Зінченко О. Є. СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ ХАРАКТЕРІВ ПІДЛІТКІВ У ТРИЛОГІЇ С. ПРОЦЮКА ПРО МАРІЙКУ І КОСТИКА

Зінченко О. Є.
студентка 5 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Слижук О. А., к. пед. н., доцент

СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ ХАРАКТЕРІВ ПІДЛІТКІВ У ТРИЛОГІЇ С. ПРОЦЮКА

ПРО МАРІЙКУ І КОСТИКА

Відкриттям дитячої літератури к. ХХ - поч. ХХІ ст. стало зображення внутрішнього світу дитини у всій його складності, суперечливості й повноті. Твори цього періоду відрізняє чітка заданість моральних цінностей, наявність ідеї та позитивна спрямованість.

Дискурс дитинства, розгорнутий С. Процюком у трилогії «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце», «Аргонавти», своєрідний, оскільки побудований на межі дитячого і дорослого світів. Поряд з реальним простором у цих творах існує й вигаданий, вимріяний світ уяви, а також простір підсвідомості, що зринає у снах героїв. Дитячий максималізм, віра в добро, любов і справжність починаються з вимріяного світу, адже «справжні» люди з Костикової уяви повинні вміти любити… Адже коли ми закохані та любимо, світ навкруги стає радісним, все вдається, всі проблеми не такі вже і проблеми.

Часткова ідеалізація героїв, піднесення морального, етичного, духовного над буденним вирізняє повісті про Марічку і Костика з-поміж інших творів для підлітків у сучасній літературі. Трилогія закінчується однозначним натяком на близькість закоханих, де іде опис, про особливий стан душі, про високе і синє небо, яке робить Костя та Марічку дорослішими. Повісті вчать юних читачів мистецтву любити – «не тільки виявляти симпатію, почуття прихильності до коханої людини, а й вміти брати відповідальність за неї на себе».

Соціальна проблематика в аналізованих творах є своєрідним тлом для розгортання взаємин головних героїв. Автор лише побіжно згадує про проблеми тогочасного суспільства, констатує їх, але не подає вирішення. Однак такий художній прийом звертає на них увагу читача, водночас натякає на їх вплив на формування характерів головних героїв.

Основними суспільними проблемами, які можна виділити у творах, є корупційні зв’язки, заробітчанство, багатство і бідність, зросійщення українців. Здебільшого  ці негаразди українського соціуму неприйнятні й незрозумілі для підлітків. Тому Костик іноді вважає батьків дивними й слабкими особистостями. Не розуміє, як могло статись так, що його батько замолоду не виграв престижне спортивне змагання, бо перемогу віддали «тому, кому треба».

Костик задумується над тим, чому, тяжко працюючи, його батьки не можуть забезпечити себе всім необхідним. Хвилює його й проблема трудової міграції, заробітчанства.

Характери Костика і Марійки ще перебувають у стадії формування, тому часто у творах спостерігаємо досить суперечливі й складні ситуації, які вони поки що не здатні  розв’язати. Це ми бачимо з думок, які хвилюють дітей, бачимо через їхні переживання, сумніви й вагання. Автор не розповідає про подальшу долю головних героїв, але натякає, що їх чекає щасливе майбутнє, а Кость колись стане відомою особистістю. Читач, за задумом автора, має припустити, повірити, що цей пересічний, несформований підліток стане успішним, розумним, напевно багатим і здобуде велику славу. Автор ще раз намагається переконати, що любов – це той світлий бік життя, з якого все велике виростає.

Натякаючи на актуальні проблеми українського суспільства, автор не романтизує дійсність, а відверто вказує на її драматизм: «…це українське заробітчанство – як Божа нагайка за якісь невідомі провини… Руйнуються сім’ї, діти стають напівсиротами, чоловіки та жінки відчужуються одне від іншого. І чи можуть гроші – не такі вже й великі, але це, зрештою, не має значення – замістити ці безглузді й непоправні втрати, зумовлені бідністю, нетерплячістю, недалекоглядністю і бажанням елементарного і швидкого комфорту…» [3, с. 47].

