середа, 20 лютого 2019 р.

Холодовська Н. О. ОБРАЗ ВІДЬМИ У РОМАНІ В. КЛИМЧУКА «РУТЕНІЯ. ПОВЕРНЕННЯ ВІДЬМИ»




Холодовська Н. О.
студентка 2 курсу
Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова (м. Київ)
Наук. кер.: Осьмак Н.Д., к. філол. н., професор

ОБРАЗ ВІДЬМИ У РОМАНІ В. КЛИМЧУКА
«РУТЕНІЯ. ПОВЕРНЕННЯ ВІДЬМИ»

Віталій Климчук народився 22 вересня 1979 р. Це сучасний письменник, автор збірок оповідань «За лаштунками ночі» та «Озброєні словом» (вона стала переможцем І Всеукраїнського літературного конкурсу «Прекрасне поруч» у 2010 році). Віталій Климчук є лауреатом конкурсів «Коронація слова» та «Нова книга» за роман «Рутенія. Повернення відьми». За словами самого автора, «… по суті, це книга-перетворення, книга-трансформація, тому що усі герої, які проходять крізь сторінки від початку до кінця, змінюються під впливом життєвих обставин: з поганих стають хорошими, хороші показують не зовсім хороші якості. Тобто люди змінюються незалежно від того, чи вони відьмаки, відьми, чи чарівні істоти…» [6]
Віталій Климчук створює нетиповий образ української відьми. Згідно з джерелами нашого фольклору, а точніше з повір’ями офіційної християнської церкви, відьма здатна творити тільки зло. Вона здоює коров, висушує людей, насилає хвороби та посуху. Таким чином, розвиток образу української відьми поділено на два періоди: дохристиянський та християнський.
Звертаючись до офіційних джерел, можемо сказати, що після прийняття християнства жінка стала  вважатися джерелом гріха, а тому всіх чародійок засуджували до страти. У Київській Русі існувала «традиція»: будь-якій жінці, запідозреній в чаклунстві, прив’язували на шию важкий камінь і кидали в глибоку воду. Якщо тонула, то невинна, а якщо плавала з каменем по поверхні, то топили її силоміць. Аналогії можемо знайти у повісті Г. Квітки-Основяненка «Конотопська відьма». Відповідно, можемо й прослідкувати, як саме визначалися так звані «чаклунки»[7, ст. 38-50].
Слово «відьма» походить від «відати», тобто «знати». В. Милорадович визначає частинку «-ма-» як похідну від «матері», тобто берегині роду, якою вона була ще з часів матріархату. У романі традиції говорять вустами чугайстра Віта: «Відьма – це ж від «відати», «знати». Ти знала, що казати, як і коли. Це ознаки Сили. Мабуть, вона таки в тобі прокидається» [8, ст. 73].
В українських легендах відьми постають дуже гарними. Особливо ж красивими вони стають опівночі. Вважається, що типовими кольорами для українських відьом є чорний, червоний та зелений – чорне волосся, червоні вуста та зелені очі. У «Рутенії» ми бачимо опис головної героїні: «Довге чорне волосся звивалося по спині, обіймало плечі, коливалось у ритмі ходи» [8, ст. 7]. А от в деяких українських та західноєвропейських етнографічних збірниках подається такий портрет: «Гидка, зловісна баба із гачкуватим носом, червоними очима, що дивляться вниз» [1, ст. 70-73]. Можемо визначити, що в першому варіанті йдеться про яритницю – молоду відьму, схильну до любовних забав (аналог такої чаклунки можемо зустріти в оповіданні М. Гоголя «Вій» [2, ст.. 133-135]), а в другому – про вирицю – відьму стару й навчену. Спираючись на четверте видання «Української міфології», можемо навіть вважати, що подібний опис більше підходить до босорки – ще одного персонажа нижчої демонології.
Віталій Климчук не поділяє відьом на яриць та вириць, власне, як і на родових та навчених. На мою думку, в дохристиянський період такої «класифікації» не існувало взагалі, тому що всі відьми та відьмаки мали природний дар. Він вводить таке поняття, як «дика сила». Явище негативне, оскільки при ньому ненавчена відьма втрачає контроль над магією і стає небезпечна для себе та оточуючих: «Потім ти заснула. І раптом скочила на ноги і почала викрикувати якісь незрозумілі слова. Це була невідома мені мова. Ти кричала дуже голосно, всі попрокидалися. Дзеванна спробувала до тебе підійти, та ти лише глянула на неї, і вона відлетіла до стіни» [8, ст. 78]. Подібних викидів магії у відьом пізнішого періоду не зафіксовано. Ймовірно, непідконтрольна сила зникла разом зі зникненням справжніх відьом після запровадження християнства.
