Якубовська Марія, Стахів Марія ТВОРЧІСТЬ Г. ЛЮТОГО: ТВОРЕННЯ ПРОСТОРУ ДУХОВНОЇ СВОБОДИ ОСОБИСТОСТІ

 

Якубовська М. С.

кандидатка філологічних наук, доцентка,

Конґрес літераторів України, голова

м. Львів, Україна   

Стахів   М. О.

кандидатка педагогічних наук,

доцентка  Львівського національного університету ім. Івана Франка   

 

ТВОРЧІСТЬ Г. ЛЮТОГО: ТВОРЕННЯ ПРОСТОРУ ДУХОВНОЇ СВОБОДИ ОСОБИСТОСТІ

   

Методологія дослідження полягає в застосуванні культурологічного, феноменологічного, компаративного,  історико-логічного, синерґетичного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє проаналізувати системне творення архетипної моделі творчого коду Григорія Лютого у системі формування критичного мислення як  цілісної функціональної єдності людської індивідуальності та навколишнього світу. 

Проблема формування критичного мислення людини засобами художнього слова у системі духовних координат часу  є предметом досліджень вчених ХХ століття: Г.Кременя, М.Жулинського, С.Квіта, І.Зязюна, І. Беха, О.Сухомлинської, М.Зимомрі, Р.Расевича, Г.Васяновича та ін. На нинішній час постала проблема дослідження шляхів розвитку української культури, зокрема ролі художньої літератури у системі творення культурологічної парадигми в архетипі сучасної епохи.

Дослідження контексту традиції наукового та художнього доробку Григорія Лютого переконливо доводить, що літературний текст виступає своєрідним архетипом доби, яку відображає, незалежно від тематики зображуваного явища; так як виступає системою комунікаційної взаємодії між читачем (реципієнтом), автором, текстом твору і хронотопом як філософсько-екзистенційною категорією, яка допомагає глибше накреслити колізії взаємозв’язку тексту твору як філософської категорії і тексту твору, як знаково-кодової системи моделі людського буття.

Я у Бога про землю спитав –
І сказав посмутнілий Всевишній:
 - Ця земля вже тому вам свята,
Що із лона її ви всі вийшли.
Ти пізнаєш, де серце зігрів,
Як її, клянучись, будеш їсти,
Як глевку її кинеш на гріб,
Як відчуєш, яка вона чиста!
Як народиш на ній діточок,
Як ізвідаєш щастя незлеє
І обпалишся болем свічок,
Як життя віддаси ти за неї…

Аналіз мисленнєвого коду Григорія Лютого є надзвичайно актуальним у пору сучасної глобалізації задля потреби вироблення системи пошуку шляхів людиною до самої себе – формуванням Я-духовного людської індивідуальності. У творчості Григорія Лютого становлення культуроцентричного архетипу сучасного мислення стане основою духовного оздоровлення сучасного суспільства. Вдосконалення світу, за переконанням письменника, починається із усвідомлення кордо центричної основи українського буття.

Ти відкрий моє серце, відкрий.
Крапля крові не відає болю,
Не лякайсь мого крику, о доле,
Ти відкрий моє серце, відкрий. ...
Як блакить відкриває нам птиця.
Ти відкрий моє серце, відкрий [9].

 За переконанням Григорія Лютого, критичне мислення співвідносне із життєвою мудрістю людини, із системою ціннісних наративів, котрі складають основу її життєстійкості. Критичне мислення співвідносне із ментальним здоров’ям нації, дає відповідь на запитання про силу, волю, здатність до перемоги як необхідної усвідомленості життєвих дій.

Залишайте себе на землі.
Роздавайте щомиті, даруйте,
Жодну пісню в собі не змарнуйте,
Не затміть жодній миті політ!
Це не ваше: з далеких століть
Вам передане людське батьками.
Будьте щедрими, будьте із нами!
Залишайте себе на землі!» [9].

Дослідження текстів творів Григорія Лютого дозволяє стверджувати, що мова є велетенською стихією, океаном буття, озоновим шаром, у яких живе людина. Ідея «емоційної регуляції» [3, с.13], яка є визначальною у творенні виховної взаємодії, визначається, систематизується, реалізується у «домі буття», що ним є мова:  «Мова є домом буття. У ньому  живе людина» (Ґайдеґґер). Аналіз текстів творів Григорія Лютого переконливо доводять, що мова і мовлення співвідноситься як діалектична єдність одиничного і загального, як усвідомлення трансформації людства у конкретній людській індивідуальності і як творення духовного буття людства в усвідомленні важливості буття кожного людської індивідуальності.  

Культурологічне мислення людини, за трактуванням Григорія Лютого, формує здатність людської індивідуальності виходити на новий рівень усвідомленого духовного «Я». Культурологічне мислення формує здатність людини перемагати біль, страх.

Україно, полин мій гіркий!
Яничаром розтерзані села.
А у селах у зорях ставки...
Їх наплакали наші жінки.
Пересохли і очі, й джерела...
Ти жива ще, Вкраїно, поглянь,
Ще степи твої щедрі уповні!
Місяченько пливе ще у човні,
Щоб розбитись об хвилі світань.
Підведися ж із праху, устань!» [9].

Культурологічне мислення у концептуальному баченні Григорія Лютого тісно пов’язане із категорією людської памяті. Воно формується на основі усвідомлюваного детермінованого розвитку подій.

Знов судний час - чуттів страшна робота.
За ніч зчорнієш, зораний, мов лан.
Дала природа муки за щедроти.
А люди це вважають за талант [9].

Проєкція естетики і твореного ним стилю культурологічного мислення закладає основу для формування системи цінностей нашої доби; тому є важливою у формуванні сучасних гуманітарних інновацій, у яких поглиблюється система дискурсу сучасної літератури та її визначального впливу на формування гармонійно розвиненої особистості, а відтак і на творення духовного коду сучасного буття.

Людина сучасної епохи повинен усвідомлювати відповідальність, яку бере за творення нових духовно-інтелектуальних шляхів  у парадигмі новітньої доби. Проблематика конґруентності процесів пізнання й оперування даними гуманітарних наук вимагає достеменного аналізу й синтезу на міждисциплінарному рівні. Дослідження системи мисленнєвого коду Григорія Лютого дозволяє закласти основи дослідження системи творення парадигми художньої літератури у контексті традиції духовних досягнень людства.  

Література

1. Антонен Арто Театр і його Двійник.  Київ : Видавництво Жупанського,  2021.

2. Бех І. Особистість у просторі духовного розвитку. Київ : Академвидав, 2012.

3.Возняк Т. Тексти та переклади. Харків : Фоліо, 1998.

4. Квіт С. Основи герменевтики. Київ, 1996.

5.Ортега-і-Гасет Х. Вибрані  твори. Київ : Основи, 1994. 345 с.  

6. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. Київ, 1997; 2-e вид, 1999. 443 с.

7. Франко І. Із секретів поетичної творчості. Вибрані твори у трьох томах. Т. 3. Дрогобич : Коло, 2005. С.116–191.

8. Zymomrya Mykola Yakubovska Mariia. (2020).The Diskourse of spiritual and existential formation of Ivan Franko the concept of personality. – Accents and Paradoxes of Modern Philology. 2020. № 1(5). C. 96 – 116.

9.Лютий,Г (20 «І полетить за голосом душа». Електронний ресурс. https://biblio.lib.kherson.ua/i-poletit.htm