла одного разу і не повернутися в оте мушине королівство... Вона могла б сказати коханому, що щасливою і вільною відчуває себе лише тоді, коли вона – Ластівка» [1]. Між двома світами розривається і подруга мухи – РUBLIC RELATIONS, яка закохана в людину, і, усвідомлює, що знаходиться в різних світах зі своїм коханням, страждає через відсутність взаємності: «... їй було зовсім не до програм: вона безнадійно закохалася у Художника» [1].

Дія оповідання відбувається протягом одного тижня: «Муха відкрила їй (РUBLIC RELATIONS) свою таємницю і пообіцяла: «Я візьму тебе з собою наступної суботи» [1]. Проте художній час розширюється завдяки відвідуванню Мухою світу птахів: «В суботу, рівно опівдні, вона перетворювалася на Ластівку <...> Але – до перших зірок неділі, бо їй потрібно було обов’язково повертатись додому, щоб наступного дня, у понеділок, прокинутися, ніби нічого й не трапилось…» [1].

Л. Бондаревич-Черненко по-модерному підійшла до написання твору – важливе місце в її оповіданні займають експресивно забарвлені лексичні одиниці: жаргонізми: «…вони «тусувалися» в цьому цікавому й вишуканому товаристві…» [1] та оніми з відтінком патетичності: «Представники «Асоціації незалежних мух» [1].

Написання окремих лексем є специфічним. Зокрема, іноземне ім’я подруги головної героїні протягом усього твору пишеться великими літерами: «Якось РUBLIC RELATIONS прилетіла до неї вночі…» [1]. Авторка оповідання ставить за мету не тільки привернути увагу читача оригінальним іменем, а й наголосити на тому, що його власниця зіграє фатальну роль у житті головної героїні: «Вони домовилися зустрітися завтра, перед самим полуднем, і полетіти в свою захоплюючу мандрівку. Але в суботу до Мухи (зовсім неочікувано) прилетіли всі інші мухи» [1]. Саме РUBLIC RELATIONS стане «непрямою» вбивцею Мухи, розкривши найголовнішу таємницю усього її життя і спрямувавши на неї гнів громади: «… вона (Муха) раптом зрозуміла: ніхто не врятує. <…> Чому ж ви такі злі? Що ж я зробила вам? За що ж ви так?» [1].

В оповіданні авторка використовує символіку, яка виявляється на різних рівнях. По-перше, це кольорова гама – у творі надається значення блакитному кольору, який є символом життя, свободи, мрії: «Це ж його (художника, коханого РUBLIC RELATIONS) головна фарба. На його картинах – завжди багато неба, повітря, води…» [1]. По-друге, це квітка-символ – Л. Бондаревич-Черненко двічі звертається до образу соняшника, що: уперше – коли Муха ще була жива і сповнена бажання допомагати найближчим – він пов’язується зі світлом і теплом: «Муха запалила велику лампу у вигляді соняшника, щоб РUBLIC могла зігрітись» [1], а вдруге – коли описується момент смерті головної героїні – соняшник асоціюється зі згаслим полум'ям, оскільки з настанням темряви для серця Мухи згасає і чарівна квітка: «Останні стогін і сльоза, зітхання і слова жалю... А потім ніби хтось різко вимкнув в усіх лампах світло. Соняшник – відгорів, відсяяв, почорнів...» [1].

Отже, Л. Бондаревич-Черненко обрала синтез дійсності та ілюзії для створення власного художнього світу: опис життя антропоморфних істот у вигаданому діловому місті переплітається з «неказковими» філософськими роздумами й натяком на те, що в тексті зображена сучасна дійсність нашого суспільства. Головна героїня твору живе між світом комах і світом птахів, тобто між світом обов’язків і світом мрій. Художній час оповідання нетривалий – один тиждень, проте він розширюється, оскільки Муха проводить вихідні в іншому світі. Важливими деталями є образи-символи: блакитна фарба і золотий соняшник. В оповіданні поєднуються модерні й традиційні риси епічного жанру. Основний прийом досягнення авторського задуму – використання патетичних висловів, що надають фальшивої піднесеності мовленню того чи того персонажа. Усі ці особливості створюють загальну картину оповідання, підтекст же розкривається через внутрішній часопростір головної героїні, її душевні муки. Прихована головна ідея та мораль відкриваються лише після повного осмислення авторського художнього світу.  

Література

1. Проза Лілії Бондаревич-Черненко. «Звичайна історія». Мистецький веб-портал «Жінка-українка». URL: https://ukrainka.org.ua/node/8553/