середа, 23 лютого 2022 р.

Шапошнікова Анастасія ТОПОНІМ ЯК ЗАСІБ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ «МІСТО» НА СТОРІНКАХ ДНІПРОВСЬКОГО ЖУРНАЛУ «СТЫХ»

 

Шапошнікова А.В.

наук. співр. відділу-музею

«Літературне Придніпров’я»

Дніпропетровського національного

історичного музею ім. Д. Яворницького


ТОПОНІМ ЯК ЗАСІБ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ «МІСТО» НА СТОРІНКАХ ДНІПРОВСЬКОГО ЖУРНАЛУ «СТЫХ»

 З позицій лінгвокогнітивної парадигми розглянуто образ міста зі сторінок журналу «СТЫХ» – самвидавного двомовного журналу, який виходив друком у Дніпропетровську (Дніпрі) в період з 1999 по 2009 рр.; котрий самі засновники назвали «Альманах своевременной литературы». Номери журналу зберігаються у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького та у бібліотеці відділу-музею «Літературне Придніпров’я».

Розглянемо особливості вживання топонімів на позначення міста в поетичних творах, досліджуючи систему уявлень про місто. Для полегшення подальшого аналізу концепту «місто», умовно поділимо на групи усі згадки назв міст відповідно до цілей, з якими цей топонім згадується у поезії:

1.              Назва міста як опис місця дії.

До цієї групи було віднесено поезії: Максима Бородіна, Наталі Виборної, Юлії Шталтовни, Стаса Бєльського.

Наприклад: «там на севере нас ждут минуты / страсти и горячие слова / я хочу поехать в город Осло / Мунку отвести большой привет / от художника Андрюхи Соколенко» (Максим Бородін) [6, 33].

У випадку «Назва міста як опис місця дії» не використовуються ніякі прикметники до топонімів чи художні засоби, які б визначили ставлення автора/ліричного героя. Тут місто – лише майданчик, де щось відбувається. У наведеному вище прикладі спостерігаємо пряму вказівку на норвезьке місто з використанням топоніма та непряму вказівку на українське, згадуючи дніпровського художника Андрія Соколенка, таким чином вибудовуючи місток Норвегія – Україна.

2.              Назва міста як символ.

До цієї групи було віднесено поезії: Максима Кравця, Костянтина Глазиріна, Стаса Бєльського, Максима Бородіна.

Наприклад: «Петербург – / суконная мастерская, / прямоугольная вселенная, / (…) Хтонический / подводный город» (Стас Бєльський) [5, 42].

«Улыбнусь и скажу: – «Выход найден!». / Обойдусь без легальных рифм. / По жизни чувствую себя, как в блокадном Ленинграде. / Надо стать абсолютно другим?» (Костянтин Глазирін) [2, 7].

У поетичних рядках Стаса Бєльського наголошено на зв’язку міста і води, мова йде про Петербург з його есхатологічною картиною загибелі під водою, яку вказував Ю. Лотман, аналізуючи тексти про це місто [1].

Взагалі, у російськомовних поетів журналу помітна орієнтація на культуру Росії, використання назв міст цієї держави як символів.

3.              Вказівка назви для протиставлення: одне місто – інше місто, одна культура – інша культура.

До цієї групи віднесено поезії: Максима Кравця, Андрія Селімова, Йован-Макс Власенка, Анни Смолякової, Олександра Мухарева.

Наприклад: «Я вечность тебя не вижу, / Я стал на пол года старше… / Зарплату пропью в Париже, / Повешусь на Патриарших» (Анна Смолякова) [4, 3].

«До полного просветления / Мне совсем недалеко… / Как от пика Коммунизма / До Ливерпуля. / Пешком. / Время попадания в Ливерпуль / Зависит от скорости передвижения / И встреч с внезапными препятствиями» (Андрій Селімов) [3, 8].

Звернули увагу на незвичне протиставлення «режим – місто» у А. Селімова.

4.              Зображення конкретного міста як частини загальної мережі міст.

До цієї групи було віднесено поезії: Максима Кравця, Юлії Шталтовни, Максима Бородіна.

Наприклад: «любити /грейпфрути, українське, дніпро, тишу / подорожі, сніг, люк, воду, осінь / малярчук-прохаська, море. / кольорову капусту, дощ / книжки, проліски / київ, бруківку / церкви / листя / львів / небо / тебе / продовжувати?» (Юлія Шталтовна) [4, 13].

«Наш самолет совершает рейс. / Дели – Париж. / Осло – Дар-Эс-Салам» (Максим Бородін) [5, 31].

Дійшли висновків, що в межах концепту можна виділити різні змістовні варіанти сприйняття міста: географічне освоєння простору; акцент на глобалізації та інтеграції; чуттєвий досвід, прив’язаний до конкретного простору; емоції, які безпосередньо викликає місто-символ; віддзеркалення світогляду. Ускладнює характеристику концепту «місто» в текстах з журналу те, що хоч всі автори/авторки і поєднані територіально (на момент друку журналу «СТЫХ»), але працюють в різних стилях, пишуть різними мовами. Тому доцільно провести подальший концептуальний аналіз творів конкретного автора/авторки в межах їх творчого доробку з метою визначення особливостей мовної картини світу та репрезентації концепту «місто».

 

Література

1. Лотман Ю.М. Символика Петербурга и проблемы семиотики города. Избранные статьи в 3-х т. Т. 2. Таллин, 1992. 478 с.

2. СТЫХ. Альманах своевременной литературы. Днепропетровск, 2003. Вып. 12. АО «Воображение». 24 с.

3. СТЫХ. Альманах своевременной литературы. Днепропетровск, 2006. Вып. 17. Энтропияблюз. 40 с.

4. СТЫХ: Альманах своевременно литературы. Днепропетровск, 2007. Вып. 20. Исчезающий язык. 116 с.

5. СТЫХ: Альманах своевременно литературы. Днепропетровск, 2008. Вып. 23.Третий глаз. 116 с.

6. СТЫХ: Альманах своевременно литературы. Днепропетровск, 2008. Вып. 24.Белое и белое. 60 с.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.