Наумович Юлія ОБРАЗ НАТАЛКИ-ПОЛТАВКИ – ІДЕАЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

 

Наумович Ю. Р.

студентка 3 курсу

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, м. Київ

Наук. кер.: Величковська Ю. Ф., к. філол. наук.

 

ОБРАЗ НАТАЛКИ-ПОЛТАВКИ – ІДЕАЛ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

 

В українській літературі та театральному мистецтві віддзеркалено багато важливих аспектів соціального та побутового життя. Одним із таких шедевральних творів, що відображає портрет української жінки, її характер, стосунки з навколишнім світом і саме з собою, є соціально-побутова драма «Наталка Полтавка». Написана Іваном Котляревським, ця п'єса вважається однією з найяскравіших ілюстрацій національного характеру та побутової реальності України XIX століття.

У п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка» головна героїня — дочка Горпини Терпилихи, бідна дівчина, яка кохає Петра, чотири роки вірно жде його із заробітків. Вона не кріпачка, вільна, живе з матір’ю, шиттям заробляє собі та матері на життя. Головна героїня не тільки словами, а й піснями розкриває свою вдачу. Пісня «Ой я дівчина Полтавка» – це ліричний автопортрет героїні, простої української дівчини, що подобається своєю красою, веселою та жартівливою вдачею і вірністю всією душею Петрові [див.: 5, с. 255].

Образ Наталки-Полтавки — один із найвизначніших і найулюбленіших  образів української літератури. Вона є втіленням ідеалу жінки, що володіє всіма найкращими рисами української культури.

Наталка є центральним персонажем п’єси. Вона є рушійною силою сюжету. Саме її кохання до Петра і її прагнення до щастя призводять до розв’язки п’єси.

Наталка проста і віддана дівчина, яка любить свою родину та громаду. Вона є втіленням української культурної моралі, яка пропагує цінність таких якостей, як співчуття, чуйність, чесність, працелюбність і любов до батьківщини.

Крім того, Наталка — сильна, цілеспрямована жінка, яка не боїться перешкод чи викликів. Вона готова боротися за свою радість і щастя своєї родини.

Педагог-дослідник В. Азьомов, прочитуючи на підставах сформованої ним «Духовної Архетипної Системи Етнонаціонального»  ці реакції й характери загалом, дійшов висновку, що Наталка є носієм яскраво вираженого козацького типу характеру доби Хмельниччини.

У кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття під впливом нових суспільних обставин, говорить він, постали такі типи, як залякана чернь (Терпилиха), крючкотворно — продажне чиновництво (Возний), пристосуванці – висуванці «зі своїх» (Виборний), толерантно-покірний Петро, «позитивний» Микола, який за удаваною хвацькістю та безперервним іронізуванням ховає свою нездатність діяти наступально й рішуче, у дусі козацького типу характеру, для якого самоіронія замінила шаблю. Тому у двохсотлітній покріпаченій Україні, робить висновок літературознавець, Наталка серед них «стала духовною самітницею», зберігши вірність принципам та ідеалам козацького укладу життя, послідовно й до кінця відстоюючи їх [див.: 1, с. 296].

Добра та чуйна Наталка завжди готова допомогти іншим, навіть якщо це вимагає від неї великих жертв:

«Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати» [4, с. 3], «Мамо, мамо! Все для тебе стерплю, все для тебе зроблю, і коли мені бог поможеть осушити твої сльози, то я найщасливіша буду на світі, тілько…» [4, с. 4].

Образ Наталки-Полтавки є втіленням ідеалу української жінки. Вона є прикладом для наслідування для всіх українських дівчат і жінок.

Можна підкреслити, що образ Наталки-Полтавки є складним і багатогранним. Він втілює ідеал української жінки, але при цьому залишається реалістичним. Наталка показує, що жінка може бути сильною, самостійною та відданою своїй родині та близьким, але водночас вона не позбавлена людських недоліків. Ці характеристики роблять її персонажем, який викликає співчуття та повагу, і від якого можна багато вчитися. Таким чином, Наталка-Полтавка залишається актуальним і вдячним образом української літератури, який надихає та стимулює до самовдосконалення.

