Дєєва Ю. С. ОСОБЛИВОСТІ ХАРАКТЕРОТВОРЕННЯ В РОМАНІ В. ВРУБЛЕВСЬКОЇ «СОЛОМІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКА»

Дєєва Ю. С.

студентка 4 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Проценко О. А., к. філол. н., доцент

Особливості характеротворення в романі В. Врублевської «Соломія Крушельницька»

Основою біографічного роману є «документальні свідчення про видатну особу, цілісне її життя чи фрагмент» [2, с. 138]. Серед авторів біографічних романів вирізняється творчість В. Врублевської. Відомими стали її романи «Соломія Крушельницька» (1979) та «Шарітка з рунгу» (2007). Творчий доробок письменниці малодосліджений.

Роман-біографія В. Врублевської «Соломія Крушельницька» побудований на основі літературно-критичного матеріалу, нечисленних спогадів. Композиційно твір складається з дев'ятьох частин, які окреслені назвами (як от: «Солошка», «Консерваторія», «Італія», «Примадонна Варшавської опери», «Тріумф», «Повернення») і кожна з яких зосереджує увагу на окремому етапі становлення творчої особистості, відображає ті чи ті життєві випробування Соломії Крушельницької.

У романі представлений не окремий фрагмент, а вся життєва доля відомої співачки від народження й до смерті. Починається життєпис розповіддю про родину Соломії Крушельницької, згодом В. Врублевська знайомить читача з людьми, які її оточували (Яніна Королевич, Теофіл Окуневський, Михайло Павлик, Василь Стефаник, Іван Франко), мали вплив на формування особистості героїні.

У романі творчо використані документальні факти із життя співачки, які допомагають розкрити образ дівчини: «співу Соломія вчилася у професора Валерія Висоцького, гармонії – у професора Мечислава Солтиса, гри на фортепіано – у професора Владислава Вшелячинського, того самого, в якого вона брала уроки в Тернополі» [1, с. 42]. Велика роль належить і спогадам про співачку, хоча авторка й зауважує з жалем, що мало свідчень і свідків лишилося з часів Соломіїних студій у консерваторії. Кілька спогадів про спільне навчання з Соломією Крушельницькою залишила Яніна Королевич: «всі учні, яких я зустріла у професора В. Висоцького, були значно старші за мене (Крушельницька була старша на три роки), Крушельницька як меццо-сопрано дебютувала тоді у «Фаворитці» Доніцетті. Мала сильний повний голос з вільною серединою і була дуже музикальна» [1, с. 51].

У творі неодноразово наголошено на портретній характеристиці Соломії Крушельницької: «у шістнадцять років Соломія була високою, стрункою дівчиною з довгими русявими косами, її величезні сіро-зелені очі мрійливо дивилися на світ, а характер виробився твердий і спокійний. Завжди зі смаком одягнена, з м’якими неквапливими рухами, лагідна у поводженні, вона справляла враження добре вихованої, інтелігентної панночки. Їй була притаманна чіткість і логічність мислення, можливо вироблена систематичними заняттями музикою і співом. Батько прищепив їй гарний літературний смак, а мати навчила стриманості в щоденному житті. Ранній музичний професіоналізм надав їй упевненості та серйозності, а почуттям – глибини. Вільне сільське дитинство, проведене серед мальовничої природи, повага до праці не полишили в душі егоїстичного самолюбства і надали їй потім надзвичайні переваги у важкому, а часом брудному плині артистичного життя. Ніколи, навіть у розквіті своєї слави, вона не виявлятиме зверхності до інших людей, і їх повага буде супроводжувати її. Збагнувши величну гру життя і смерті, вона не забавлятиметься у власну велич, а прагнутиме іншого способу самоствердження» [1, с. 32]. У зрілому віці це була: «висока жінка з волоссям блонд, гладко зачесаними догори, обличчя миле, очі прекрасні, але меланхолічні» [1, с. 194]. Можемо констатувати, що авторка вдається до розгорнутого портретування. Згадуючи про перші виступи, розчарування від невдалих творчих експериментів, В. Врублевська моделює портрет головної героїні детально, з яскраво-підкресленими психологічними елементами.  Професора Львівської консерваторії В. Висоцького, при першому прослуховуванні, вразило все: і голос, і краса, але «найбільш видався йому незвичайним вираз обличчя цієї дівчини. Очі плакали, а лице було гордовите, незалежне…» [1, с. 41]. Тож, маємо в романі й опосередковану характеристику.

Велика увага приділена внутрішній характеристиці. Відповідає правді біографічній інформація про хворобу (рак горла) Соломії Крушельницької: «співачка була досить мудрою, щоб не ремствувати, а спокійно зустріти неминуче» [1, с. 348]. В. Врублевська домислила роздуми співачки напередодні смерті: «… але про що вона думала в ті дні? За чим жаліла? Що оплакувала? Вона пригадувала свої виступи, зустрічі. Напевно, приходили до неї по ночах її улюблені героїні-сестри, які без неї були ніщо, Соломія надавала їм життя, робила матеріальними, любила їх... і вони, мабуть, не залишили її на самоті. Жаліла? Вона не могла жаліти за минулим, бо жила на повну силу. Вчилася – скільки вистачало розуму і сил, працювала – до останнього подиху; любила – все любила в житті: і працю, і кохання, і світ, і людей. І все-таки жаліла! Безконечно жаліла, що прийшов час для справжнього життя, для справжньої праці, для справжнього відродження народу, а вона мусила йти... » [1, с. 348]. Тож, перед читачем постає сильна, вольова особистість.

Отже, естетичне створення образу жінки-митця, конструювання її психологічного портрету, розкриття духовного досвіду людини, яка залишилася в історії, зумовило особливості романізованого життєпису Соломії Крушельницької. В. Врублевська використала документальні факти з життя співачки, спогади. Спостерігаємо у творі портретну, опосередковану та внутрішню характеристики. При цьому художній образ головної героїні не розходиться зі своїм історичним прототипом.

Література

1.                 Врублевська В. Соломія Крушельницька : роман-біографія. Київ : Дніпро, 1986. 356 с.

2.                  Літературознавча енциклопедія: у 2-х т. / автор-укл. Ковалів Ю.І. Київ : Академія, 2007. Т. 1 : А (аба) – Л (лямент). 608 с.