середа, 23 лютого 2022 р.

Юрченко Анна ПОВІСТЬ «КЛИМКО» ГР.ТЮТЮННИКА: ДИДАКТИЗМ ТВОРУ

 

Юрченко А. І.
студентка 2 курсу
Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля

Наук. кер.: Пустовіт В. Ю., д. філол. н., професор

 ПОВІСТЬ «КЛИМКО» ГР.ТЮТЮННИКА: ДИДАКТИЗМ ТВОРУ

Твори українського письменника та представника шістдесятників Григора Михайловича Тютюнника відзначалися глибоким психологізмом та мальовничим зображенням суспільного середовища в якому він зростав. Гр. Тютюнник майстерно описує історичні події та побут українства. Особливістю творчості письменника є зображення чесного та працьовитого народу. Герої його творів мають такі риси, як: щирість, милосердя, кмітливість, сміливість, вірність своєму слову.

Тема Другої світової війни була близька для «шістдесятників», бо всі ті події пережиті серцем. Її наслідками була загибель людей, а діти ставили сиротами. Жорстокі роки кровопролиття вкрали у них дитинство, а  згодом, пережитий  досвід вони своєрідно відобразили у творчості. Ключовою в творах є образ дитини-сироти, якій замість щасливого і безтурботного дитинства прийшлося на долю виживати в тяжких умовах. Гр. Тютюнник з трепетом пише повісті на цю тему з огляду на пережитий досвід.

Особливе місце в творчості письменника посідає повість «Климко» за яку йому було присуджено премію імені Лесі Українки. Крім того, твір має автобіографічну основу. «Зазнав усіх випробувань, що випали на долю його голодного покоління. Оскільки 1937 року було безпідставно заарештовано батька, деякий час виховувався в родині дядька, батькового брата Филимона, що на той час працював на Донбасі» [1, с.8]. Але з перших днів війни його дядько пішов на фронт, що змусило маленького Григора повернутися до матері на Полтавщину. Схоже пережив і сам герой повісті, але він йде до Словянська саме для того, щоб врятувати друга та вчительку з немовлям від голоду.

Повість починається з опису життя головного героя на станції  «Климко прокинувся від холодної роси, що впала йому на босі ноги… Климко підібгав ноги під поли діжурчини, щоб зогрілися, й онімілою тремтячою рукою дужче розгорнув солому напроти очей. Він спав під скиртою» [2, с.5]. Через деякий час ми знову бачимо Климка босим. «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як каже дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» [2,с.6]. «Босі ноги» постають перед нами символом, який вказує на бідність. Символ має автобіографічну основу, бо сам Григор Тютюнник не міг для себе придбати взуття. Про це відомо з листувань Тютюнника зі старшим братом Григорієм.

Климко розкривається перед нами як мужній та життєстійкий герой. Він розумний і самостійний не за роками. «Доглядати за собою – зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину – він умів і сам» [2, с.11]. І не дивно, бо хлопчик зростав в умовах війни та голоду. Климко був дуже дбайливим, бо побачивши свої вчительку в скрутному становищі запропонував їй жити разом: «Не треба вам нічого промінювати, а переходьте  – це ми для вас із Зульфатом удвох просимо, – переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…» [2, с.30]. Складовою рисою характеру юного героя була здатність допомогти, навіть ціною власного життя. Не побоявся він захистити дівчину від поліцаїв «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!» [2, с.46].

Сповнена правдивими подробицями подорож Климка до Слов’янська, яка на жаль, закінчилася трагічно. Дорога була тяжкою, яка перетворилася для героя у справжній подвиг. Знаходячи в собі останні сили, перемагаючи страх він іде до дому з дорогоцінною сіллю і майже дійшовши – його вбивають. Навіть загибель юного героя була виявом співчуття до чужої людини. Климко допоміг втікачу, за що поплатився власним життям. «А з пробитого мішка тоненькою білою цівкою потекла на дорогу сіль...» [2, с.60].

Автор змальовує нам дитинство у воєнних умовах: малеча стає сиротою, тяжкі випробування, які лягають на плечі і як з ними справлятися, голод і холод, постійний пошук харчів. Під таким натиском психіка або «ломається», або стає життєстійкою та сильною як у Климка. Дуже швидко з беззахисної дитини він стає справжнім чоловіком.  Головний герой знаходить вихід із ситуації та намагається допомогти всім, хто зустрічається йому на шляху. Саме в здатності допомогти, турботі про чужу людину криється дидактизм твору. Головна тема – у будь-яких обставинах треба залишатися людиною, нести тепло в собі та зігрівати їм інших. Одинадцятирічний хлопчина взяв на себе велику відповідальність на яку не всі дорослі готові. «Я прийду до вас, тітонько Марино. Як тільки не стане голоду, так і приїду або прийду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть ..»  [2, с.52]. Він точно знав, що йому потрібно і памятав, що на нього чекають вдома.

Велику роль відіграє опис природи у повісті, бо читач може чітко уявити, де і коли відбувається подія. «У степу було тихо. Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина. Вдалині, між телеграфними стовпами й некрутими пагорбами, мріли рожеві, мов спалахи багать, крейдяні гори» [2, с.6]. Крім того, пейзаж створює психологічно-переконливий настрій сприйняття тексту та допомагає зрозуміти внутрішній стан головного героя. «На кладовищі Климко вже не плакав, а лише здригався від холоду в грудях і хрипко зітхав. Червоно, підпливаючи рожевим надвечірнім мороком, заходило сонце. А вітер обтіпував з молодих топольок прижовкле листя і розкидав поміж могилами. Воно застрявало в оградках, прилипало до пам'ятників або летіло в степ, рвучи на своєму шляху тонку, ще не стужавілу по-осінньому павутину» [2, с.10]. Пейзажні образи розкривають повноту буття, щирість, почуття патріотизму.

Отже, повість Григора Тютюнника «Климко» – це яскрава сторінка історії української літератури, бо митець майстерно розкрив дитячу психологію і характер юного герою. Відчутним є і автобіографізм твору. Письменник невипадково звернув увагу на тему війни, адже саме через образ «дитини війни» можна відтворити емоційно-психологічні переживання та жорстокість цієї доби.

Література

1.       Григір Тютюнник: «З любові й муки народжується письменник...» : біобібліогр. нарис / авт. нарису Л. Б. Тарнашинська ; упоряд. Г. І. Гамалій ; наук. ред. В. О. Кононенко. Київ : 2011. 136 с.

2.       Тютюнник Гр.М  Климко: повість, оповідання, казки. Київ : Знання, 2017. 287 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.