У романі Віталія Климчука образ відьми Рутенії  «осучаснено» і створено так звану «бойову відьму», яка поєднує в собі не лише магічні здібності, а й високі навички рукопашного бою: «Один вирвався вперед, вона схопила й щосили пожбурила додолу… Тим часом ще двоє зайшли з боків і одночасно стрибнули. Їй потрібно було лише присісти, і вони зіштовхнулися, каменями гупнули вниз і теж знепритомніли» [8, ст. 17]. У деяких дослідженнях також згадується про те, що родові відьми не лихі. Вони протистоять тільки нечистій силі, а людям зла не роблять. Враховуючи вище наведене, можемо припустити, що в дохристиянський час усі відьми були рожденими. До того ж, Климчук детально зображує саму техніку бою української відьми: «Ти вилетіла з-за пагорба, мов вихор. Я не встигла змигнути оком, як Ахруманові відьмаки були мертві. Ти рухалась так швидко, що навіть Ахруман не відразу збагнув, що діється…» [8, ст. 26]
У дослідженнях не згадується сам спосіб, яким відьма чаклує. Лише в деяких оповідках описується процес перекидання через ножа: «Через деякий час в амбар зайшла Варвара. Озирнулася, зачинила двері. Я вже не памятаю, скільки це в неї ножів було, забув. А підлога була деревяна. Вона ввіткнула ножі ці в підлогу. І між ними прокотилася. І моментально замість Варвари перетворилася в собаку». [4, ст. 80-81] У романі магія Рутенії зображується як прояв внутрішньої Сили: «Якась сила штовхнула її до чугайстра. Вона поклала руки на пута, заплющила очі… І мало не знепритомніла від болю. Руки ніби різало ножем, тупим та іржавим. Коли ж очі відкрилися, побачила: пута впали» [8, ст. 14]; «Рутенія стисла гілку обома руками. Гострий біль іржавим ножем проколов їх наскрізь. Вона закричала. Боліли не лише руки, біль перейшов у плечі, тоді підібрався серця, дотягнувся до голови і опустився в ноги. Крапки болю, пульсуючи, ширяли перед нею, мов летючі зорі у темряві. Біль гарячішав. Кипляча смола лилася на тіло Рутенії, випалюючи шкіру, запалюючи м’язи й кістки. Відьма впала на чугайстрові рани, непритомніючи» [8, ст. 46].
Отже, образ української відьми сформований двома релігіями: язичницькою та християнською. Саме остання створила жахливий образ, що шкодить людям і худобі, може навести вроки або пристріти або й геть звести людину зі світу. Звісно, така трактовка має свої причини:
ü    Занадто висока влада відьом могла похитнути вплив християнської церкви;
ü    Наявність магічної сили у людей протирічила засадам православя
ü    Величезний вплив європейського патріархату зробив образ жінки джерелом гріха.
Варто памятати, що відьма – це не злісний демон, а жінка з певними можливостями. Тому вони можуть творити як добро, так і зло. Це залежить не від наявності магічних здібностей, а від мети, з якою вони використовуються.
Література
1.    Войтович В. Українська міфологія. Київ : Либідь. 2015. 664 с.
2.   Гоголь М. Вій. Зібрання творів у семи томах. Т. 2. Київ :  Наукова думка, 2008. С. 127–161
3.   Дем’янов В. Рахмани, волхви-укри, волхви: боротьба крізь тисячоліття. URL: http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/122  
4. Дмитренко М. Українські міфи, демонологія легенди. Київ : Муз. Україна, 1992. 144 с.
5.  Иванов П. Народные рассказы о ведьмах и упырях. Українцi: народнi вiрування, повiр’я, демонологiя. Київ : Либiдь, 1991. С. 430–497.
6. Інтерв’ю з Віталієм Климчуком для журналу ВВС https://life.pravda.com.ua/book/2011/12/19/91576/
7. Квітка-Основ’яненко Г. Конотопська відьма. Конотопська відьма. Вибрані твори. Харків : Клуб сімейного дозвілля. 2014. С. 7–93
8. Климчук В. Рутенія. Повернення відьми. – Вінниця : Теза; Харків : Фоліо, 2011. 376 с.
9.   Милорадович В. Українська відьма. Нариси з української демонології. Київ : Веселка, 1993. 72 с.

