Богма І. О. ГЕНДЕРНА ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ А. ДНІСТРОВОГО «ДРОЗОФІЛА НАД ТОМОМ КАНТА»: АСПЕКТ ВЗАЄМИН СТАТЕЙ

Богма І. О.

студентка 3 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Курилова Ю. Р., к. філол. н., доцент

ГЕНДЕРНА ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ А. ДНІСТРОВОГО «ДРОЗОФІЛА НАД ТОМОМ КАНТА»:

АСПЕКТ ВЗАЄМИН СТАТЕЙ

Роман А. Дністрового «Дрозофіла над томом Канта» проаналізований здебільшого в рецензіях для публіцистичних видань (І. Котик, І. Бондар-Терещенко, О. Щур, Д. Щульга, В. Неборак, І. Славінська, О. Коцарев, Д. Дроздовський, Т. Трофименко, Н. Дудко). Переважно статті містять роздуми про те, що автор не просто «дослідник гопництва», але й представив читачеві зразок інтелектуальної прози. Проте наразі немає жодного дослідження роману, де було б приділено увагу ґендерній проблематиці твору. Отже, мета нашої статті – виявити, як реалізуються ґендерні ролі в образній системі роману, дослідити репрезентації жіночих та чоловічих образів. Досягнення мети передбачає реалізацію таких завдань: проаналізувати ґендерну проблематику повісті, продемонструвати на прикладі образів прояви дискримінації, гендерної ідентифікації, репрезентацію стереотипів фемінності-маскулінності.

У гендерному дисплеї роману спостерігаємо здебільшого стереотипи, сформовані на основі характеристик маскулінності (особливо виявлені самовпевненість, емоційна стриманість, що найхарактерніше відбилося в образах Юри [1;, с. 66–67, 99], Пампушки [1, с. 87], Михайла [1, с. 51], Адама [1, с. 74]), а також фемінності – пасивність, залежність, надмірна емоційність (найхарактерніше виявили себе в образах Зої, Марго, Яни, Мирослави). Наведені стереотипи сформовані під впливом сексизму, упередженого ставлення до молодих дівчат, заміжніх жінок.

Загалом у творі наявні кілька гендерно-нерівних репрезентацій жінки в суспільстві: 1) жінка як предмет задоволення сексуальних потреб; 2) жінка, що прагне вийти заміж і народити; 3) жінка, що має деяку залежність, проте у поєднанні із сильною позицією досягає свого.

До першого типу можна віднести Марго [1, с. 35, 72], Мирославу, Яну [1, с. 77], адже їх Павло використовував тільки, коли йому кортіло, проте не планував брати на себе будь-які обов’язки.

Другий тип виявлено в образі Зої [1, с. 26–27], якій нав’язано суспільством певну гендерну роль.

Третій тип проявляється в образі коханої Павла, адже єдина залежність, яку вона мала – це була дитина від її чоловіка [1, с. 62], у стосунках із Павлом вона безперечно домінувала, сама вирішувала коли приїхати, а коли зникнути, навіть прислала замість себе іншу, як і планувала. Оля ж слабша за першу незалежну героїню роману, однак вона досить впевнено йде до своєї мети [1, с. 44, 80], проте не без допомоги батьків, які й забезпечують їй впевненість у всьому, а тому Оля так і не досягає одруження із Павлом [1, с. 144]. Аня – перше кохання Павла – згадується побічно, однак також є жінкою, яка сама обрала для себе краще, а отже має самоповагу [1, с. 64–65].

Відносно чоловіків у творі, то більшість звичайно відповідають стереотипам, сформованим на основі маскулінності, однак деяким притаманні й фемінні риси, наприклад Павло інфантильний і дуже прив’язаний до своєї коханки, через що постійно страждає і рефлексує за певними моментами [1, с. 49], Стас безхарактерний, тому його ганяють через дрібниці у власній квартирі [1, с. 38–39], а Гнaтовичу притаманна риса багато говорити, все це найчастіше приписується жінкам [1, с. 48].

Також маємо різноманіття міжстатевих стосунків: моногамні, поліаморні, полігамні, соло-поліаморні. До моногамних стосунків можна віднести Марго з її чоловіком, адже коли він знайшов молодшу коханку, то покинув дружину [1, с. 72]. Ставлення студентів гуртожитку, у якому заночував Павло, до стосунків можливо назвати вільною поліаморією. Стосунки коханої Павла з її чоловіком-програмістом тяжіють до полігамних – обидва мають коханців і не проти цього [1, с. 62], натомість стосунки Павла з жінками мають соло-поліаморний характер, тому що він боїться відповідальності [1, с. 27, 144].

 «Чоловіки без жінок поволі перетворюються на свиней!» [1, с. 7, 146] – твердження, що відкриває й завершує роман, обидва рази звучить із вуст жінок і є яскравим прикладом сексизму відносно чоловічої статі. Також має місце дуже показовий гетеросексизм, у випадку, коли Павло прийшов на зустріч до ідеалізованої інтернет-знайомої, натомість побачив русявого чоловіка, який представився Танею [1, 131–132], однак важливішим тут є не факт дискримінації, а те, що русявий чоловік, «мужик», як його називає Павло, ідентифікує себе як жінку, тобто маємо приклад гендерної інверсії.

Отже, гендерний дисплей художнього твору надзвичайно різноманітний, мають місце гендерні стереотипи, здебільшого нав’язані суспільством і пов’язані з упередженим ставленням до відповідальності відносно жінок, введено дискримінаційні ситуації (сексизм відносно чоловіків та гетеросексизм), також роман цікавий тим, що показані різні моделі міжстатевих стосунків, що робить зображуване суспільство менш консервативним.

Література

1. Дністровий А. Дрозофіла над томом Канта : роман. – Львів : ЛА «Піраміда», 2010. – 148с.