Давтян Ангеліна ЖІНКА В ПАТРІАРХАЛЬНОМУ СВІТІ: ОБРАЗ ОЛЕКСАНДРИ КУЛІШ У РОМАНІ І. ВЛАСЕНКО «САША»

 

Давтян А. Р.

студентка 2 курсу

Запорізький національний університет

Наук. кер.: Ніколаєнко В. М., к. філол. н., доцент

 

ЖІНКА В ПАТРІАРХАЛЬНОМУ СВІТІ: ОБРАЗ ОЛЕКСАНДРИ КУЛІШ У РОМАНІ І. ВЛАСЕНКО «САША»

 

Ірина Власенко – українська письменниця, авторка серії белетризованих мистецьких біографій, до якої входить роман «Саша», присвячений Олександрі Куліш. Тож метою нашого дослідження є аналіз образу Олександри Куліш її життєвого досвіду, осмислення перешкод і внутрішніх конфліктів, з якими вона стикається.

Актуальність цього дослідження полягає у вивченні творчого шляху Ганни Барвінок через художнє осмислення її постаті у романі «Саша», що дозволяє простежити, як за допомогою художнього тексту висвітлюється історія жінки, яка намагається заявити про себе в просторі, що здебільшого належить чоловікам.

Дружина автора першого українського історичного роману Олександра Кіліш,  відома в літературному світі під псевдонімом Ганна Барвінок,  була однією з емансипанток свого часу,  прагнула заявити про себе як окрему творчу особистість із власними баченнями розвитку української культури.

І. Власенко відображає життя Олександри Куліш через призму подій роману, розкривається складність обставин, у яких опиняється Саша, адже вона сприймається не як самобутня письменниця, а лише як «додаток до великого митця», «маріонетка, суцільна ремінісценція з Марка Вовчка» [2, с. 56]. Олександра неодноразово порівнює себе з Марією Вілінською, якою надмірно захоплюється її чоловік – Пантелеймон Куліш, і яку українське мистецьке середовище вважає емансипаткою свого часу. Ганна Барвінок у своєму оповіданні «Праправнучка баби Борця» створює образ жінки, яка стикається із труднощами шлюбу та нерівністю у стосунках і це  яскраво ілюструється в рядках:

• «Не травиця ноги спутала,
•  не росиця очима вибила:
• спутало мене замужжечко,
• невірне моє подружжечко» [2, с. 60].

Долі цих двох письменниць у творі показують боротьбу жінок за право бути почутими у патріархальному суспільстві ХІХ століття. Їхній досвід, водночас, схожий і відмінний: обидві прагнуть до самовизначення у цьому світі. Але, на відміну від Марії, Олександра не демонструє такої сили волі до змін у власному житті. Проблема жіночого підпорядкування в шлюбі та обмеження особистої свободи залишається основною причиною внутрішнього конфлікту героїні, водночас стимулюючи її пошуки творчого шляху. 

Попри те, що діяльність Олександри не завжди отримує належне визнання в контексті літературного процесу, у романі показано, що вона є активною учасницею культурного середовища свого часу. Це певною мірою пояснюється тим, що значну частину життя вона присвячує підтримці творчості Пантелеймона Куліша. Саша «залишає бали, виїзди, ефекти», для неї «найкращим концертом є шелест його паперів, скрип пера» або його оповіді про життя, читання того, що він написав. Це і є її справжнім щастям» [1, с. 12]. Навіть після його смерті «довго сидить із паперами чоловіка, з’єднує аркуші перекладів, розбирає його дрібний почерк, готує рукописи до видання, адже задумує зібрати двадцять два томи» [1, с. 10]. 

Олександра Білозерська народилася на хуторі Мотронівка і є найменшою з дев’яти дітей. У родині високо цінувалася освіта та любов до української культури. Батьки, зокрема мати, Мотрона Василівна, належала до шляхетного козацько-старшинського роду й мала родинні зв’язки з наказним гетьманом Павлом Полуботком. Родина Білозерських жила у великому будинку, де з радістю приймала гостей і часто влаштовувала інтелектуальні бесіди. У сім’ї спілкувалися французькою мовою, водночас активно зберігаючи  і пропагуючи українські традиції. Це підтверджується діяльністю членів родини, зокрема брата Олександри, Василя Білозерського, етнографа, який навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. У такому середовищі зростає героїня роману, отримуючи інтелектуально-культурне виховання. 

Ірина Власенко акцентує на тому, що, незважаючи на присутність служниць і покоївок у родині Олександри, з дитинства вона демонструє неабиякі господарські здібності. Саша готує смачні страви й активно допомагає матері у домашніх справах. За це у родині її називають «Господарськими Здібностями». 

Пантелеймон Куліш, друг Василя Білозерського, збираючи інформацію для роману про Оленівську козацьку сотню, приїжджає в гості до свого друга. Під час їх першої зустрічі «Саша боїться очі підвести. Виховання і природна стриманість та сором’язливість не дозволяють висловлювати свої почуття» [1, с. 22]. Цей момент підкреслює внутрішню боротьбу Олександри Куліш, яка, з одного боку, прагне виразити свої почуття, але з іншого – обмежена соціальними нормами й вихованням, що диктує стриманість та контроль над емоціями. Така поведінка демонструє складність її внутрішнього світу й відображає вплив моральних і соціальних уявлень того часу, які обмежують можливості жінок виявляти емоції та бажання. Олександра, залишаючись вірною своїм принципам і цінностям, демонструє силу характеру й глибоке почуття відповідальності за дотримання норм, навіть коли це суперечить її власним емоціям. Ця боротьба створює багатогранний образ, який яскраво відображає епоху, в якій вона живе.

Література

1.     Власенко І. Саша. Харків : Фоліо, 2022. 158 с.

2.     Пилипенко О . Оповідання Ганни Барвінок. Тематичний спектр. Слово і час. 2006. №1. С. 56-61.