Лисенко Ольга ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОТИВИ У ЗБІРЦІ «ПАЛІМПСЕСТИ» В. СТУСА

 

Лисенко О.О.
студентка 3 курсу
Запорізький національнийуніверситет

Наук. кер.: Доброскок С.О., к. філол. н.

 

 ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОТИВИ У ЗБІРЦІ «ПАЛІМПСЕСТИ» В. СТУСА

 

Минуло вже 38 років від дня трагічної смерті поета, філософа, прозаїка, перекладача, мислителя, літературознавця, правозахисника, політв’язня, борця за незалежність України, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка, Героя України Василя Семеновича Стуса. Йому могло виповнитися 85 років 6-ого січня. Важливо зрозуміти, що якби не російсько-радянський терор, з яким українці стикаються і в 2023 році, то він би міг стати нашим сучасником та побачити все своїми очима. На жаль, і до незалежністі України, за яку він боровся протягом життя, Стус не дожив декілька років.

Сучасна письменниця Катерина Калитко у своїй статті «Тюрма не доросте до неба», присвяченій пам’яті поета, пише: «Мій головний український поет мертвий. А мав би бути моїм старшим сучасником. Суто теоретично міг би навіть написати перед- чи післямову до котроїсь із моїх поетичних збірок…» [1].

Василь Стус – наш видатний земляк ХХ століття. Це витривала, сильна та мужня людина (в усіх сенсах цих слів), яка пройшла тернистий і непростий життєвий шлях, відчула на собі все пекло радянської системи та продовжувала боротися за справедливість, правду та рідну Україну. Він просто хотів мати право бути українцем на своїй землі. Для нього бути радянським громадянином, це все рівно, що бути рабом. Він відстоював свою думку попри все, тому й потрапив до ув’язнення і внаслідок цього – загинув у колонії «Перм-36» в селі Кучино Пермської області 4 вересня 1985 року, за 6 років до проголошення незалежності України.

Поезія Василя Стуса насичена екзистенційною проблематикою, особливо збірка «Палімпсести», яку можна безпомилково назвати вершиною його творчого доробку. Аналізована збірка увібрала усі твори, написані в неволі, а також декілька ранніх поезій. Одним із найглибших філософських віршів критики називають «За читанням Ясунарі Кавабати», у якому відчутні мотиви східної філософії. В цих японських «чотирьох татамі» виринає знак хреста. У збірці відчутна символіка «високого вогню», обранності Богом і саможертовності. Бог та Україна в рецепції Стуса когерентно сплелися й творять єдине ціле. Поетова Україна – це не лише Батьківщина, це частина його внутрішнього єства, яка одночасно і бентежить, і лікує.

Екзистенціалізм (фр. existentialisme від лат. Exsistentia – існування) – філософія існування – напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору. Екзистенціалізм є філософським вираженням глибоких потрясінь, які спіткали західну цивілізацію у ХХ столітті. Його послідовники вважають, що катастрофічні події новітньої історії виявили нестабільність, крихкість та обмеженість всього людського існування. Екзистенціалізм розглядає усвідомлення своєї смертності та недосконалості як найглибше усвідомлення людської природи. Екзистенціалісти не намагалися заглибитися в методологічні аспекти науки, розкрити природу моралі, релігії та мистецтва. Основними проблемами екзистенціалізму стали: людина як унікальна істота, філософія буття, гуманізм, історія західноєвропейської цивілізації, проблема свободи та відповідальності, смерті як найпотаємнішої суті людського існування, проблема часу як характеристики людського буття.

«Палімпсести» порушують важливі філософські та духовні проблеми людства в сучасному світі, відбивають складну палітру почуттів ліричного героя, сумнівів, утверджень і заперечень духу. Поет розкриває теми життя й смерті, рішень і боротьби за власну незалежність, моральної відповідальності за скоєне зло:

Яка нестерпна рідна чужина,

цей погар раю, храм, зазналий скверни!

Ти повернувся, але край – не верне:

йому за трумну пітьма кам’яна.

Як тяжко нагодитись і піти,

тамуючи скупу сльозу образи,

радійте, лицеміри й богомази,

що рідний край – то царство німоти.

 

Це один із віршів, в якому письменник описує свої почуття, сум за Батьківщиною, близькими людьми. Використана оксиморонна фраза «рідна чужина» перегукується зі словами Т. Шевченка «на нашій не своїй землі» («Мені однаково»).

Відчуження переходить у заперечення: «нема мені вітчизни». В ній «разить мене од запаху трутизни». Таких убивчих слів у Стуса багато, але не можна їх брати на віру поза контекстом. Адже це – лише один із актів у шаленій драмі почуття, драмі любові до України і страждання за неї. Вірші зі збірки «Палімпсести» – це здебільшого медитативні роздуми про те, як живе і як має жити людина, їх тема – ненаситна любов до України, протест проти утисків і гноблення всього українства. Нація повертає свою, здавалося б, назавжди втрачену душу, самоусвідомлення власного буття, і в цьому, звичайно, велика заслуга її відважного сина Василя Стуса. Він залишається глибоко національним поетом. Він зумів співпереживати й уявити світ свого народу, націю в складних історичних змінах минулого й сьогодення, побачити зміни, що відбулися з часів Шевченка. Не випадково сьогодні говорять про українськулітературу – від Шевченка до Стуса.

Література’

1.     Калитко К. «Тюрма не доросте до неба» [Електронний ресурс] / К. Калитко. – Режим доступу: https://suspilne.media/177503-turma-ne-doroste-do-neba/ (дата звернення: 19.02.2023).

2.     Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко – К. : Либідь, 1997. – 237 с.

3.     Стус В. С. Твори : в 6 т., 9 кн. Т. 3, кн. 1 : Палімпсести / В. С. Стус ; [упоряд., прим. та підгот. вар-тів : Дмитро Стус]. – Львів : Просвіта, 1999. – 485 с.

4.     Стус В. С. Твори : в 6 т., 9 кн. Т. 3, кн. 2 : Палімпсести / В. С. Стус ; [упоряд., прим. та підгот. вар-тів : Дмитро Стус]. – Львів : Просвіта, 1999. – 495 с.

5.     Ткачук М. Типологія героя-екзистенціала в ліриці Василя Стуса. Актуальні проблеми українського літературознавства і фольклору. 2014. №21-22. С. 89-103.