17 коментарів:

  1. В українській літературі створено галерею демонічних образів, серед яких образ відьми є найпоширенішим. Чи не нагадує відьма В.Климчука однойменні образи в творчості інших вітчизняних письменників?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Відьма В. Климчука не нагадує типовий образ відьми в українській літературі, оскільки інші вітчизняні письменники зображували її тільки в негативному аспекті (наприклад, Григорій Квітка-Основ'яненко "Конотопська відьма", Микола Гоголь "Вій"). Деяку подібність можемо спостерігати з творами сучасних письменників, наприклад Лади Лузіної ("Київські відьми"). Але все одно образ відьми В. Климчука дуже сильно відрізняється від образів відьом у творчості інших українських письменників.Можна також сказати, що Рутенія певною мірою схожа на Маргариту Михайла Булгакова.

      Видалити
    2. Дякую за відповідь! Проте, не можу з Вами погодитися, що в українській літературі створено лише негативний стереотип відьми. Наприклад, наділена амбівалентними рисами вона у творчості Валерія Шевчука, що дає можливість автору порушувати питання самотності людини, якої не сприймає соціум, боротьби добра і зла в світі, знівельованого жіночого начала тощо.

      Видалити
    3. Дякую за інформацію. Я планую досліджувати розвиток цього образу в інших, саме художніх,творах українських письменників.У цій статті я досліджувала, в основному, теоретичний матеріал, наприклад, монографії літераторів (В. Милорадовича,М. Дмитренка)

      Видалити
  2. Дуже цікава тема. Чи дійсно негативне зображення відьми у більшості казок та легенд пов'язане виключно із християнством?
    З повагою

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Значною мірою, так. Негативний образ відьми пов'язаний саме з впливом християнства. Але є ще й низка інших причин. Можливо, Ви колись спостерігали зв'язок між українською відьмою та відомою російською Бабою Ягою? А поява Баби Яги спричинена безпосередньо історичними причинами, а конкретніше набігами племен язигів.По-друге, серед українських відьом траплялися лихі (наводили порчі, уроки), що не могло не вплинути на типовий образ.

      Видалити
  3. Деякі дослідники (зокрема, П. Єфименко) на основі аналізу фольклору висувають думку про те, що відьма в традиційному уявленні українців зазвичай шкодить лише тим, хто порушує норми моралі (подорожнім, які відвідують заборонені міся, дівчатам, котрі шукають вночі зілля для ворожіння, тощо). На Вашу думку, чи можна вважати відьму деякою мірою позитивним демонологічним персонажем?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. На мою думку, деяких відьом можна і треба вважати добрими. У довіднику "Українська міфологія" визначається поділ відьом на рождених і навчених. Навчені відьми можуть бути тільки злими, рождені ж можуть обирати шлях добра або зла. Також варто пам'ятати, що добрі відьми в першу чергу слугують природі, також можуть допомагати людям. У романі В. Климчука відьма також виступає позитивним персонажем.

      Видалити
  4. Добрий вечір! Вважаю, що відьму (усталений фольклорній образ) й відьму (у народній пам'яті) треба розмежовувати. Образ може бути різним, адже на те він і жіночий демонічний образ, який є єдністю протилежностей. Чи не здається Вам, що письменник навмисно "осучаснює" відьму, щоб наблизити її до формату сучасного фентезі?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Не можу з Вами не погодитись. У деяких моментах книги ми можемо спостерігати навмисне "осучаснення", наприклад під час бою зі злиднями. Але ми не можемо цілком відносити образ відьми до сучасного ідеалу, оскільки образ відьом у язичницькій міфології значною мірою відповідає тому, який описує В. Климчук.

      Видалити
  5. Доброго дня!
    Скажіть, будь ласка, чи правильно я зрозуміла з Вашої статті, що відьма дохристиянського часу апріорі є доброю, нездатною до злих вчинків?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго дня!
      Не зовсім так. За В. Климчуком, у дохристиянський період існували так звані Дикі відьми, які не могли контролювати власну силу і ставали небезпечними для оточуючих. Так, тоді існували й злі відьми, але значна частина їх були добрими. Різка зміна релігії, поряд з низкою інших причин призвела до занепаду відьомського ремесла. Як наслідок, зараз добрих відьом майже не залишилося.

      Видалити
  6. Добрий день! Чому, на вашу думку жінку вважають джерелом гріха? Та з якої причини сучасні жінки звертаються до відьомських чаклувань?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Добрий день!
      Причини появи образу жінки як джерела гріха ми можемо шукати ще в Середньовіччі. І цілком можливо, що подібне трактування дійшло до нас із середньовічної Європи. Навіть гендерна нерівність бере свій початок із Середньовіччя. А щодо причин чаклувань сучасних жінок, то тут можемо виділити їх декілька. По-перше, поширення екстрасенсорики, езотерики і т.д. По-друге, раніше до відьом зверталися менше, тому що боялися небесної кари, зараз такий аргумент часто не діє. По-третє, людська природа, що змушує шукати легких способів виходу із ситуації. А чому саме жінки? Вони більш вразливі і більш сприйнятливі до такого типу інформації, більше вірять у всілякі чаклування. Тому у наш час все більше йдуть до ворожок для приворотів, відворотів і т.д., чого, звичайно, категорично робити не можна.

      Видалити
  7. Доброго дня! Скажіть, будь ласка, образ відьми-жінки є наскрізним у творчості цього письменника?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доброго дня!В. Климчук не видавав багато творів, серед великих романів тільки "Рутенія. Повернення відьми". Я не досліджувала кожен з його творів, але виходячи з того, що я читала, я не можу сказати, що образ жінки-відьми є наскрізним у творчості письменника.

      Видалити

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.