Гнатуша А. О. ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ БІОГРАФІЇ «РЕЖИСЕР» К. ТУР-КОНОВАЛОВА, Д. ЗАМРІЯ

Гнатуша А. О.

студентка магістрант  

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Проценко О.А., к. філол. н., доцент

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ БІОГРАФІЇ  «РЕЖИСЕР» К. ТУР-Коновалова, Д. ЗАМРІЯ

Біографічна проза все частіше стає об’єктом дослідження як українських так і зарубіжних науковців. Проблеми, що розглядаються різноманітні – наративний аспект вивчали О. Петрусь, Т. Черкашина; співвідношення у біографічному творі суб’єктивного, особистісного, об’єктивного та документального елементів – Л. Мороз, О. Скнаріна; жанрово-стильові особливості – І. Акіншина, М. Богданова, О. Дацюк, Г. Грегуль, І. Савенко. Об’єктом нашого дослідження є жанрово-стильова специфіка роману К. Тур-Коновалова, Д. Замрія «Режисер».

Спираючись на визначення В. Марінеско, яка літературну біографію   «розуміє як життєпис відомої історичної персони, зроблений іншою особою з опорою на документи, свідчення і соціокультурні та історичні факти того часу» [1], вважаємо роман К. Тур-Коновалова, Д. Замрія художньою біографією.

В основі сюжету роману «Режисер» – розповідь про одну з творчих граней О. Довженка-кінорежисера. Композиційно роман складається з 54 розділів, кожен із яких має назву. Присвячено роман «першим кінематографістам усіх часів і народів». Пролог роману розгортається аж у п’яти розділах, із яких читач дізнається про еволюцію кіно, відомих акторів, про час у який порине читач. В епілозі автори «зазирають у далеке майбутнє», оповідаючи про кінематографічні успіхи О. Довженка та Ю. Солнцевої.

Художня біографія максимально наближена до правдивого відтворення життя. Для більшої достовірності в текст введено уривки  з листів, наприклад, Ю. Солнцевої до матері: «… Я думаю, мамо, він би вам дуже сподобався – і тобі, і татові. Певно, він дуже добрий, і в ньому є такі вогники, які всіх людей навколо запалюють» [2, с. 144]; документи, як от «Справа про здавання речей заарештованих у господарчий відділ комнезаму» (члени ЧК шукали причетність О. Довженка до служби в українській націоналістичній петлюрівській армії, за доносом Левіна); фрагменти автобіографії О. Довженка: «Першу світову війну приймав як обиватель, спершу радів та закидав квітами поранених… лише через кілька років почав дивитися на них уже з тугою і соромом» [2, с. 50]; уривки витягів із наказів ВЧК, декрет В. Леніна «Про перехід фотографічної і кінематографічної промисловості у відання Народного комісаріату освіти» тощо.

Відповідно до правди історичної, у творі діють реальні відомі особистості, які стояли біля витоків українського кіномистецтва та відіграли не останню роль у становленні О. Довженка-режисера, зокрема: П. Нечеса – директор Одеської кінофабрики, Є. Бауер та С. Ейзенштейн – режисери, М. Козловський – оператор, Ю. Солнцева, В. Холодна – акторки та інші. Документальності сприяє оповідь про роки навчання О. Довженка в Сосницькій початковій школі, Глухівському учительському інституті, Київському комерційному інституті, вчителювання у Житомирському початковому училищі та робота на Одеській кінофабриці Всеукраїнського кінофотоправління.

Художні параметри твору зорієнтовані не лише на документ, а й на художню уяву автора. Спостерігаємо свідоме намагання письменників зобразити життєпис видатної людини таким, щоб зацікавити читачів, і не відійти від «правди історичної». Тому поряд із фактами, значна роль у художній біографії відведена домислу. Наприклад, домислено сцену в якій О. Довженко зіграв роль кочегара у фільмі «Сумка дипкур’єра». Домисленими є епізоди про народження кіносценаріїв, підбір акторів тощо.

Портретна характеристика О. Довженка у творі майже відсутня. Відомо, що у режисера «широка усмішка», «широко розплющені очі», «насмішкуваті очі», «довгі пальці рук». У кінематограф митець «прийшов від фарб, пензлів та полотна. І хоче, щоб кожен кадр був, як картина… як витвір мистецтва, як плакат! Щоб запам’ятовувався найменший кадр» [2, с. 204]. Для Ю. Солнцевої О. Довженко «чоловік, який не тільки розводить про вчинки, але ці вчинки здійснює, не відкладаючи» [2, с. 190]. Фіксуємо лише портретні деталі, які зрідка доповнені описом одягу.

Чимало у творі інформації про митців, культурних і громадських діячів. Прикметно, що письменники відтворюють докладні біографії багатьох акторів, зокрема, І. Мозжухіна, В. Холодної (Віри Василівни Левченко), Ю. Солнцевої; моделюють низку портретів (наприклад, про В. Холодну зазначено: «… народилася в Полтаві, але виросла в Москві…, мініатюрна струнка фігура-статуетка, сумні сірі очі під покровом довгих вій, чорні кучері» [2, с. 30]); інформують про фільми та ролі, в яких знімалися актори.

Спостерігаємо у творі авторське втручання у перебіг подій. Письменники часом звертаються до читача, коментують певні події, тощо. Досить часто в романі змінюються події, зміщуються часові та просторові площини («тут ми, певно, зупинимося» [2, с. 54], чи то «на хвилинку відхилимося й розповімо про це дивовижне місце» [2, с. 160]), що зумовлено основами кінематографічного кадрування, адже автори роману українські сценаристи, режисери.

Отже, роман «Режисер» К. Тур-Коновалова, Д. Замрія – художня біографія, в основі якої змодельовано правдивий образ конкретної особистості з опорою на документи.

Література

1.                 Марінеско В. Літературна біографія як жанрова модель : особливості еволюції, атрибутивні та модусні ознаки. URL : http://litstudies.chdu.edu.ua/article/view/73245/68546 (дата звернення: 29.01.2019).

2.                 Тур-Коновалов К., Замрій Д. Режисер : роман / пер. з рос. І. Бондаря-Терещенка. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. 336 с.