Образ Наталки відображає  українські моральні цінності, зокрема цінності сім'ї та національного характеру. Іван Котляревський у своєму творі створив жінку, яка втілює традиційні українські якості та виступає символом домашнього затишку та моральної міцності.

Наталка відчуває любов до рідної землі. Вона любить свою рідну Полтавщину та  співає про свою землю. Вона мріє про те, щоб жити на ній зі своїм коханим:

«Видно шляхи полтавськії славну Полтаву,

Пошануйте сиротину i не вводьте в славу.

Не багата я i проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити i носити воду» [4, с. 10].

«Наталка Полтавка» не лише розкриває складність соціального положення українського селянства в ті часи, але й пропонує глибоке відображення образу жінки в цьому контексті. Жінка, зображена в цій драмі, не лише вірна донька, кохана, але й активна учасниця сільського життя, яка не боїться вступати в боротьбу за свої права та інтереси.

Будучи самітницею у своєму оточенні, про що говорить В. Азьомов [1], Наталка й справді тамує всю силу своїх почуттів до Петра, адже їй немає кому висловити їх. Так виникає внутрішній конфлікт у її душі, і вона шукає можливості висловити себе в піснях, проєктуючи в них його розв’язку [див.: 3, с. 116].

Вона є втіленням ідеальної жіночності не лише за часів Котляревського, а й сьогодні. Характер Наталки Полтавки характеризує цитата Виборного:

«Золото – не дівка!.. гарна, розумна, моторна і до всякого діла дотепна - яке у неї добре серце, як вона шанує матір свою, шанує всіх старших за собі, яка трудяща, яка рукодільниця, що й собі, й матір на світі тримати» [4, с. 14].

Героїня Наталка втілила у собі образ сильної, рішучої та вірної української жінки, що стала символом національних якостей. Її характер та вчинки стали зразком для інших українських літературних героїнь, відображаючи важливий аспект національного характеру літератури.

Образ Наталки інтерпретований автором у новому баченні. Наталка постає перед читачем  ідеалом національного характеру через його значущий внесок у формування української літературної традиції та вираження культурних, мовних і соціальних аспектів національного самоусвідомлення.

Через створення героїв та зображення соціальних реалій, Іван Котляревський акцентує на національних рисах і проблемах. Таким чином, «Наталка-Полтавка» стає дзеркалом, в якому відображається дух та характер українського народу.

Отже, «Наталка-Полтавка» визначає ідеал національного характеру як синтез культурної спадщини, національної мови та традицій, створюючи тим самим важливий внесок у розвиток української літератури та формування національної самосвідомості.

 

Література

1.       Азьомов В. Духовна Архетипна Система Етнонаціонального як основа літературознавчого аналізу художнього твору, творчості письменника та національного літературного поступування. Формування національних основоположних підстав сучасного українського народознавства та літературознавства. Збірник наукових статей. Випуск І. Упоряд. О. Вертій, О. Новікова. Київ : Українська літературна газета, 2018. С. 296.

2.       Васильєв Є. Наталка Полтавка. Іван Котляревський. Бібліотека української літератури. URL:https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1054 (дата звернення: 26.12.2023).

3.       Вертій О. Сучасні проблеми дослідження творчості Івана Котляревського. Філологічні науки. Рідний край. 2019. № 2 (41), 110–118 с.

4.       Котляревський І. Наталка-Полтавка. Харків : Фоліо, 2017. 128 с.

5.       Осіпенко Н. Образ жінки-рукодільниці в українській літературі ХІХ століття (за творами І. Котляревського «Наталка Полтавка», Т. Шевченка «Назар Стодоля», О. Кобилянської «Земля»). Вісник Запорізького національного університету: Збірник наукових праць. Філологічні науки. Запоріжжя: Видавничий дім «Гельветика», 2021. № 1. С. 253–258.