Крізь сприйняття підлітків простежується й різко негативне авторське ставлення  до засилля чужої для українців  мови й культури, а особливо на вулицях столиці України: «Хлопця неприємно вразило, – наче він раніше про це не знав або не хотів допускати до своєї свідомості, – як часто на вулицях звучить нерідна йому російська. Кажуть, що це навіть не російська, а лише її особливий київський діалект» [2, с. 11]. Автор вражений пасивним сприйняттям такої мовної ситуації: «Навколо переважно лунав «южний» діалект російської. Українська проривалася іноді, наче репліки бідного родича на бенкеті для заможних» [2, с. 21].

Уживання російської сприймається в підлітковому середовищі як ознака «просунутості», вищості над іншими. Але поступово головні герої приходять до думки, що насправді це лише суржик, послуговування яким не підкреслює моральну вищість й інтелектуальну перевагу «старших і досвідченіших» учнів.

Потрапивши в ситуацію конфлікту двох мов, діти приймають справді виважені, дорослі рішення: «Кость ще мав окрему гордість. Адже на цей раз він ніде, незважаючи на будь-які несприятливі нюанси, навіть не пробував заговорити чужою мовою. Достатньо вже того, що він чує російську із так званого голубого екрану, повсюдно чує нездарну і поверхову російську попсу (якщо вже без попси не обійтися, то вистачає і українських нездар) і на кожному кроці натикається на продаж книг цією мовою» [2, с. 58].

Проблема двомовності виявляється й на рівні називання головної героїні. Для коханого Костика вона «Марійка» (і дитяче, й пестливе водночас), а для нелюба – російська «Маша».

Марійка й Костик прагнуть жити у світі добра, любові, щирості, незважаючи на те, що це тільки світ їхньої уяви. Вони переймаються долею своїх батьків, які змушені бути заробітчанами, і своєї країни, що ніяк «не стане на ноги». Вони – шанувальники мрії, а їхнім ідеалом є аргонавти: «Аргонавти, – ділився Кость уголос із дівчиною своїми міркуваннями, – жили завжди. Їхній ватажок міг називатися Ясоном, Гераклом чи Галілеєм. Він міг бути будь-ким – не конче воїном, що володіє багатокілограмовим мечем. Але він мусив бути аргонавтом і канатохідцем, одержимим не кишеньковою мрією про збагачення чи славу, а благородною метою пошуку щастя. Поміж нещасливими й покинутими, самозакоханими і брехливими він мусив нести свій незламний вогонь віри, яка зігрівала і його, і всіх навколо. Важко стати справжнім аргонавтом. Іноді може здаватися, що неможливо – та й непотрібно… Але треба йти і вірити. Особливо тим, в чиїх жилах тече неспокійна і шляхетна кров шанувальника мрії» [3, с. 27].

Отже, у трилогії Степана Процюка «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце», «Аргонавти» розкриваються актуальні питання нашого часу, висвітлюючи проблеми самоствердження дитини-підлітка, переживання перших почуттів, набуття життєвого досвіду, намагання обрати правильну власну позицію в житті й зберегти своє «Я».

Література

1.      Процюк С. Марійка і Костик. К.: Грані-Т, 2008. 64 с.

2.      Процюк С. Залюблені в сонце. К.: Грані-Т, 2008. 64 с.

3.      Процюк С. Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика. К.: Грані-Т, 2008. 64 с.

4.     Слижук О. Розвиток читацьких інтересів підлітків у процесі вивчення світової та української літератури в школі. Література. Діти. Час. Вісник Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва.                  

Вип. 4. Рівне: Дятлик М., 2013. С. 259 – 261.

5.     Слижук О. Українська підліткова література у шкільній програмі: зміна канону. Література. Діти. Час. Вісник Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва. Випуск 5. Львів, 2016. С. 179 – 186.